Постанова № 3680750, 17.03.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2009 № 31/369

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Вербицької О.В.

За участю представників:

від позивача - Довга Н.П. (довіреність №20-495 від15.12.2008р.);

від відповідача - повідомлений, але не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.12.2008

у справі № 31/369 (суддя Качан Н.І.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"

про стягнення 1 282,80 грн.

Постанова прийнята 17.03.2009р. у зв’язку з тим, що в судовому засіданні 26.02.2009 р. відповідно до ст. ст. 77, 99 ГПК України оголошувалась перерва.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від26.12.2008р. у справі №31/369 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що воно прийнято при неповному з’ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються наступним.

Позивачем була пред’явлена претензія № 80-3-3792-117 від 06.12.2007 р. до ДП ”Придніпровська залізниця”, яка була відхилена листом № МКРП 08/07-176 від 18.01.2008 р. В зв’язку з відхиленням претензії відповідачем було заявлено позов в господарський суд Дніпропетровської області про стягнення з ДП ”Придніпровська залізниця” безпідставно списаних коштів у розмірі 1 282,80 грн. За результатом розгляду справи № 22/141-08 господарський суд Дніпропетровської області 24.04.2008 р. виніс ухвалу, якою припинив провадження по справі на підставі п. 1 ст. 80 та ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, в якій зазначено, що право на пред’явлення претензії, основаних на договорі перевезення, належить відправнику чи отримувачу. У додатку № 19 до УМВС зі змінами та доповненнями на 01.07.2007 р., зазначено, що таким компетентним органом в Україні є Головне комерційне Управління ”Укрзалізниця”.

Господарським судом першої інстанції не було належним чином досліджено доводи позивача про те, що в період пред’явлення претензії на адресу відповідача у відповідності до додатку № 19 до УМВС та на підставі ухвал господарського суду Дніпропетровської області по аналогічним справам і Оглядового листа ВГСУ № 01-8/917 від 29.11.2007 р., додаток № 19 до УМВС встановлює перелік назв та адрес залізниць, компетентних розглядати претензії, таким єдиним органом в Україні є Головне комерційне управління ”Укрзалізниця”, тому претензії та позов були заявлені до відповідача.

Господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги, що ст. 4 Статуту залізниць України встановлено: ”перевезення залізницями вантажів... у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення”. Статтею 4 ГПК України передбачено: ”Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору”. Таким чином, відносини по даному спірному перевезенню регулюються Угодою про міжнародне залізничне сполучення. Посилання суду на п. 7.3 Тарифного керівництва № 1, що ”плата за перевезення для імпортних вантажів, оформлених документами прямого міжнародного залізничного сполучення нараховується за тарифами, що діють на залізницях України в день проставлення в перевізних документах календарного штемпеля прикордонної станції України” суперечить параграфу 1 статті 13 УМВС та параграфу 5 статті 8 УМВС, в якому ”договір перевезення вважається укладеним з моменту прийому станцією відправлення вантажу та накладної до перевезення”.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання 17.03.2009 р. не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника відповідача Гудзь В.М. в повідомленні від 26.02.2009 р. про перерву в судовому засіданні до 17.03.2009 р. о 12:00 (а. с. 51, том 2).

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі матеріалами, 01.06.2005 р. між позивачем та ДП ”Придніпровська залізниця” було укладено договір № ПР/ДН-3-05 83/251/НЮ про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані послуги 20/2005/1674 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом цього договору є надання ДП ”Придніпровська залізниця”, залізницею, на користь позивача, як вантажовласника, послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 2.2. договору ДП ”Придніпровська залізниця” зобов’язалось приймати до перевезення та видавати вантажі позивача, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками позивача та надавати йому додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, перелік яких визначається у тарифному керівництві № 1 та доповненні № 1 до цього договору.

За умовами п. 2.3. договору ДП ”Придніпровська залізниця” зобов’язалась здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з позивачем за перевезення вантажів і надати додаткові послуги згідно з діючими тарифами.

Згідно із п. 3.1. договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення, визначається позивачем, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в доповненні № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 3.2. договору у міру виконання перевезень та надання послуг ДП ”Придніпровська залізниця” списує згідно з чинним законодавством України відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку позивача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т.і.

У листопаді 2007 року за залізничними накладними: № 884790, № 884794, № 884792, № 884791, № 884793, № 884796, № 884795, № 884798, № 21707, № 21708, № 21709, № 21710, № 21711, № 884797 із станції Речная Южно-Уральської залізниці (Російська Федерація) та станції Ганиска При Кошица (Словацька Республіка) у вагонах: № 65564007, № 60834843, № 66497587, № 66060617, № 64779218, № 64610462, № 66315250, № 64826605, № 60544657, № 66567819, № 667І1672, № 65734636, № 66698085, № 66235862 на адресу позивача надійшов вантаж: порошок магнезитовий.

За переліками залізничних документів № 0611 від 06.11.2007 р., № 0911 від 09.11.2007 р., № 1011 від 10.11.2007 р. було проведено списання грошових коштів з особового рахунку позивача на користь ДП ”Придніпровська залізниця” у розмірі 1 282,80 грн.

Позивачем 14.05.2008 р. на адресу відповідача було направлено претензію № 80-3-1330-40, в якій позивач просив повернути безпідставно стягнуті грошові кошти у розмірі 1 282,80 грн.

Відповідач надіслав на адресу позивача лист № ЦУЗТ-5/08 від 30.05.2008 р., в якому повідомив про те, що вказану претензію відповідача залишає без розгляду по суті.

Позивач звернувся з позовом про стягнення безпідставно списаних коштів в сумі 1 282,80 грн. до відповідача - Державної адміністрації залізничного транспорту України ”Укрзалізниця”, предметом даного спору є стягнення безпідставно списаних коштів за поставлений вантаж, який перевозився залізницею у міжнародному залізничному вантажному сполученні.

Відповідно ст. 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні правовідносини, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Згідно із п. 6 ст. 315 ГК України щодо спорів, пов’язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред’явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до п. 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі Статут), перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України ”Про господарські суди”, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Щодо чинності в Україні Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 р (далі УМВС), то вона чинна в Україні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України ”Про правонаступництво України” Україна є правонаступником прав і обов’язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

УМВС підписана Союзом РСР і вона стала чинною для нього з 01.11.1951 р.

На підставі Постанови Верховної Ради України від 17.09.1992 р. ”Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів” Україна приєдналася до цієї Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.

Відповідно до п. а) ст. 34 Віденської конвенції коли частина або частини території держави відокремлюються і утворюють одну або декілька держав, незалежно від того, чи продовжує існувати держава-попередниця будь-який договір, що був у силі на момент правонаступництва держав стосовно всієї території держави-попередниці, продовжує бути в силі стосовно до кожної утвореної таким чином держави-наступниці.

Крім того, додатково у постанові Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. № 246 ”Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення” зазначено про приєднання Державної адміністрації залізничного транспорту України до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення і про необхідність залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам і вантажоодержувачам України забезпечити виконання цих угод.

Нормою ст. 5 ГПК України передбачено, що порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин, яким в даному випадку є УМВС.

Отже, відносини по даному спірному перевезенню регулюються УМВС, що підтверджується укладенням договору перевезення на бланку накладної УМВС.

Відповідно до параграфу 1 ст. 30 УМВС ”право предъявления иска, основанное на договоре перевозки, принадлежит тому лицу, которое имеет право заявить претензию к железной дороге. Иск может быть предъявлен только после заявления претензии в соответствии со статьей 29”.

Як встановлено вище, позивач у відповідності зі ст. 29 УМВС звернувся до відповідача (Державної адміністрації залізничного транспорту України ”Укрзалізниця”) із претензією № 80-3-1330-40 від 14.05.2008 р.

У ст. 3 УМВС під словами ”залізниця” розуміються всі залізниці однієї країни.

Крім того, додаток № 19 до параграфів 6 і 7 ст. 29 УМВС встановлює перелік назв та адрес органів залізниць, компетентних для розгляду претензій.

Єдиним органом залізниці, компетентним для розгляду претензій в Україні є ”Укрзалізниця. Головне комерційне управління” (п. 19 додатку № 19 до параграфів 6 і 7 ст. 29 УМВС), тобто Державна адміністрація залізничного транспорту України, а тому вищевказану претензію та даний позов позивачем правомірно та обґрунтовано пред’явлено до відповідача (Державної адміністрації залізничного транспорту України ”Укрзалізниця”), а не до ДП ”Придніпровська залізниця” (зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України викладеною у постанові № 22/147-07 від 11.10.2007), у зв’язку з чим апеляційний господарський суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про те, що претензію та позов позивач мав подати до ДП ”Придніпровська залізниця”.

Як встановлено вище, у листопаді 2007 року на адресу позивача залізничним транспортом було доставлено вантаж: порошок магнезитовий.

За перевезення вантажу ДП ”Придніпровська залізниця” було списані з особового рахунку позивача грошові кошти в розмірі 1 282,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Статуту залізниць України умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

Згідно із п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів (станом на 12.09.2005 р.), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085, (далі - Правила) списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

Відповідно до п. 2.10. Правил (станом на 12.09.2005 р.) усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і ТехПД, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Отже, за відповідно до ст. 62 Статуту залізниць України та Правил належні залізниці платежі за перевезення вантажів і надання послуг вносяться залізниці узгодженим порядком, тобто надаються залізниці узгодженим порядком, а не списуються нею без згоди платника.

В укладеному між сторонами договорі не передбачено списання коштів без згоди позивача (платника).

Як свідчать матеріали справи, на списання грошових коштів в розмірі 1 282,80 грн. позивач згоди не давав.

В матеріалах справи відсутні докази погодження позивачем на списання грошових коштів в розмірі 1 282,80 грн., а тому ця сума списана ДП ”Придніпровська залізниця” безпідставно.

Разом з тим, як встановлено п. 2.10. Правил стягнення вказаної суми може відбуватись лише у претензійно-позовному порядку.

Крім того, відповідно до параграфу 5 ст. 8 УМВС ”договор перевозки считается заключенным с момента приема станцией отправления груза и накладной к перевозке. Прием к перевозке удостоверяется наложением на накладную календарного штемпеля станции отправления”.

Згідно із абзацом 1 параграфу 5 ст. 15 УМВС ”в случае неправильного применения тарифов или ошибок в расчете при исчислении провозных платежей, а также в случае невзыскания платежей недобор подлежит уплате, а перебор - возврату. Расчеты недоборов и переборов по провозным платежам производятся в соответствии со ставками тарифов, которые действовали на момент заключения договора перевозки”.

В даному випадку, договір перевезення було оформлено до підвищення тарифних коефіцієнтів, що підтверджується штемпельними відмітками в залізничних накладних, а тому перебір залізничного тарифу на всі митні вантажі стягнуто ДП ”Придніпровська залізниця” безпідставно.

Стосовно посилання господарського суду першої інстанції на п. 7.3. Тарифного керівництва № 1, відповідно до якого плата за перевезення для імпортних вантажів, оформлених документами прямого міжнародного залізничного сполучення нараховується за тарифами, що діють на залізницях України в день проставлення в перевізних документах календарного штемпеля прикордонної станції України, апеляційний господарський суд зазначає, що він суперечить параграфу 1 ст. 13 та параграфу 5 ст. 8 УМВС, відповідно до яких ”провозные платежи, под которыми понимаются плата за перевозку груза, проезд проводника, водителя автопоезда, дополнительные сборы и другие расходы, возникшие за период от приема груза к перевозке до его выдачи получателю, исчисляются тарифам, действующим в день заключения договора перевозки; договор перевозки считается заключенным с момента приема станцией отправления груза и накладной к перевозке. Прием к перевозке удостоверяется наложением на накладную календарного штемпеля станции отправления”.

Враховуючи викладене та матеріали справи, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність факту порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами документи, а також враховуючи наведені обставини, апеляційний господарський суд, з урахуванням ст. 33 ГПК України, дійшов висновку про скасування рішення господарського суду першої інстанції та задоволення позову повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва від26.12.2008р. у справі №31/369 скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України ”Укрзалізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, р/р 260330100534 в АБ ”Експрес Банк”, м. Київ, код ЄДРПОУ 20078961, МФО 322959) на користь Відкритого акціонерного товариства ”Запорізький металургійний комбінат ”Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, р/р 260003032840001 у АКБ ”Індустріалбанк”, код ЄДРПОУ 00191230, МФО 313775) 1 282,80 грн. безпідставно списаних грошових коштів, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України ”Укрзалізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, р/р 260330100534 в АБ ”Експрес Банк”, м. Київ, код ЄДРПОУ 20078961, МФО 322959) на користь Відкритого акціонерного товариства ”Запорізький металургійний комбінат ”Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, р/р 260003032840001 у АКБ ”Індустріалбанк”, код ЄДРПОУ 00191230, МФО 313775) 51,00 грн. витрат по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Справу № 31/369 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Вербицька О.В.

23.03.09 (відправлено)