Постанова № 36805007, 15.01.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2014 рокуЛуганськ№ 812/9069/13-а

приміщення суду за адресою: 91055, м. Луганськ, вул. Поштова, 1

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді: Агевича К.В.

при секретарі судового засідання Ліпко Т.М.,

за участю:

представника позивача: Мерзлякова В.П.(довіреність від 02.01.2013 № 10-02)

представника відповідача №1: Станчева О.В.(довіреність від 28.11.2013 № 61/1-4594)

представник відповідача №2: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення №702020001/2013/000409/2 від 29.07.2013 та скасування картки відмови №702020001/2013/00078 від 29.07.2013, -

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" (далі - позивач) до Луганської митниці Міндоходів (далі - відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - відповідач 2), у якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів №702020001 /2013/000409/2 від 29.07.2013;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001 /2013/00078 від 29.07.2013;

- повернути на рахунок ПАТ «Алчевськкокс» надмірно сплачене ПДВ у сумі 469967,81 грн.

20.11.2013 ухвалою Луганського окружного адміністративного суду, після усунення недоліків, відкрито провадження в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці та Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення №702020001/2013/000409/2 від 29.07.2013 та скасування картки відмови №702020001/2013/00078 від 29.07.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав наступне.

29 липня 2013 року Відповідачем-1 було прийняте рішення №702020001/2013/000409/2 до ВМД №702020001/2013/007338, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди до товарів, які імпортуються неможливо в зв'язку з: «неподанням декларантом інших додатково запрошених документів, згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 та 6 статті 53 Митного кодексу України, відсутність у зв'язку з неподанням таких документів відомостей, що підтверджують числове значення митної вартості та пояснюють виникли розбіжності», а також зазначено, що у зв'язку з неможливістю застосування першого методу, зазначеного у статті 58 Митного кодексу України митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до ст. 59 МКУ за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі: товар №1 із розрахунку 0,136 дол. США кг (договір N U-2012.60.028.01 від 26.12.11, додаток № U-2012.60.020.01.17 від 22.03.13 витяг МД від 26.07.13 №702020001/2013/007244, висновок УПЗЕ від 08.07.13 №2961).

Позивач вказує, що 29 липня 2013 року Відповідачем, Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00078, відмовив позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено: Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №702020001/2013/000409/2).

Позивач вважає вказані дії та рішення відповідачів протиправними, такими, що не відповідають нормам законодавства України щодо митного оформлення товару та ч.2 ст. 19 Конституції України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. (а.с. 3-14).

Представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог заперечував, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позов (а.с.131-136, 232-234). В судовому засіданні надав пояснення про те, що вимоги позивача є безпідставними, тому просив відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких документів на адресу суду по даній справі від відповідача 2 не надходило. Суд вирішив за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 2.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між Позивачем та фірмою "Unісоаі АG" (Швейцарія) 26 грудня 2011 року було укладено зовнішньоекономічний контракт N U-2012.60.028.01 в межах якого Позивачем на митну територію України в липні 2013 року на умовах DАР RU станція Соловей (ІНКОТЕРМС 2010) було ввезено вантаж: вугілля марки «КС».

Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі вищезазначеного контракту N U-2012.60.028.01 та додатків до нього позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД №702020001/2013/007338) за ціною договору, а саме 122,40 долара США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою МД № 702020001/2013/007338 разом з пакетом документів, які зазначено в графі 44 цієї МД.

Частиною першою статті 53 МКУ декларанта зобов'язано подавати одночасно з митною декларацією документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, перелік яких визначено частиною другою цієї статті, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 МКУ, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У наданому позивачем до митного оформлення разом з МД від 29.07.13 №702020001/2013/007338 висновку ДП «Укрпромзовнышекспертиза» від 18.07.2013 № 3164 зазначено що, рівень цін на товар «Вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки "КС"» російського виробництва може становити 118-145 дол.США/т. (а.с. 65)

У той же час у митного органу наявний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» (далі УПЗЕ) від 08.07.2013 №2961 (не вичерпано строк дії на момент розмитнення - до 08.08.2013), який надавався разом з МД від 08.07.2013 №702020001/2013/006521, у якому зазначене рівень цін на ідентичний товар «Вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки "КС"» російського виробництва може становити 136-145 дол.США/т (а.с. 219).

Відповідно до положень частини третьої статті 53 МКУ у разі я документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, на ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язанні договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість я визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначені договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробні товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

. для митного оформлення вантажу пред'явив позивачу вимогу про надання:

29.07.2013 року відповідач-1, враховуючи надання декларантом одночасно з МД від 29.07.2013 № 702020001/2013/007338 копії митної декларації країни відправлення та висновків про вартісні характеристики товару, запропонував позивачу подання таких додаткових документів:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про страхування;

4) документи що містять відомості про вартість перевезення товарів;

5) виписку з бухгалтерської документації;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (пайс-листи) виробника товару.

У відповідь на запит митного органу листом від 29.07.13 № 003-1837 позивач відмовився від надання запитаних документів, що передбачені частинами другою-третьою статті 53 МКУ.

29 липня 2013 року Відповідачем-1 було прийняте рішення №702020001/2013/000409/2 до ВМД №702020001/2013/007338, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди до товарів, які імпортуються неможливо в зв'язку з: «неподанням декларантом інших додатково запрошених документів, згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 та 6 статті 53 Митного кодексу України, відсутність у зв'язку з неподанням таких документів відомостей, що підтверджують числове значення митної вартості та пояснюють виникли розбіжності», а також зазначено, що у зв'язку з неможливістю застосування першого методу, зазначеного у статті 58 Митного кодексу України митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до ст. 59 МКУ за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі: товар №1 із розрахунку 0,136 дол. США кг (договір N U-2012.60.028.01 від 26.12.11, додаток № U-2012.60.020.01.17 від 22.03.13 витяг МД від 26.07.13 №702020001/2013/007244, висновок УПЗЕ від 08.07.13 №2961).

29 липня 2013 року відповідачем 1, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00078, відмовив позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено: Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №702020001/2013/000409/2).

30.07.2013 року підприємством ПАТ «Алчевськкокс» на м/п «Алчевськ» було подано МД № 702020001/2013/007357 на товар, щодо якого було прийнято рішення про коригування митної вартості від 29.07.13 № 702020001/2013/000409/2, із заявленням митної вартості за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом. Таким чином, з урахуванням положень пункту 2 частини третьої статті 52 МКУ декларант погодився з митною вартістю, визначеною митним органом.

З доводами позивача про те, що внаслідок пред'явлення відповідачем протиправних вимог про надання додаткових документів відбулося штучне створення незаконних підстав для подальшого прийняття відповідачем рішення про відмову в застосуванні 1-го методу оцінки митної вартості за митною декларацією ВМД №702020001/2013/007338) та її визначення митним органом за 2-м методом за ціною із розрахунку 136 дол. США за тонну, яка на 13.6 дол. США за тонну вище задекларованої позивачем, суд не погоджується враховуючи наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 54 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення. При цьому, згідно з частиною першою статті 320 МКУ форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів спрацювання системи управління ризиками.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за ВМД від 29.07.2013 №702020001/2013/007338 здійснювався враховуючи згенеровану системою АСАУР митну формальність «105-2 - Контроль правильності визначення митної вартості товарів» (Завдання: «Товар(и)№1. Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів»).

У відповідності до частини IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2013 №631 (далі - Порядок, затверджений наказом Мінфін №631) та пункту 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 №362 (далі - Методичні рекомендації, затверджені наказом Держмитслужби №362) посадовою особою Луганської митниці здійснено виконання митних формальностей за митною декларацією.

У відповідності до пункту 2 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Держмитслужби від 13.07.2012 №362, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом:

1. Вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості.

2. Вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України.

3. Перевірки включення/не включення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо).

4. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

5. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

6. Перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця.

7. Перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу.

8. Перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій.

9. Перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів.

10. Перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну.

11. Перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів.

12. Перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

13. Перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що і оцінювані товари.

У відповідності до пунктів 2.3-2.5 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Держмитслужби від 13.07.2012 №362, при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів та порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено було виявлено наявну у митного органу інформацію про рівні митної вартості ідентичного товару, митне оформлення якого здійснено раніше та висновку Укрпромзовнішекспертизи. У митниці були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин, на думку суду, митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, які декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані надати протягом 10 календарних днів.

Таким чином, позивачем ненадане всіх документів відповідачу згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, та не виконано вимог МКУ щодо документального підтвердження заявленої митної вартості товару.

Тому суд приходить до висновку, що відповідач1 приймаючи Рішення про визначення митної вартості товарів діяв в межах своїх повноважень, наданих Митним кодексом України, дії митного органу щодо визначення митної вартості законодавчо обґрунтовані, відповідають завданням, які покладені на митні органи, та направлені на недопущення заниження бази оподаткування товарів, які імпортуються в Україну.

Приймаючи до уваги встановлені у судовому засіданні обставини у справі та надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення №702020001/2013/000409/2 від 29.07.2013 та скасування картки відмови №702020001/2013/00078 від 29.07.2013 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядок і строки, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 20 січня 2014 року.

Суддя К.В. Агевич