Рішення № 3680586, 05.03.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.09 Справа№ 6/21

За позовом: Державного підприємства „Сколівське лісове господарство”, м.Сколе

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дія”, м.Дрогобич

про: стягнення 71636грн. 54коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Зінкевич В.Д.

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Державним підприємством „Сколівське лісове господарство” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дія” про стягнення 71636грн. 54коп. боргу.

Ухвалою суду від 03.02.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17.02.2009р. В зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, ухвалою суду від 17.02.2009р. розгляд справи відкладено на 05.03.2009р.

В судовому засіданні 05.03.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

В зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 17.02.2009р. та поверненням відділенням зв’язку ухвали про порушення провадження у справі, направленої на адресу відповідача, позивачем надано суду довідку державного реєстратора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена в позовній заяві: м.Дрогобич, вул.Тураша,28.

Відповідно ст.75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути позов при відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

05.03.2008р. між ДП „Сколівське лісове господарство” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дія (покупець) було укладено договір поставки лісопродукції №16/2008-1, відповідно до якого позивач зобов”язався поставляти відповідачу партіями лісопродукцію, а відповідач прийняти та оплатити її на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 4.3 договору розрахунки між „покупцем” та „постачальником” за поставлену і прийняту лісопродукцію проводяться на розрахунковий рахунок „постачальника” не пізніше 7 днів з дня одержання „покупцем” лісопродукції згідно товарно-транспортної накладної.

Оскільки, оплата за поставлений товар проведена не в повному обсязі, позивачем було направлено відповідачу претензію № 863 від 15.12.2008р. із вимогою сплатити залишок непогашеної заборгованості в розмірі 71636грн. 54коп. Станом на час звернення з позовом до суду відповідачем заборгованість в сумі 71636грн. 54коп. не сплачена.

Відповідно до ст. 712 ЦК України –за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України –зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач поставляв відповідачу товар, а відповідач зобов’язався провести оплату у визначений договором строк.

Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. ч.1 ст. 264 ГК України передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб”єктів господарювання, здійснюється суб”єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 526,530,625, 692,712 ЦК України, ст.ст. 193, 263, 264 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дія”, м.Дрогобич, вул.Тураша, 28 (п/р 2600510943 в ЛОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 325570, код ЄДРПОУ 30444898) на користь Державного підприємства „Сколівське лісове господарство”, м.Сколе, вул.Стрийська, 30 (п/р 26005038068001 в ФЛРУ АТ „Індекс-Банк”, МФО 325279, код ЄДРПОУ 00992473) 71636грн. 54коп. основного боргу, 716грн. 37коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн.00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя