Ухвала суду № 36805158, 16.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3311/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» до Київської обласної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Митним органом проведено документальну планову виїзну перевірку стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.12.2009 року по 31.10.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 0005/2013/156000000/00452417, в якому встановлено, що товариством порушено вимоги статті 226 Митного кодексу України, пунктів 5 та 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі» від 17 липня 2003 року № 1089 та вимоги Основних правил інтерпретації класифікації товарів УКТЗЕД, Приміток до Групи 18 УКТЗЕД, затверджених Законом України «Про Митний тариф України». Недотримання умов застосування митного режиму «магазину безмитної торгівлі» та невірна класифікація товарів призвели до порушення товариством вимог статті 7 Закону України «Про Єдиний митний тариф», статті 3 Закону України «Про акцизний збір», статті 3 декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», підпункту 214.1.2 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України, пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено, що згідно з положеннями УКТЗЕД та враховуючи характеристики товару шоколадні цукерки Kinder Schoko-bons повинні бути класифіковані за кодом УКТ ЗЕД 1806 90 31 00: шоколад та інші готові харчові продукти з вмістом какао. Товарна позиція 1806 90 31 включає шоколадні пасхальні яйця з начинкою та інші нові форми з начинкою. Під час проведення перевірки прийнято рішення щодо класифікації товару «Шоколадні цукерки з начинкою Kinder Schoko-bons(320gr)» за кодом 1806 90 31 00 згідно з УКТЗЕД (ставка мита - 10%).

Перевіркою встановлено факти зазначення в касових чеках рейсів, які не містяться в наданому ДП МА «Бориспіль» переліку міжнародних авіарейсів, що здійснювались у період з 01.01.2009 року по 31.10.2012 року, або не здійснювались в дні проведення розрахункових операцій, зазначені у касових чеках товариства, а саме: №№VV-4727, SU-4323, 4329, VV-225, CREW-000 та інші.

Під час проведення перевірки також встановлені факти реалізації в магазинах безмитної торгівлі товарів українського походження, заявлених під час митного оформлення у митний режим «магазин безмитної торгівлі (ЕК72), за чеками, в яких виявлено недостовірні відомості. У зв'язку з тим, що вищезазначені товари не підпадають під митно-тарифне регулювання, а ставка податку на додану вартість при експорті товарів становить 0%, порушення товариством Постанови № 1089 під час реалізації таких товарів не призвело до виникнення податкового зобов'язання зі сплати митних платежів.

Позивачем до департаменту митного аудиту, аналізу та управління ризиками Державної митної служби України направлено заперечення на акт перевірки, які залишено без задоволення, а висновок акту перевірки - без змін.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення за формою «Р» №40 від 22.03.2013 року, яким визначено грошове зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 39653,25 грн., в тому числі за основним платежем 31917,44 грн. та штрафні фінансові санкції в сумі 7735,81 грн., №41 від 22.03.2013 року, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, на загальну суму 107940,76 грн., в тому числі за основним платежем 87020,51 грн. та штрафні фінансові санкції в сумі 20920,25 грн., №42 від 22.03.2013 року, яким визначено грошове зобов'язання за платежем «акциз на виноробну продукцію» на загальну суму 480,63 грн., в тому числі за основним платежем 384,50 грн. та штрафні фінансові санкції в сумі 96,13 грн., №43 від 22.03.2013 року, яким визначено грошове зобов'язання за платежем «акциз на спирт» на загальну суму 17997,12 грн., в тому числі за основним платежем 14405,16 грн. та штрафні фінансові санкції в сумі 3591,96 грн., №44 від 22.03.2013 року, яким визначено грошове зобов'язання за платежем «акциз на тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну» на загальну суму 3342,53 грн., в тому числі за основним платежем 2687,82 грн. та штрафні фінансові санкції в сумі 654,71 грн.

Не погодившись з цими рішеннями, позивач оскаржив їх до Міністерства доходів та зборів України. Рішенням Міністерства доходів та зборів України скаргу залишено без задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно із статтею 225 Митного кодексу України магазин безмитної торгівлі - митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання.

Продаж вказаними закладами товарів визначено Правилами продажу товарів магазинами безмитної торгівлі від 17.07.2003 року № 1089 (далі - Правила 1089).

Відповідно до п. 5 Правил 1089 магазинами безмитної торгівлі реалізуються товари у пунктах пропуску на митному кордоні України або на транспортних засобах, що виконують міжнародні рейси, фізичним особам, які від'їжджають за кордон, за умови пред'явлення ними документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю або належного їм проїзного документа на транспортний засіб, який прямує за межі України.

Згідно з пунктом 6 Правил 1089 факт продажу товару підтверджується касовим або товарним чеком з послідовною нумерацією (у двох примірниках), у якому повинні зазначатися номер рейсу або реквізити документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю, ідентифікаційний код товару і його вартість.

Відповідно до п. 206.3 ст. 206 Податкового кодексу України обов'язок сплатити суму податкового зобов'язання виникає виключно у випадках порушення умов митних режимів, під час розміщення в які надано повне або часткове умовне звільнення від оподаткування. При цьому пп. 206.2.3 п. 206.2 ст. 206 ПК України визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України у митному режимі магазину безмитної торгівлі застосовується повне умовне звільнення від оподаткування.

Згідно з приписами ч.2 ст.227 Митного кодексу України власник магазину безмитної торгівлі зобов'язаний виключити можливість надходження до магазину та вилучення з магазину товарів поза митним контролем, дотримуватися положень цього Кодексу щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі, вести облік товарів тощо.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведеними нормами податкового та митного законодавства надається право продажу товарів у магазині безмитної торгівлі лише особам, які від'їжджають за кордон, і тільки за умови пред'явлення ними документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю або належного їм проїзного документа на транспортний засіб, який прямує за межі України, відповідні відомості повинні міститися в касовому чеку. Лише за наявності певних документів (доказів продажу товарів тільки тим особам, які від'їжджають за кордон, і тільки за умови наявності відомостей щодо проїзного документа на транспортний засіб, який прямує за межі України) вказані господарські операції з продажу цих товарів можуть бути підставою для формування показників податкової звітності, митних декларацій. Відсутність цих документів або ж наявність у них недостовірних відомостей, що і було виявлено митним органом, не дає підстав їх використовувати при формуванні показників звітності.

Позивач не довів правомірність реалізації товарів в режимі магазину безмитної торгівлі, порушив вимоги пункту 6 Правил 1089 продажу товарів магазинами безмитної торгівлі, отже ним не дотримано умов режиму магазину безмитної торгівлі. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів вивезення товарів, проданих в магазині безмитної торгівлі, за межі митної території України, то відповідачем обґрунтовано зроблено висновок про потрапляння цих товарів на митну територію України без справляння відповідних платежів.

Відповідно до наявної інформації вищезазначені товари являють собою шоколадні вироби у формі яйця з молочною начинкою та фундуком. За текстовим описом до товарної-позиції 1806 згідно з УКТЗЕД до неї включаються шоколад та інші готові харчові продукти з вмістом какао. Згідно з вимогами УКТЗЕД шоколадні вироби, в тому числі шоколадні цукерки, класифікуються в межах товарної підпозиції 1806 90.

Оскільки операції із ввезення товарів за кодом 1806 90 19 00 згідно з УКТЗЕД оподатковуються ввізним митом за ставкою 10%, як і за кодом, визначеним митним органом під час перевірки, то висновок про помилкове віднесення митним органом вказаного товару до коду 1806 90 31 00 згідно з УКТЗЕД не впливає на розрахунок товариству податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України самостійне визначення контролюючим органом податкових зобов'язань з підстав, визначених підпунктами 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, є підставою для накладення на платника податків штрафу.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем обґрунтовано зроблено висновки про недотримання умов застосування митного режиму «магазину безмитної торгівлі» та невірну класифікацію товарів, що підтверджено наявними у матеріалах перевірки доказами, відтак винесені податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними, підстави для їх скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 21.01.2014 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.