Ухвала суду № 36805004, 27.01.2014, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/10640/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

суддів Ушакова Т.С., Ципко О.В.

при секретарі судового засідання: Скляровій І.А.,

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2, дов. від 09.01.2014

представника відповідачів Ур Є.В., дов. № ВДУ/3938 від 30.12.2013,

дов. № 41/2012 від 19.01.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України, у якому зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ. Після звільнення 09.04.2012 згідно довідки до акту огляду МСЕК позивачу встановлена третя група інвалідності внаслідок травми голови (10.11.2003), отриманої внаслідок нещасного випадку, ні не пов'язана з виконанням службових обов'язків, захворювання пов'язано з проходженням служби».

Після встановлення інвалідності позивач звернувся до першого відповідача із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007. Листом від 12.01.2012 позивача було повідомлено про те, що його документи направлено до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України для затвердження, однак, другий на відповідач неодноразово повертав документи позивача без затвердження, посилаючись відсутність матеріалів службового розслідування травми 10.11.2003, на суперечливість даних а акті огляду МСЕК щодо пов'язаності хвороби позивача з проходженням служби.

З метою усунення цих суперечностей позивач самостійно звернувся до МСЕК за роз'ясненням. Листом від 14.04.2013 позивача було повідомлено, що травма голови (10.11.2003), отриманої внаслідок нещасного випадку, ні не пов'язана з виконанням службових обов'язків, захворювання пов'язано з проходженням служби в ОВС. В діагнозі відображено наслідки побутової травми 10.11.2003 на фоні остеохондрозу хребта, який, згідно свідоцтва про хворобу № 107 від 02.08.2011 є захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВД.

Цей лист позивач направив другому відповідачу, але 19.06.2013 отримав лист від 12.06.2013, у якому другий відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.

Позивач вважає, що такі дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги по інвалідності є неправомірними та просить суд зобов'язати першого відповідача оформити висновок щодо проведення йому виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності, зобов'язати другого відповідача прийняти рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги по інвалідності, зобов'язати другого відповідача виплатити позивачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності, а також три відсотка річних від простроченої суми.

Позивач та представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідачів проти позову заперечував, зазначив, що позивачем пропущено місячний строку звернення до суду з даним позовом, так як, позивач дізнався про те, що йому відмовили у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності 19.06.2013, а позов було направлено до суду лише 19.12.2013. Наполягав на залишенні позову ОСОБА_1 без розгляду з цих підстав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 1996 року по вересень 2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області № 336 о/с від 29.09.2011 ОСОБА_1 звільнено з органів МВС у запас збройних сил за п. 64 «б» (через хворобу) «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України». (а.с. 36)

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 106128 ОСОБА_1 з 22.11.2011 встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності: травма голови (10.11.2003), отримана внаслідок нещасного випадку, ні не пов'язана з виконанням службових обов'язків, захворювання пов'язано з проходженням служби. (а.с. 13)

ОСОБА_1 06.12.2011 звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги та надав документи, передбачені п. 5 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007. (а.с 35, 37)

На підставі поданих ОСОБА_1 документів першим відповідачем складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі встановлення інвалідності згідно із Законом України «Про міліцію» та направлено зазначений висновок до Міністерства внутрішніх справ України. (а.с. 39-40)

Листом від 28.11.2011 Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України повернув до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області документи на ОСОБА_1 на доопрацювання у зв'язку з відсутністю висновку службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень 10.11.2003. (а.с. 41)

Знов надіслані до Міністерства внутрішніх справ України документи на призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності працівника міліції неодноразово повертались на доопрацювання, зокрема, повернуті на доопрацювання листом ДФЗБО Міністерства внутрішніх справ України від у зв'язку з невідповідністю причини інвалідності та діагнозу, викладеному у свідоцтві про хворобу від 02.02.2011 № 107. (а.с. 6-7, 47, 50)

З метою усунення вказаних суперечностей ОСОБА_1 звернувся до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» за роз'ясненнями та отримав листа від 15.04.2013 за підписом голови обласної МСЕК № 4, у якому зазначено, що третя група інвалідності встановлена ОСОБА_1 за сукупністю причин функціональних порушень: «травма голови (10.11.2011), отримана в наслідок нещасного випадку, ні, не пов'язана з виконанням службових обов'язків, захворювання пов'язано з проходженням служби в ОВС». В діагнозі відображено наслідки побутової травми 10.11.2011 на фоні остеохондрозу хребта, який, згідно свідоцтва про хворобу № 107 від 02.08.2011, є захворюванням, так, пов'язаним з проходженням служби в ОВС. Інші захворювання, зазначені у свідоцтві про хворобу, не призвели до інвалідності. (а.с. 8)

Вказаний лист голови обласної МСЕК № 4 ОСОБА_1 направив до Міністерства внутрішніх справ України та 19 червня 2013 року отримав лист заступника директора Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України від 12.06.2013 № 15/5-С-394, яким позивача повідомлено, що відповідно до листа Луганської обласної МСЕК № 4 від 15.04.2013 йому встановлено інвалідність від травми голови, отриманої в результаті нещасного висновку і не пов'язана з виконанням службових обов'язків. Захворювання, які визначені у свідоцтві про хворобу та довідці МСЕК є наслідком отримання цієї ж травми. Відповідно до п. 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007, не передбачено виплату одноразової грошової допомоги, якщо інвалідність настала унаслідок шкоди, яку працівник міліції заподіяв собі джерелом підвищеної небезпеки, іншим об'єктом з порушенням правил їх використання. У зв'язку з тим, що нещасний випадок зі ОСОБА_1 стався внаслідок порушення правил безпеки поводження на даху, він не має права на виплату одноразової грошової допомоги. (а.с. 9)

Лист Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України від 12.06.2013 № 15/5-С-394 направлено на адресу позивача 14.06.2013 (а.с. 33) та отримано останнім 19.06.2013, про що позивач самостійно зазначив у позовній заяві.

Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вказаної норми вбачається, що призначення одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції прямо пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто, проходження публічної служби.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Формула «спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби» охоплює весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби, у тому числі і щодо призначення чи відмови у призначенні певних виплат у зв'язку з проходженням публічної служби.

Згідно з частинами першою та третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, строк звернення до суду для вирішення даного спору становить один місяць з дня, коли ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

Таким днем є 19 червня 2013 року, коли ОСОБА_1 отримав листа Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України № 15/5-С-394 від 12.06.2013 про відмову у виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.

До суду ОСОБА_1 звернувся 19.12.2013, про що свідчить штамп пошти на конверті, у якому надійшла позовна заява, тобто, з пропуском місячного строку, встановленого частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для даної категорії спорів.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду) у разі необхідності до позовної заяви додається заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Заяву про поновлення строку звернення до суду позивачем не надано.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

У судовому засіданні представник позивача відмовився надавати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду, пославшись на те, що абзацом 5 пункту 7 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007, передбачено, що вимоги щодо виплати грошової допомоги можуть бути пред'явлені до МВС протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги, а тому вважав строк звернення до суду не пропущеним. Позивач підтримав позицію свого представника.

Однак, вказану позицію суд вважає хибною, так як Порядок є підзаконним актом, у той час як Кодекс адміністративного судочинства має вищу юридичну силу.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, пунктом 3.7 Прикінцевих положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" було внесено зміни до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, які набули чинності з 30 липня 2010 року.

Тобто, положення статті 99 КАС України мають не лише вищу юридичну силу по відношенню до Порядку, а також прийняті у часі значно пізніше, ніж Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007.

У зв'язку з чим необхідно застосовувати строк звернення до суду у даних правовідносинах, встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України, а саме місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня, коли позивач отримав лист Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України № 15/5-С-394 від 12.06.2013 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги по інвалідності, а саме з 19.06.2013, та разом з позовною заявою, а також під час розгляду справи ним не подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин пропуску цього строку, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії необхідно залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Позиція про те, що питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції відносяться до спорів з питань проходження публічної служби та на вказані спори розповсюджується місячний строк звернення до суду викладено також в ухвалі Вищого адміністративного суду від 24.10.2013 у справі К/9991/23437/12 за позовом ОСОБА_5 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії у зв'язку з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду з позовом та відсутністю поважних причин для його поновлення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 27 січня 2014 року.

Головуючий суддя суддя суддяТ.В. Смішлива Т.С. Ушаков О.В. Ципко