Рішення № 3680936, 12.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/127

12.05.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-Гарант»

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»

Про стягнення 457414,26 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача Горбенко Г.С. (за дов.)

Від відповідача Висіцька І.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-Гарант»до відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»про стягнення 457414,26 грн. за договором фінансового лізингу № 1409-07/121Ф від 14.09.2007 р., а саме: 395362,47 грн. боргу зі сплати лізингових платежів, 16438,26 грн. боргу зі сплати додаткового лізингового платежу, 10712 грн. пені, 34901,53 грн. річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе за вказаним вище договором зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення лізингових платежів.

Ухвалою від 23.02.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/127 та призначено розгляд останньої на 06.04.2009 р..

У вказаному судовому засіданні було оголошено перерву до 13.04.2009 р..

Оскільки зазначене судове засідання не відбулося, суд призначив розгляд останньої на 12.05.2009 р..

Відповідач подав суду відзив, у якому позовні вимоги відхилив, виходячи з наступного.

За твердження сторони, спірний договір, на підставі якого позивач просить стягнути кошти, не містить всіх істотних умов, які визначені такими законодавством для відповідного виду правочинів, а саме: вартість об’єкту лізингу з урахуванням індексації, розмір лізингових платежів з урахуванням індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань.

На думку відповідача, договір є неукладеним, у зв’язку з чим відсутні підстави для стягнення грошей. Також не підлягають застосуванню пункт 4.13 для нарахування пені, оскільки останній взагалі відсутній у тексті, а також п. 14.3 для нарахування річних, оскільки він діє після закінчення форс-мажорних обставин, а не є таким, що застосовується до правовідносин сторін взагалі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

14.09.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-Гарант»(лізингодавцем) та відкритим акціонерним товариством «Київський завод гумових та латексних виробів»(лізингоодержувачем) було укладено договір фінансового лізингу № 1409-07/121Ф (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, позивач зобов’язується придбати та передати у користування відповідачу на умовах фінансового лізингу майно (основні засоби) згідно з заявкою на отримання майна в лізинг (додаток № 1 до Договору) з подальшою передачею права власності на це майно відповідачу після повної оплати останнім його вартості на умовах Договору.

Предметом лізингу є лінія з виробництва вигнутих рукавів, яка передається за актом приймання-передачі (п. 1.2). Додатком № 1 до Договору є специфікація, датована 14.09.2007 р..

Строк лізингу складає 37 місяців з моменту передачі предмету лізингу. Закінченням строку лізингу є дата останнього лізингового платежу (п. 1.3).

Згідно з п. 4.1 Договору, за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю основні лізингові платежі в розмірі та у строки відповідно до графіку оплати основних лізингових платежів (додаток № 2 до Договору).

Авансовий лізинговий платіж відповідач сплачує протягом п’яти банківських днів з дня підписання Договору (п. 4.3).

У випадку сплати чергового лізингового платежу не в повному обсязі, сума, сплачена відповідачем, задовольняє вимоги кредитора у такій черговості: в першу чергу –пеня, в другу чергу –комісія лізингодавця, в третю чергу –сума, що відшкодовує відповідну частину вартості предмету лізингу (п. 4.9).

14.09.2009 р. було зроблено замовлення на отримання майна у лізинг.

Цього ж дня сторонами погоджено графік сплати основних лізингових платежів (додаток № 2), а також розрахунок додаткових лізингових платежів (додаток № 3).

26.09.2007 р. сторонами було складено, підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі предмету лізингу, у якому зазначено, що ціною предмету лізингу є 2685850 грн.; комплектність предмету лізингу відповідає специфікації; предмет лізингу знаходиться у справному та робочому стані; місцем передачі є: м. Київ, вул. Амурська, 6; лізингоодержувач претензій не має.

Відповідно до угоди № 1 від 26.09.2007 р. про зміну Договору, було викладеного в новій редакції графік сплати основних лізингових платежів.

У подальшому графік змінювався відповідно до угоди № 2 від 03.01.2007 р. та угоди № 3 від 30.04.2008 р. про зміну Договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору, у останнього за період з серпня 2008 року по лютий 2009 року виникла заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 395362,47 грн.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, вимога про стягнення вказаної вище суми є обґрунтованою.

Також суд вважає обґрунтованою вимогу про сплату пені.

Відповідно до п. 11.3 Договору за несвоєчасне внесення лізингових платежів лізингоодержувач повинен сплатити лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення з дня, наступного за днем оплати такого платежу, зазначеного у додатку № 2 до Договору, до дня фактичної сплати цього платежу включно.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку, який додано до позовної заяви та прийнято судом як вірний, пеня складає 10712 грн. Зокрема, у зв’язку з порушенням строків сплати, пеня нарахована за період з 20.01.2008 року по 02.01.2009 р..

Заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування пені на підставі п. 4.13 Договору не береться судом до уваги, оскільки обов’язок щодо сплати пені є однією з умов Договору, укладеного у письмовій формі (ст. 547 ЦК України), а помилкове зазначення позивачем іншої нумерації пункту Договору не звільняє лізингоодержувача від встановленої Договором відповідальності.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав.

У той же час, вимога про стягнення 16438,26 грн. боргу зі сплати додаткового лізингового платежу не є обґрунтованою, виходячи з наступного.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу додаткові лізингові платежі відповідно до розрахунку додаткових лізингових платежів (додаток № 3 до Договору).

Відповідно до додатку № 3 до Договору обов’язок щодо сплати додаткових лізингових платежів виникає в залежності від розміру коефіцієнту, який визначається виходячи зі співвідношення офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ, станом на день оплати лізингового платежу, до офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ, що діяв на день укладення Договору (505 грн. за 100 доларів США).

Відповідно до умов Договору, додатковий лізинговий платіж не входить до складу основних лізингових платежів, строк оплати яких встановлений графіком. Договором, у тому числі додатком № 3, не встановлено строк сплати додаткових лізингових платежів та не передбачено обов’язок відповідача щодо їх сплати одночасно з основними лізинговими платежами, тобто термін виконання відповідачем обов’язку сплати додаткових лізингових платежів не встановлений.

Таким чином, в силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, початком терміну виконання обов’язку є моментом пред’явлення відповідної вимоги позивачем, а момент прострочення –восьмий день від дня пред’явлення вимоги.

Доведення вказаних обставин, виходячи з приписів ст. 33 ГПК України, покладається на позивача.

Однак, позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з відповідною письмовою вимогою про стягнення 16438,26 грн.

Рахунок № 210 від 30.12.2008 р. про сплату додаткового лізингового платежу не містить відповідної вимоги, а тому не є вимогою у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України. Даний рахунок є нічим іншим, як надання інформації про розмір нарахованих позивачем додаткових лізингових платежів з зазначенням платіжних реквізитів.

Отже, позивач не довів настання строку оплати додаткових лізингових платежів у розмірі 16438,26 грн., що свідчить про відсутність порушення відповідачем вказаного обов’язку.

Також не підлягає задоволенню вимога про сплату 25 % річних в розмірі 34901,53 грн., оскільки ні Договором (у тому числі п. 14.3 Договору), ні законодавством вказаний обов’язок на відповідача не покладено.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, судом до уваги не беруться, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу до договору лізингу застосуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом та законом. Істотними умовами договору оренди, зокрема, є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), термін, на який укладається договір, орендна плата з урахуванням індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов’язань, відповідальність сторін, страхування орендованого майна, обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно зі статтею 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору.

Додатком № 2 від 14.09.2007 р. до Договору є графік оплати лізингових платежів, який містить відомості щодо строку та розміру оплати за кожен місяць, розмір основних лізингових платежів та комісії, що нараховується на вартість предмету лізингу, а також загальну суму Договору. Відповідно до угоди № 1 від 26.09.2007 р., угоди № 2 віл 03.01.2008 р. та угоди № 3 від 30.04.2008 р. про зміну Договору погоджено викласти додаток № 2 у нових редакціях.

Акт приймання-передачі від 26.09.2007 р., складений та підписаний сторонами, містить вартість предмету лізингу та його характеристики.

Отже, не знаходять свого підтвердження твердження відповідача щодо непогодження сторонами вартості об’єкту лізингу та розміру лізингових платежів.

Також не є підставою для звільнення відповідача від обов’язку сплачувати кошти за Договором недосягнення сторонами згоди щодо порядку здійснення амортизаційних відрахувань.

Відповідно до ст. 153 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторони в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. При цьому істотними є ті умови, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Така умова договору як амортизаційні відрахування регламентована чинним законодавством (ст. 18 Закону України «Про фінансовий лізинг»), тобто остання (умова) є звичайною, оскільки є обов’язковою для сторін в силу самого факту укладення договору. Отже, якщо сторони не обумовили у договорів спеціальні умови, діють правила, визначені нормами законодавства.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

На час розгляду справи в суді докази визнання спірного правочину недійсним відсутні.

Крім того, неукладеність договору є нічим іншим, які відсутність факту, що має юридичне значення. У той же час, дії відповідача щодо виконання ним умов Договору (приймання майна, сплата коштів тощо) свідчать про виникнення прав та виконання обов’язків внаслідок настання такого юридичного факту, як укладення Договору.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 395362,47 грн. боргу зі сплати лізингових платежів, 10712 грн. пені. У стягненні 25% річних у розмірі 34901,53 грн. та 16438,26 грн. боргу зі сплати додаткового лізингового платежу судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 4060,74 грн. державного мита та 104,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»(03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, рахунок 2600700012160 у КБ «Хрещатик»в місті Києві, МФО 300670, код 00149593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-Гарант»(65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 8, к. 4, рахунок 2650201639124 у філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», м. Одеса, МФО 328618, код 31976914) 395362,47 грн. боргу зі сплати лізингових платежів, 10712 грн. пені, 4060,74 грн. державного мита та 104,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.А. Ковтун