Рішення № 3680737, 07.05.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2009 р. Справа № 49/38-09

вх. № 897/3-49

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Корчига О.О., дор. № 09/64 від 29.04.2009 року відповідача - Баєв О.Ю., дор. № 130 від 09.02.2009 року

розглянувши справу за позовом ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради, м. Лозова

про стягнення 10571655,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість згідно договору комісії № 12/05-448 від 01.10.2005 року у розмірі 10571655,75 грн., з яких 7178554,19 грн. сума основного боргу, 362603,13 грн. - три відсотки річних, 44219,89 грн. - пеня, 502498,79 - штраф та 2483779,75 грн. - інфляційні витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

27.04.2009 року від позивача до канцелярії суду надійшли додаткові заперечення на відзив на позовну заяву, які були залучені судом до матеріалів справи.

28.04.2009 року від відповідача через канцелярію суду надійшли додаткові докази, які також були залучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 28.04.2009 року оголошувалась перерва до 07.05.2009 року до 14:30 години.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та прохав суд їх задовольнити, 05.05.2009 року через канцелярію суду надав додаткові пояснення, які були залучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, прохав суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

01.10.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії № 12/05-448. У відповідності до умов договору, його предметом була теплова енергія, вироблена відповідно до договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-447 від 01.10.2005 року, укладеного між позивачем (Комітентом) та відповідачем (Комісіонером). Вся теплова енергія, що реалізувалась відповідачем за договором, є власністю позивача (п. 1.1. договору).

Відповідно до умов даного договору позивач доручав, а відповідач зобов’язувався укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії відповідно до умов договору зі споживачами за рахунок позивача (п. 2.1. договору комісії).

У відповідності до п.4.1. договору позивач був зобов’язаний оформити факт передачі відповідачу теплової енергії, а відповідач повинен був цей обсяг теплової енергії прийняти, шляхом складання актів приймання – передачі. Відповідно до п.4.7. договору загальний обсяг теплової енергії, реалізованої відповідачем споживачам, повинен відповідати обсягу теплової енергії, отриманому від комітента (позивача).

Відповідно до п.4.8. договору, відповідач повинен був забезпечити своєчасну оплату теплової енергії спожитої споживачами за угодами, укладеними на виконання умов цього договору.

Згідно до п. 4.9. договору відповідач прийняв на себе поруку (делькредере) перед позивачем за виконання споживачами своїх зобов'язань за угодами.

У відповідності до п.5.1. договору оплата за реалізовану відповідачем теплову енергію здійснюється споживачами на зазначений в договорі рахунок позивача грошовими коштами.

Також сторони домовились, що умови цього договору також регулюють відносини, що склалися між позивачем та відповідачем за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-447 від 01.10.05р.

Матеріали справи свідчать про те, що в період з жовтня 2005 року по червень 2006 року, на виконання умов договору, позивач передав відповідачеві теплову енергію в кількості 174268,89 гігакалорій на загальну суму 21698714,56 грн., у свою чергу, відповідач прийняв обумовлену у договорах теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам. Факт приймання – передачі теплової енергії підтверджується актами приймання-передачі та звітом комісіонера за червень 2006 року.

Позивач зазначає, що відповідач частково сплатив теплову енергію в розмірі 14520160,37 грн., у зв’язку чим заборгованість відповідача за теплову енергію склала 7178554,19 грн.

Згідно п. 3 ст. 1016 ЦК України, комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Відповідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору комісії строк виконання зобов’язань не був визначений, у зв’язку з чим в порядку ст. 530 ЦК України позивач направив відповідачу повідомлення – вимогу № 54/11-883-1928 від 14.05.2007 року про погашення заборгованості за договором комісії на суму 7178554,19 грн., в якій повідомив його про наявність боргу та вимагав оплатити заборгованість за поставлену теплову енергію, відповідно до зобов’язань, які відповідач взяв на себе згідно з умовами договору, але відповідач заборгованість зазначену в вимозі не сплатив.

Відповідач, під час розгляду справи, заперечував проти наявності заборгованості перед позивачем за договором комісії № 12/05-448 від 01.10.2005 року у розмірі 7178554,19, посилаючись на те, що заборгованість у розмірі 5261247,86 грн. є погашеною внаслідок проведеного взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, тому на думку відповідача, провадження по справі в цій частини повинно бути припиненим у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Суд не може погодитись з таким твердженням відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги та може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Якщо ж строк виконання вимоги не настав, можливе лише укладення угоди про погашення взаємних зобов’язань відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України.

08.04.2009 року, відповідач направив позивачу повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог в якій зазначив про існування грошової заборгованості ДП „Газ-тепло” перед КП «Теплові мережі» Лозівської міської ради за послуги з переробки природного газу за договором №17/05-447 від 01.10.2005 р. в розмірі 5261247,86 грн.

Так, між ДП “Газ-тепло” та КП «Теплові мережі»Лозівської міської ради було укладено 01.10.2005 року договір № 17/05-447 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії. Умовами договору було визначено, що з метою виконання умов договору позивач зобов’язувався забезпечувати відповідача природним газом, а відповідач зобов’язувався на свій ризик виконувати певну роботу, а саме: здійснювати послуги з переробки природного газу в готову продукцію відповідно до технічних умов і передати її позивачу, а позивач зобов’язувався прийняти готову продукцію та оплатити відповідачу послуги з переробки. Природній газ, що є сировиною для вироблення готової продукції та сама готова продукція є власністю позивача (п. 1.1 договору про переробку).

Відповідно до актів виконаних робіт, підписаних сторонами, КП «Теплові мережі» Лозівської міської ради відповідно до умов договору №17/05-447 від 01.10.2005 року виконало послуги з переробки природного газу, наданого ДП „Газ-тепло” та транспортуванню теплової енергії та вартість виробництва готової продукції склала 7178554,19 грн. З урахуванням оплат здійснених позивачем відповідач стверджує про наявність заборгованості ДП „Газ-тепло” за послуги переробки природного газу за договором №17/05-01 від 01.01.2005 р. у розмірі 5261247,86 грн. П.9 договору №17/05-447 від 01.10.2005 року сторони визначили порядок розрахунків, а саме передбачили, що підставою для розрахунків за звітний місяць є підписаний акт виконаних робіт за визначеною додатком формою. З метою забезпечення розрахунку із підрядником за виконані роботи з переробки природного газу замовник перераховує відповідні грошові кошти з поточного рахунку №260084022 в ВАТ „Мегабанк”, МФО 351629, відкритого на виконання умов п. 5.1 ст. 5 договору комісії зазначеного в п. 7.3. договору, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами в додатку №4 до договору. Зазначені кошти відраховуються замовником із грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції по вищезазначеному договору комісії. Розподіл грошових коштів з поточного рахунку на відповідні поточні рахунки, вказані підрядником здійснюється щоденно. Відповідно до додатку № 4 до договору №17/05-447 від 01.10.2005 року - протоколу про погодження витрат на виробництво готової продукції сторони погодили певний алгоритм розподілу грошових коштів, що надходять на поточний рахунок ДП „Газ-тепло” на виконання п. 5.1. договору комісії №12/05-448 від 01.10.2005 р.: 45 відсотків грошових коштів, що надходять на розподільчий рахунок ДП "Газ-тепло" на виконання п. 5.1 договору комісії №12/05-448 від 01.10.2005 р. перераховуються щоденно на поточний рахунок позивача та 55 відсотків у відповідності до п.9.2. договору №17/05-447 від 01.10.2005 р. на поточний рахунок відповідача.

Оскільки судом встановлено, що заборгованість споживачів за отриману теплову енергію перед позивачем на 30.06.2006 року становила 9002160,62 грн., а на сьогоднішній час становить 7178554,19 грн. то на розрахунковий рахунок ДП „Газ-тепло” не надійшли, відповідно до п. 5.1. договору комісії, грошові кошти у розмірі 7178554,19 грн. отже не настав строк виконання грошового зобов’язання замовника щодо сплати підряднику за послуги з переробки природного газу відповідно до передбаченого сторонами алгоритму щоденного розподілу грошових коштів.

Отже, аналіз умов договорів, укладених між сторонами, які є взаємопов’язаними, дає підстави для висновку, про погодження сторонами послідовності проведення між ними взаєморозрахунків, починаючи з обов’язку комісіонера забезпечити оплату реалізованої продукції. Предметом позову є неналежне виконання комісіонером свого обов’язку. А тому висновок відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, є хибним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, за змістом норми ст. 601 ЦК України, згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Проте припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; а якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

За таких обставин, суд вважає, що припинення зобов'язання зарахуванням вимоги строк виконання якої не настав, не відповідає вимогам діючого законодавства, а саме ст. 601 Цивільного кодексу України, тому взаємозалік на суму 5261247,86 грн. не може бути належною підставою припинення зобов'язання.

В своїх запереченнях на позовну заяву відповідач вказує, що в зв'язку з не затвердженням органом місцевого самоврядування ціни одиниці теплової енергії за період з жовтня 2005 року по червень 2006 року утворилася різниця в вартості комісійного тепла згідно ціни зазначеної в договорі комісії № 12/05-448 від 01.10.2005 року з додатковими угодами та вартості комісійного тепла реалізованого згідно тарифу затвердженого органом місцевого самоврядування. Ця різниця склала 2 144 419,75 грн. Тому, на думку відповідача, борг у розмірі 2144419,75 грн. є заборгованістю бюджету перед позивачем, яка утворилась внаслідок різниці в тарифах, за яку по умовам укладеного договору комісії № 12/05-448 01.10.2005 р. КП „Теплові мережі" не несе відповідальність перед ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України".

Суд також не погоджується з такою позицією відповідача керуючись наступним.

В договорі комісії сторони визначили порядок визначення ціни на теплову енергію. Так у відповідності до п. 3.1. договору ціна одиниці теплової енергії, що передається комітентом комісіонеру визначається, відповідно до річної планової собівартості виробництва теплової енергії та гарячої води, що подається споживачам за правочинами. Розрахунок такої вартості зроблено сторонами в додатку № 2 до цього договору. Відповідно до п. 3.2. договору ціна одиниці теплової енергії, що передається комітентом комісіонеру, підлягає обов'язковому перерахунку (шляхом підписання додаткової угоди до договору) у разі невідповідності планової собівартості виробництва теплової енергії і гарячої води та подачі її споживачам фактичним витратам комісіонера, а також невідповідності ціни одиниці теплової енергії фактичним витратам комісіонера. Відповідач щомісячно шляхом укладення відповідних додаткових угод до договору комісії № 12/05-448 узгоджував з позивачем ціну одиниці вартості теплової енергії без заперечень. Крім того пунктом 4.12. договору передбачений обов'язок комісіонера (відповідача) відшкодувати за власні кошти різницю між вартістю реалізованої споживачам або третім особам енергії та вартістю теплової енергії переданої комісіонеру, відповідно до умов договору.

До того ж, комісіонер зобов’язаний затвердити в органах місцевого самоврядування ціну одиниці вартості теплової енергії, яка відповідає економічно обґрунтованій собівартості виробництва теплової енергії. У разі невідповідності цін/тарифів розміру економічно обґрунтованим витратам на виробництво теплової енергії, Комісіонер зобов’язаний надати до органу місцевого самоврядування, що затверджує ціни/тарифи, розрахунок втрат, пов’язаних із затвердженням цін/тарифів нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво теплової енергії для закладення видатків у відповідному місцевому бюджеті (пункт 3.4, 3.5. договору комісії). При цьому, відповідно до ч.2-6 ст. 31 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам (тобто відповідачу) різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Отже, аналіз умов договору комісії № 12/05-448 та норм чинного законодавства свідчить про помилкове визначення відповідачем 2144419,75 грн. різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво теплової енергії, як заборгованості бюджету перед позивачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що станом на час розгляду справи, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором комісії № 12/05-448 від 01.10.2005 року у розмірі 7178554,19 грн.

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 ЦК України, відповідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 7178554,19 грн. основного боргу обґрунтованою не спростованою відповідачем та підлягаючою задоволенню.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 44219,89 грн. пені та 502498,79 – 7% штрафу, нарахованих згідно ст. 231 ГК України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вбачається із договору комісії № 12/05-448 від 01.10.2005 року, сторони не передбачили відповідальність відповідача у вигляді пені та штрафу за неналежне виконання споживачами або поручителем зобов’язання щодо своєчасної сплати отриманої теплової енергії.

Крім того, ні позивач, ні відповідач не є суб’єктом господарювання, який відноситься до державного сектору економіки, оскільки не включені до переліку підприємств державного сектору економіки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.03.2005р. № 64-р. За таких обставин, нарахування позивачем на підставі ст.231 Господарського кодексу України 44219,89 грн. пені та 502498,79 –7% штрафу є безпідставним, тому суд відмовляє в задоволені позову в цій частині.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в сумі 7178554,19 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2483779,75 грн. інфляційних витрат, нарахованих з урахуванням періодів прострочення та 3% річних в розмірі 362603,13 грн.

Відповідно ст. 44 ГПК України, витрати пов'язані зі сплатою послуг адвоката відносяться до складу судових витрат. Суд, враховуючи вимоги статей 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно яких, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 111,90 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Теплові мережі» Лозівської міської ради (адреса: 64602, Харківська область, м. Лозова, вул.. Ломоносова, 23, п/р 26008001230001 в філії «Харківської дирекції «АТ «Індекс – Банк», МФО 351629, код ЄДРПОУ 33373495) на користь Дочірнього підприємства «Газ – тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (адреса: 03065, м. Київ, бульв. І Лепсе, 16, п/р 26006592983980 в АКБ «Фінанси та кредит» м. Київ, МФО 300131, код ЄДРПОУ 32587579) – 7178554,19 грн. основного боргу, 2483779,75 грн. інфляційних витрат, 362603,13 грн. трьох відсотків річних, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення 44219,89 грн. пені та 502498,79 грн. штрафу.

Повний текст рішення підписаний 08.05.2009 року.

Суддя