Ухвала суду № 36807022, 23.01.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"23" січня 2014 р. Справа № 806/7045/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" грудня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Логістикс" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Логістикс" звернулося до суду з даним позовом та просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 000076222 від 21 серпня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 460736, 00 грн. основного платежу і 230368, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам, оскільки позивачем завищено податок на прибуток за І квартал 2012 року в сумі 460736, 00 грн. на підставі нікчемного правочину по операції з придбання олії соняшникової у ТОВ "Саноіл Торг".

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Логістикс" з правильності визначення податку на прибуток за І квартал 2012 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Саноіл Торг" за січень-лютий 2012 року, Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області складено акт № 299/22-2/35021464/0100 від 11 липня 2013 року (а.с. 26-36). Згідно висновків даного акту, ТОВ "Укрпродукт Логістикс" допущено порушення пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2012 року на 460736, 00 грн.

21 серпня 2013 року, на підставі вказаного акту, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000076222, яким збільшено Товариству суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 460736, 00 грн. основного платежу і 230368, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, рішеннями Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 8560/К-С/10-205 від 23 вересня 2013 року (а.с. 37-39) та Міністерства доходів і зборів України № 13445/6/99-99-10-01-15 від 17 жовтня 2013 року (а.с. 40-42) скарги Товариства були залишені без задоволення, а повідомлення-рішення № 000076222 від 21 серпня 2013 року - без змін.

Перевіряючи правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем відповідно до норм податкового законодавства віднесено до складу витрат витрати по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг", тому визначення зобов'язання по податку на прибуток з цих підстав, є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 вказаного Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом першої інстанції, 12 січня 2012 року між ТОВ "Укрпродукт Логістикс" (Покупець) та ТОВ "Саноіл Торг" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 12-01-12 (а.с. 43-45). Відповідно до умов даного Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію та матеріали (надалі також - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного договору (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору, умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання - передачі товару визначається сторонами у Специфікаціях.

Зі змісту Специфікації № 1 від 25 січня 2012 року (а.с. 46), поставка товару (українська нерафінована соняшникова олія у кількості 328,410 тонн, вартістю 3000025, 35 грн., у томі числі ПДВ - 500004, 23 грн.) здійснюється на умовах EXW - термінал ТОВ "Евері" м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, термін поставки до 31 березня 2012 р. включно.

Придбання української нерафінованої соняшникової олії підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 25 січня 2012 року (а.с. 47), податковою накладною № 67 від 25 січня 2012 р. (а.с. 48), видатковою накладною № РН-0000059 від 25 січня 2012 року (а.с. 49), платіжними дорученнями (а.с. 50-54) , копії яких містяться в матеріалах справи і є підставою для формування витрат.

При розгляді справи в суді першої інстанції встановлено, що 25 січня 2012 року придбану олію Товариство на підставі договору № 1201К від 12 січня 2012 року (а.с. 55) передало комісіонеру ТОВ "Югекотоп" для подальшої реалізації на експорт на умовах FOB - порт Миколаїв, що підтверджується актом № 1 про прийом товару (а.с. 60), вантажно-митною декларацією (а.с. 61), копії яких містяться в матеріалах справи.

За наслідками поставки товарів ТОВ "Саноіл Торг" було виписано на користь ТОВ "Укрпродукт-Логистикс" податкову накладну (а.с. 48).

На момент складання податкової накладної ТОВ "Саноіл Торг" було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а відтак відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Також, є слушним посилання суду першої інстанції на те, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам пункту 2 статті 3, статті 4, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Не надано таких доказів і при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Отже, досліджені судом первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, а тому, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Доводи податкового органу з приводу того, що ТОВ "Укрпродукт Логістикс" у І кварталі 2012 року відображено правові взаємовідносини з ТОВ "Саноіл Торг" без реального настання правових наслідків, з метою штучного формування витрат та несплати податку до бюджету на суму 460736, 00 грн. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Окрім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так, вказаних висновків податковий орган дійшов у зв"язку з отриманням від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС акту перевірки № 788/22-20/37269136 від 22 березня 2013 року "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл Торг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Інфініті", за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року", в якому вказується, що у контрагентів ТОВ "Інфініті" були відсутні технічні можливості виконання господарських операцій, що свідчить про відсутність постачання товарів на адресу ТОВ "Інфініті", неможливість ТОВ "Інфініті" здійснювати діяльність з виробництва олії соняшникової та макухи соняшникової й, відповідно, нереальність господарських операцій за участю ТОВ "Інфініті".

Оскільки контрагент позивача - ТОВ "Саноіл Торг" був одним з контрагентів ТОВ "Інфініті", відповідач прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ "Саноіл Торг".

Судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги зазначені доводи, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2013 року (а.с. 85-92), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року, дії працівників ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по складанню акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22 березня 2013 року № 788/22-20/37269136 та по складанню висновку щодо завищення податкових зобов'язань з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року було визнано протиправними та заборонено ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС використовувати інформацію, відображену у наведеному Акті, в тому числі розміщувати інформацію в базах даних АС "Аудит", АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Окрім зазначеного, податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТОВ "Саноіл Торг" вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства. Податковим органом, не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. За таких обставин, висновок відповідача про фіктивність господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Враховуючи викладене, посилання податкового органу на нікчемність правочину не відповідає матеріалам справи та не узгоджується з приписами ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Також, варто зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В свою чергу, податковий орган не довів узгодженості дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або з приводу того, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Так само, є безпідставним посилання податкового органу на порушення досудового провадження щодо контрагентів, які не приймали участі у господарській операції на підставі якої позивачем визначено податок на прибуток.

Окрім того, даних про те, що до кримінальної відповідальності притягнуто посадових осіб позивача у співучасті з особами, яким досудовим слідством інкримінується вчинення фіктивного підприємництва контрагентів не надано та не встановлено судом.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 000076222 від 21 серпня 2013 року прийняте з порушенням норм податкового законодавства і підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" грудня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "23" січня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Логістикс" вул.Сингаївського, 3,м.Житомир,10014

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4- представника позивача Джурелюк Людмила Володимирівна АДРЕСА_1