Рішення № 3680736, 12.03.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2009 р. Справа № 29/52-09

вх. № 913/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Імпекс", м. Одеса

до Товариста з обмеженою відповідальністю "Регіон Торг Сервіс", м. Харків

про стягнення 1442588,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором купівлі-продажу №112 від 03.07.2006р. у розмірі 1442588,0грн.; покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 14426,0грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. Крім того, позивач просить суд, з метою забезпечення позову, накласти арешт на грошові кошти відповідача.

До початку судового засідання позивач заявив клопотання про забезпечення позову, але оскільки суду не було надано доказів, що підтверджують наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, суд відмовив позивачеві у задоволенні вказаного клопотання.

Представник позивача у судове засідання не з"явився.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 03.07.2006р. між приватним підприємством «Імекс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон Торг Сервіс» було укладено договір купівлі-продажу № 112 від 03.07.2006р. Відповідно до умов догвору приватне підприємтво «Імекс» взяло на себе зобов'язання продати продукцію, а товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон Торг Сервіс» - прийняти та своєчасно оплатити продукцію у строки та у розмірах, передбачених договором.

На виконання умов догвороу, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2741034,0грн., що підтверджується податковими накладними, які містяться в матеріалах справи. Відповідач отримав товар, але його вартість в установлений договором строк не сплатив.

Позивач, в порядку до судового врегулювання спору, надіслав на адресу відповідача претензію (вих. №542 від 20.09.2008р.) на суму 1970575,21грн. Відповідач сплатив вартість товару частково, а саме, згідно виписки за рахунком АБ "Південний" (з 01.01.2006 по 28.01.2009р.), відповідач перерахував на рахунок позивача 1298446,0грн. Отже, заборгованість відповідача склала 1442588,0грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов*язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 1442588,0 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути до Державного бюджету України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 14426,0грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 стягнути на користь державного підприємства “Судовий інформаційний центр” судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 66, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Торг Сервіс» (61000, м. Харків, просп. Тракторобудівників, 148/35, код ЄДРПОУ 33988235, р/р 260033011409 в першой Харківській філії АКБ «Базіс», МФО 351599) на користь приватного підприємства «Імекс» (код ЄДРПОУ 30445823, р/р № 26009310663001 в АБ «Південний», м. Одеса, МФО 328209) суму заборгованості у розмірі 1442588,0грн.; державного мита у розмірі 14426,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя