Ухвала суду № 36808720, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3420/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) податковий борг у сумі 72572,76 грн. (сімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні 76 коп.) по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування на р/р 33217801700002, код 11010500; одержувач: УК у м. Чернігові/ м. Чернігів / 11010500, код виду сплати - 147; код ЄДРПОУ 38054398, банк одержувач: ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач, 08.11.2007 року ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.08.2013, а. с. 5-6) і взято на облік до ДПІ у м.Чернігові як платника податків з 09.11.2007 року.

В силу пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. А згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу - податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно враховуючи пп. 14.1.156 та пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, якими визначено термін «податкове зобов'язання» - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк, та термін «податкове повідомлення-рішення» - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності, суд зазначає, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 Кодексу).

Виходячи із аналізу правових норм, що регулюють обов'язки платника податків, під час дослідження позовних вимог судом встановлено, що відповідно до розрахунку позивача станом на момент звернення до суду відповідач має податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування в сумі 72572,76 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2012 року №0000851720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 78424,99 грн. (отримано - 09.02.2012).

Судом першої інстанції також встановлено, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012 року оскаржувалось в судовому порядку. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року по справі ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у м.Чернігові ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000851720 від 07.02.2012 року - залишено без задоволення. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року по справі № 2а/2570/1545/2012, якою було відмовлено в позові - залишено без змін.

Так, рішення суду, яке набрало законної сили - має преюдиціальне значення, згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини). Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Крім того, необхідно зауважити, що не можливо прийняти до уваги аргументи відповідача про передчасність розгляду справи у зв'язку з касаційним оскарженням постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 року, оскільки в силу ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З огляду на зазначене, постанова Чернігівського окружного адміністративного суду 13 червня 2012 року по справі № 2а/2570/1545/2012 набрала законної сили, а отже, дане рішення суду, як вже зазначалось вище, має преюдиціальне значення, згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є узгодженою та підлягає сплаті.

При цьому, встановлено, що з урахуванням того, що на момент виникнення податкового боргу з ПДФО існувала переплата в розмірі 2915,10 грн., відповідачем було частково погашено податковий борг в розмірі 3000,00 грн., тому сума податкового боргу становить 72509,89 грн.

Крім того, згідно ст. 129 ПКУ ДПІ у м.Чернігові було нараховано пеню в розмірі 62,87 грн. Таким чином, загальна сума податкового боргу з ПДФО становить в розмірі 72572,76 грн.

При перевірці правильності нарахування відповідачу податкового боргу на підставі зазначених порушень необхідно врахувати, п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Кодексу, яким встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

При цьому, згідно п. 57.3 ст. 57 Кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Крім того, пеня нараховується після закінчення встановлених Податковим кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Кодексу), а закінчується - у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Кодексу).

В силу п. 129.4 ст. 129 Кодексу пеня, визначена пп. 129.1.1 п. 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (п. 129.5 ст. 129 Кодексу). Крім того, нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків (п. 131.1 ст. 131 Кодексу).

Як встановлено вище, сума податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_2 сплачена не була. Таким чином, відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена податкова вимога від № 889-19 від 14.06.2013 (отримано - 15.06.2013).

При цьому, необхідно зазначити, що відповідно до облікової картки платника по податку на доходи фізичних осіб існуючий податковий борг відповідача до моменту надіслання йому податкової вимоги та на момент звернення до суду, не погашався в повному обсязі, а отже відповідно до ст.60 Податкового кодексу України вищевказана податкова вимога не є відкликаною та не потребує винесення нової податкової вимоги на підставі кореспондування вищезазначених законодавчих норм порядку надіслання податкової вимоги.

Так, суд першої інстанції вірно визнав, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу, сума узгодженого податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Отже, оскільки встановлено порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.

З огляду на встановлене, враховуючи п 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, позовні вимоги про стягнення податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування в сумі 72572,76 грн., є такими, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 28 січня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.