Постанова № 3680529, 20.05.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.05.09Справа №2а-2372/09/4/0170 о 16:48 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача - Шатунов С.В.;

від відповідача - Черниш А.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Спільного українсько-російського підприємства Акціонерного товариствазакритого типу "Джемієт"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007241503 від 15.12.08 р.

Суть спору:Спільне українсько-російське підприємство Акціонерне товариство закритого типу "Джемієт"(далі позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007241503 від 15.12.08 року. Позов мотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято за відсутності законних підстав.

Ухвалами суду від 29.01.2009 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято внаслідок виявлення податковим органом помилки в податковій звітності позивача уточнюючих розрахунків із земельного податку на 2006 і 2007 року, згідно із яким позивач збільшив суму податкового зобов'язання, але в порушення вимог п. 17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не нарахував самостійно суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми заниження податкового зобов'язання.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи владні управлінські функції у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами є справою адміністративної юрисдикції і його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що позивачем до ДПІ в м. Ялта подано зведені податкові розрахунки земельного податку на 2006 рік (вх. №2541 від 30.01.2006, а.с. 7) та на 2007 рік (вх. №2334 від 26.01.2007, а.с. 10), якими визначено суму податкового зобов'язання на 2006 і 2007 роки по 112915,00 грн.

Уточнюючим розрахунком земельного податку на 2006 рік (вх. №102967 від 25.03.2008) позивач зменшив суму податкового зобов'язання звітного податкового періоду: в рядку 4 «нараховано податку за 2006 рік» сума податку не проставлена, а в рядку 7 «сума податку, яка зменшує податкове зобов'язання у звязку із виправленням помилки» зазначена сума 112915,00 грн. (зазначений уточнюючий розрахунок відсутній в матеріалах справи, проте наведене підтверджується даними акту перевірки, не заперечувалось позивачем і підтверджується даними рядку 5 другого уточнюючого розрахунку за вх. №103104 від 20.10.2008).

Надалі, позивачем подано другий уточнюючий розрахунок земельного податку за 2006 рік (вх. №103104 від 20.10.2008, а.с. 23), згідно із яким, в рядку 4 «разом нараховано податку за 2006 рік» вказано 112915,00 грн., така ж сума зазначена і за рядком 6 «сума податку, яка збільшує податкове зобов'язання у звязку із виправленням помилки. Проте в рядку 8 «сума штрафу» проставлено прочерки.

Податкове зобов'язання за 2007 рік, визначене в зведеному розрахунку суми земельного податку (вх. №2334 від 26.01.2007, а.с. 10), зменшено на 49172,66 грн., що зазначено за рядком 7 «сума податку, яка зменшує податкове зобов'язання у звязку із виправленням помилки» уточнюючого розрахунку за вх. №170308 від 25.03.2008 (а.с. 15).

За іншим уточнюючим розрахунком земельного податку на 2007 рік (вх. № 106783 від 20.10.2008, а.с. 21), суму податку збільшено у звязку із виправленням помилки на 11989,65 грн. (за рядком 6 уточнюючого розрахунку), проте в рядку 8 «сума штрафу» проставлено прочерк.

Відповідачем проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку уточнюючих податкових розрахунків земельного податку за земельну ділянку на 2006 рік (вх. №103104, а.с. 23) і на 2007 рік (вх. №106783, а.с. 21), поданих позивачем 20.10.2008. За результатами перевірки складено акт від 21.11.2008 №2568/15-3/19451923 (а.с. 4, 5), згідно із яким встановлено порушення позивачем вимог пп. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181).

На підставі цього акту позивачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 15.12.2008 №0007241503, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 6245,23 грн. (за основним платежем).

Судом встановлено, що відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 штрафні санкції, передбачені пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються платником податків. Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181, платник податків, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Обов'язок щодо обчислення недоплати і штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати в обох наведених випадках покладено на платника податків. У зв'язку з цим форма уточнюючого податкового розрахунку із земельного податку, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 26 жовтня 2001 року N 434, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 листопада 2001 р. за N 963/6154, передбачає рядок 8 для декларування платниками податків сум недоплати і штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 і пункту 2.7 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року N 110 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за N 268/5459, недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 1.5 статті 1 Закону №2181, штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Оскільки статтею 1 цього Закону податковим зобов'язанням визначене зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, то недоплата і штраф, які нараховуються платником податків відповідно по пункту 17.2 статті 17 Закону №2181, є складовими податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо податковий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Таким чином, якщо податковий орган внаслідок проведення камеральної перевірки встановлює арифметичну або методологічну помилку, допущену при обчисленні податкового зобов'язання у вигляді штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181, яка призвела до заниження суми податкового зобов'язання (тобто встановлює заниження суми штрафу), то відповідно до підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 податковий орган може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків і збільшити суму податкового зобов'язання платника податків на суму заниження податкового зобов'язання (заниження суми штрафу).

При цьому штраф відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 не застосовується, оскільки відповідно до пункту 1.5 статті 1 цього Закону штрафні санкції нараховуються на суми податкового зобов'язання без урахування пені та штрафних санкцій.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання, визначене позивачеві в спірному податковому повідомленні-рішенні, складається із сум, на які платником збільшено податкове зобовязання в уточнюючих розрахунках від 20.10.2008 (112915,00 грн. + 11989,65 грн.) помножених на пять відсотків, що становить 6245,23 грн., таким чином спірне рішення відповідача прийнято з урахуванням вищенаведених вимог, в межах компетенції податкового органу, підстав для визнання його протиправним не виявлено.

Наведені позивачем доводи, які зводяться до того, що подання уточнюючих розрахунків із збільшеними показниками податкового зобов'язання викликано вирішенням Господарським судом АР Крим питання про чинність державного акту на право власності на земельні ділянки у справі №2-13/1295-2008А, не приймаються судом до уваги, з наступних підстав. Відповідно до постанови Господарського суду АР Крим від 17.06.2008 року у справі №2-13/1295-2008А та ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2008 року, предметом судового розгляду в даній справі було зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Ялта зарахувати зайве сплачений податок на земельну ділянку в рахунок орендної плати, таким чином, судове рішення у цій справі ніяким чином не впливає на ту обставину, що позивачем було самостійно збільшено податкове зобов'язання із земельного податку звітних податкових періодів 2006 і 2007 роки із порушенням вимог п. 17.2 ст. 17 Закону №2181, що є визначальним чинником для вирішення питання про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

За викладених обставин, позов задоволенню не підлягає.

У звязку зі складністю справи в судовому засіданні 20.05.2009 оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 25.05.2009.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Циганова Г.Ю.