Рішення № 3680857, 12.05.2009, Господарський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.09                                                                                 Справа № 13/38

За позовом дочірнє підприємство «Газ-тепло»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ

про стягнення 73928704 грн. 37 коп.

У судовому засіданні 27.04.009 р., 07.05.2009 р. оголошувались перерви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення боргу в сумі 53333682 грн. 81 коп., 3 % річних 2829565 грн. 21 коп., 17765456 грн. 35 коп. втрат від інфляції.

Представник позивача позов підтримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на погашення частини суми основного боргу шляхом проведення взаємозаліку за заявами № 15/42-1-427 від 11.05.2006 р. (вх. 2781/25 від 11.05.2006 р.), № 15/42-1-1196 від 19.08.2006 р., № 15/42-24 1811 від 01.12.2006 р. (вх. 6444/25 від 04.12.2006 р.), та після звернення позивача з позовом 29.04.2009 р. № 15/42-4-1031.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

ВСТАНОВИВ, що між сторонами по справі 01 жовтня 2005 року були укладені договір комісії № 12/05-466/2 та договір № 17/05-465/2 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.

Відповідно до умов договору комісії позивач уповноважив, а відповідач прийняв на себе обов’язок протягом строку дії договору, а в частині розрахунків –до повного їх виконання, здійснювати діяльність по продажу обумовленої теплової енергії відповідно до умов Договору в інтересах позивача, від свого імені та за рахунок позивача.

В період з жовтня 2005 р. по вересень 2006 р. позивач згідно п. 4.1. Договору передав відповідачу теплову енергію на загальну суму 115272302 грн. 85 коп. що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії за цей період, та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата за реалізовану відповідачем теплову енергію здійснюється споживачами на зазначений в договорі рахунок позивача грошовими коштами.

Згідно з п.4.8. Договору відповідач повинен забезпечити своєчасну оплату за спожиту теплову енергію відповідно до угод, укладених на виконання цього договору. За п. 4.9. Договору відповідач прийняв на себе поручительство (делькредере) перед позивачем за виконання споживачами зобов’язань за угодами.

Позивач одержав оплату за передану теплову енергію в неповному обсязі. Згідно розрахунку боргу за договором комісії від 01.10.2005 р. позивач в погашення боргу одержав кошті в сумі 61943542 грн. 84 коп.

Таким чином, станом на 31.03.2009 р. коштами за договором комісії не була оплачена теплова енергія на суму 53328760 грн. 01 коп.

12.07.2007 р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення вимогу № 54/11-656-1477 в якій запропонував сплатити відповідно до умов договору комісії 53679459 грн. 54 коп.

Позивач 30.01.2009 р. звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 53333682 грн. 81 коп., 3 % річних нарахованих за період з 23.04.2007 р. по 29.01.2009 р. в сумі 2 829 565 грн. 21 коп., та втрати від інфляції за період з травня 2007 р. по грудень 2008 р. включно в сумі 17 765 456 грн. 35 коп.

Відповідач позов не визнає частково, посилаючись на те, що ним була часткова була погашена сума основного боргу за договором комісії шляхом проведення взаємозаліку зобов’язань позивача перед ним за договором № 17/05-465/2 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01 жовтня 2005 року.

Предметом цього договору було надання відповідачем послуг позивачу з переробки природного газу та транспортування теплової енергії споживачам.

Згідно актів виконаних робіт за період з жовтня 2005 р. по вересень 2006 р. відповідач виготовив готову продукції та передав позивачу на загальну суму 66032545 грн. 63 коп.

Відповідно до п. 9.2. договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії позивач перераховує відповідачу відповідні грошові кошти з рахунку відкритого на виконання договору комісії, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами в додатку № 4 до цього договору. Зазначений додаток сторонами не складався.

Згідно п. 9.2.1. грошові кошти, зазначені в п.9.2. перераховуються позивачем відповідачу з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за договором комісії. Відповідно до умов п. 9.2.2. розподіл грошових коштів з поточного рахунку, передбаченого п. 9.2. цього договору на рахунку відповідача здійснюється щоденно.

Відповідач зазначає, що він направив позивачу всього 4 заяви про проведення взаємозаліку грошових зобов’язань за договором комісії та договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, а саме:

11.05.2006 р. № 15/42-1-427 на суму 12000 грн. 00 коп.

19.08.2006 р. № 15/42-1-1196 на суму 6 000 000 грн. 00 коп.

01.12.2006 р. № 15/42-24 1811 на суму 10 000 000 грн. 00 коп.

29.04.2009 р. № 15/42-4-1031 на суму 25 300 000 грн. 00 коп.

З зазначених заяв заява від 19.08.2006 р. № 15/42-1-1196 на суму 6 000 000 грн. 00 коп. та від 29.04.2009 р. № 15/42-4-1031 на суму 25 300 000 грн. 00 коп. були направлені позивачу поштою про що свідчить реєстр на відправлення поштової кореспонденції від 29.09.2006 р., та фіскальний чек від 29.04.2009 р.

Як зазначає відповідач заяви від 11.05.2006 р. та від 01.12.2006 р. були передані керівником відповідача безпосередньо позивачу, про що свідчать відмітки на його екземплярах заяв. На підтвердження зазначених доводів відповідач посилається на відрядження керівника до позивача в цей час для проведення заліку.

Позивач проти доводів відповідача заперечує, посилаючись на те, що відповідно до умов розділу 9 договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії його зобов’язання по оплаті відповідачу виникає лише після одержання всіх коштів за договором комісії і відповідно на цей час зазначене зобов’язання ще не виникло, що унеможливлює проведення заліку. Позивач зазначає, що заяви про проведення заліку він не одержував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред’явити до зарахування вимоги за таким зобов’язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов’язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони.

Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тобто, друга сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у зв’язку з її недійсністю.

Наведена позиція підтверджується п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/241 від 01.07.1996 р., відповідно до якого припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи, у тому числі і передбачених ст. 218 ЦК УРСР.

Здійснення зарахування можливе без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони, таким чином, достатньо волевиявлення однієї сторони. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли у наявності всі умови для зарахування.

Судом встановлено, що за договором комісії позивач одержав кошти в сумі 61 943 542 грн. 84 коп., відповідно до умов п. 9.2, 9.2.2. договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії він зобов’язався щоденно розподіляти зазначені кошти на оплату зобов’язань перед відповідачем за вироблену теплову енергію.

Таким чином, відповідно до умов договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії зобов’язання позивача по оплаті виникало щоденно при надходженні коштів за договором комісії, а не після одержання всіх коштів, як вважає позивач.

За таких обставин зобов’язання сторін за договорами комісії та про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії є однорідними, строк їх виконання наступив, підстави для заборони проведення заліку передбачені ст. 602 Цивільного кодексу України відсутні.

З врахуванням викладеного суд вважає встановленим факт проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6 000 000 грн. 00 коп. за заявою відповідача від 19.08.2006 р. № 15/42-1-1196, та на суму 25 300 000 грн. 00 коп. за заявою від 29.04.2009 р. № 15/42-4-1031.

З врахуванням відсутності належних доказів вручення позивачу заяв від 11.05.2006 р. та від 01.12.2006 р. суд не визнає встановленим факт проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за ними.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до господарського суду Луганської області борг відповідача складав 47 329 836 грн. 98 коп.

Після звернення з позовом позивач одержав кошти в сумі 1076 грн. 97 коп. (згідно наданого ним розрахунку), та відповідач погасив борг в сумі 25 300 000 грн. 00 коп. шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу 25 301 076 грн. 97 коп. підлягає припиненню відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в зв’язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 6000000 грн. 00 коп., суд здійснив перерахування втрат від інфляції та 3 % річних заявлених позивачем до стягнення.

Приймаючи до уваги, що інфляція за заявлений позивачем до стягнення період склала 140,764 %, то його втрати від інфляції становлять 19294231 грн. 80 коп., а 3 % річних становлять 2513019 грн. 84 коп.

За таких обставин вимоги позивача підлягають задоволенню частково в сумі основного боргу –22 028 760 грн. 01 коп., 3 % річних - 2513019 грн. 84 коп., втрати від інфляції 17 765 456 грн. 35 коп., в решті вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –23319 грн. 75 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114 грн. 99 коп., в решті на позивача.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»м. Луганськ, вул. Куракіна, 23а, ідентифікаційний код 24047779 на користь дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, бульвар І.Лепсе 16, ідентифікаційний код 32587579, борг в сумі 22 028 760 грн. 01 коп., 3 % річних - 2513019 грн. 84 коп., втрати від інфляції 17 765 456 грн. 35 коп., державне мито у сумі –23319 грн. 75 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114 грн. 99 коп., наказ видати.

3. Провадження у справі в частині стягнення 25 301 076 грн. 97 коп. припинити.

4. В решті вимог відмовити.

За згодою присутніх у судовому засіданні сторін була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

18 травня 2009 року.