Ухвала суду № 36809103, 16.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2921/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-спецсплав" до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-спецсплав» звернулося до суду з адміністративним позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2013 року №0000962200 та 0000932200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 21 серпня 2013 року №0000962200 та 0000932200.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-спецсплав», ідентифікаційний код 36326516, зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа 09.02.2009, виконавчим комітетом Смілянської міської ради та перебуває на обліку в Смілянській ОДПІ як платник податку на додану вартість, податку на прибуток.

Відповідачем згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Укр-спецсплав» щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальником - ТОВ «Ферріт Д» за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21.08.2013 №113/22/36326516.

За висновками акту перевірки встановлено порушення: - п. 138.1, п. 138.2 ст.138 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в декларації в періоді, що перевірявся на загальну суму 5033 грн.; - п. 198.3 ст.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в декларації в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10938 грн.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 року №0000962200 за порушення позивачем ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2221 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 1777 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 444 грн. 25 коп., а також податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 року №0000932200 за порушення позивачем ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств в сумі 6291 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 5033 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1258 грн. 25 коп.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що посилання на допущені порушення контрагентом позивача не можуть бути належним доказом в обґрунтування доводів податкового органу, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, між позивачем і ТОВ «Ферріт Д» 15.10.2012 №151012 укладено договір поставки. ТОВ «Ферріт Д» упродовж дії договору робить постачання товару по заявці ТОВ «Укр-спецсплав». Постачання продукції за даною угодою здійснюється на умовах самовивозу зі складу постачальника. Додатковою угодою №1 до договору 151012 від 15.10.2012 року встановлено, що п.2.1 договору викладено в наступній редакції: «поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця. Витрати пов'язані з доставкою товару покладаються на постачальника».

Доставка товару ТОВ «Ферріт Д» здійснювалась поетапно, а оплата отриманого ТОВ «Укр-спецсплав» товару проводилась відповідно до виставлених рахунків або видаткових накладних.

В зв'язку з виконанням договірних зобов'язань ТОВ «Ферріт Д», як продавцем виписані наступні податкові накладні: №290 від 30.11.2012, №289 від 20.06.2012, №5 від 02.11.2012, №85 від 16.11.2012, №89 від 05.12.2012, №95 від 12.12.2012, при цьому вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити та оформлені належним чином відповідно до вимог порядку її заповнення.

ТОВ «Укр-спецсплав» до перевірки надано документи щодо транспортування товарів ТОВ «Ферріт Д» відповідно яких товар доставлений автомобілем ГАЗ 33-02 № НОМЕР_2, товарно-транспортна накладна №5785 від 02.11.2012, товарно-транспортна накладна № 5788 від 30.11.2012. Відповідно ТТМ місцем навантаження товару м. Дніпропетровськ, пункт розвантаження Сміла.

Також позивачем до матеріалів справи надано докази розрахунку з постачальником та докази подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Ферріт Д» товару, що свідчить про фактичне ведення господарської діяльності.

Дослідивши вказані первинні документи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх відповідність вимогам Закону № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою для формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та виникнення права на податковий кредит.

Так, як слідує з обставин встановлених судом першої інстанції, висновок відповідача про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтується на аналізі господарської діяльності контрагента позивача з іншими суб'єктами господарювання, зазначене, на думку колегії суддів, не дає достатніх підстав для висновку про безтоварність вищенаведених господарських операцій з огляду на наступне.

Однак, суд першої інстанції правомірно зазначає, що порядок та спосіб виконання контрагентом позивача своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Дана обставина спростовує висновок відповідача про наявність умислу позивача щодо штучного формування податкового кредиту для власної вигоди.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони виконали свої зобов'язання за договором, що свідчить про необ'єктивність твердження відповідача стосовно того, що правочин не направлений на реальне настання правових наслідків. Належне виконання договірних зобов'язань підтверджується відповідними документами.

Порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій згідно договору судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено, що свідчить про його наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

В разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Надані до справи первинні документи позивача оформлені у відповідності до вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

На момент виконання господарських операцій контрагент позивача мав статус платника ПДВ, то відповідно мав право на складання податкових накладних.

Всі податкові накладні по вищенаведених операціях виписані особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ, даний факт нічим не спростовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентом.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.