Рішення № 3680458, 04.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.09 Справа № 22/96/09

Суддя Скиданова Ю.О.

за позовом приватного підприємства “Науково-виробнича фірма “ЮНІТЕК” (61007, м. Харків, просп. Московський, 262, к. 306; 61000, м. Харків, вул. 23 Серпня, 20-А)

до відповідача приватного підприємства “Завод металевої тари АВАКС” (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 5 А)

про стягнення 104253,59грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Майбороз Р.М. - довіреність № 22 від 02.03.2009 р.

Гаврилов Г.В. - довіреність № 22 від 02.03.2009 р.

від відповідача: не прибув

Заявлені позовні вимоги про стягнення за договором № 08/04-04 сзр тк від 08.04.2008р. 84058,80грн. - основного боргу, 10087,06грн. - штрафу, 3703,14грн. –разового штрафу, 5692,97грн. –пені та 711,62грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.01.2009р. порушено провадження по справі № 22/96/09, судовий розгляд справи призначено на 05.03.2009р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області 03.02.2009р. розгляд справи перенесено на 04.03.2009р.

У судовому засіданні 04.03.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представників позивача).

Представник відповідача в судове засідання 04.03.2009р. не прибув, проти позову не заперечив, письмовий відзив на позов, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про причини можливої неявки уповноваженого представника суд не попередив. Заяв про розгляд справи у відсутності представника відповідача до суду не надходило. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвал суду про порушення провадження по справі від 26.01.2009р. та перенесення розгляду справи від 03.02.2009р.

Згідно з “Нормативами частоти обліку перевезення, доставки пошти, вилучення кореспонденції з поштових ящиків і основні контрольні строки опрацювання і доставлення поштових відправлень, періодичних видань”, затверджених наказом Міністерства зв’язку України № 115 від 05.08.1994р. зареєстрованим в МЮУ 29.08.1994 р., за № 205/415, контрольний строк проходження кореспонденції, що пересилається по мережі пошти, при її здачі відправником до 12 години не повинно перевищувати - між районними центрами області - три дні.

При здачі кореспонденції після 12 годин термін проходження поштового відправлення збільшується на один день.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В матеріалах справи міститься довідка головного управління статистики у Запорізької області № 15-7/968 від 04.03.2009р., згідно якої приватне підприємство “Завод металевої тари АВАКС” зареєстровано 20.01.1994р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради за адресою: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 5 А.

Відповідач у справі № 22/96/09 є юридичною особою, таким чином, згідно зі ст. 28 ГПК України, його справи повинні вести його органи, керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Доказів поважності причин неможливості явки в судове засідання і виконання законних вимог суду відповідач не надав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка сторін чи їх представників в судове засідання не звільняє від виконання вимог суду, викладених в попередніх ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вирішив розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві № 12/01-09 від 12.01.2009р. просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача 84058,80грн. - основного боргу, 10087,06грн. - штрафу, 3703,14грн. –разового штрафу, 5692,97грн. –пені та 711,62грн. –3% річних.

Розглянувши наявні матеріали справи та надані оригінали документів у їх сукупності, суд встановив, що 08 квітня 2008 року між приватним підприємством “Науково-виробнича фірма “ЮНІТЕК” (надалі позивач) та приватним підприємством “Завод металевої тари АВАКС” (надалі - відповідач) був укладений договір (поставки на умовах товарного кредиту) № 08/04-04 сзр тк (надалі Договір).

Згідно п. 1.1. Договору позивач зобов'язався передати відповідачу у власність товар, на умовах відстрочки остаточної сплати на визначений строк та за послуги з надання товарного кредиту, а відповідач зобов’язався прийняти товар, сплатити вартість товару та послуги на умовах цього договору.

п. 2.1 Договору передбачено, що умовою отримання товарного кредиту є передплата у розмірі 20% від суми вказаної в додатках до договору. Позивач надає відповідачу відстрочку остаточного розрахунку до 10.10.2008р. Відповідач зобов’язався здійснювати оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача загальну суму Договору, яка складається з вартості товару та послуг за користування кредитом.

Відповідно до п. 2.2. Договору послуги з надання товарного кредиту зараховані в загальну вартість товару, який поставляється на умовах цього договору і є невід’ємною його частиною. Сума послуги сплачується одночасно з розрахунком за товар.

п. 2.4. Договору передбачено, що оплата здійснюється у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача.

Відповідно до додатку № 1 та № 2 до договору № 08/04-04 сзр тк від 08.04.2008р. позивач передав у власність відповідача товар (гербіциди) на загальну суму 123438,00грн., що підтверджується видатковими накладними РН-000209 від 19.04.2008р., № РН-000210 від 19.04.2008р., № РН –000247 від 24.04.2008р. та довіреністю серії ЯНУ № 751187 від 19.04.2008р. (копії в матеріалах справи).

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання Договору відповідач сплатив на розрахунковий рахунок позивача передплату в розмірі 39379,20грн., що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи).

Станом на час судового розгляду спору за відповідачем рахується заборгованість по Договору в сумі 84058,80грн.

Документальних доказів погашення заборгованості у сумі 84058,80грн. відповідач суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором у сумі 84058,80грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 10087,06грн. штрафу, що складають 12% від вартості договору.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за несвоєчасну або неповну оплату товару відповідач сплачує штраф в розмірі 12 % від вартості договору, яка залишається неоплаченою та разовий штраф у розмірі 3% від суми договору у випадку порушення строків оплати відповідно до п. 2.1. цього договору.

Судом встановлено, що вимоги про стягнення штрафу що складають 12% від вартості договору, є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення 3703,14грн. штрафу, що складають 3% від вартості договору.

Судом встановлено, що вимоги про стягнення штрафу, що складають 3% від вартості договору, в сумі 3703,14грн., є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 5692,97грн. пені за період часу з 10.10.2008р. по 12.01.2009р.

ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

п. 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 5.5. Договору, який передбачає, що за порушення строків виконання зобов'язань нараховується пеня в розмірі 0,1 % від вартості договору за кожний прострочений день, а після 30 дня - 0,7 % від вартості договору.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за період з 10.10.2008р. по 12.01.2009р. складає 5692,97грн.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що відповідно до п. 2.1. Договору відповідачу було надано відстрочку остаточного розрахунку до 10.10.2008р., таким чином, днем, з якого у позивача виникає право вимагати сплату відповідачем суми боргу є 11.10.2008р.

Суд перерахував пеню за період з 11.10.2008р. по 12.01.2009р., за цей період сума пені складає 5637,69грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені, суд задовольняє частково в сумі 5637,69грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, яка складає за період з 10.10.2008р. по 12.01.2009р. 711,62грн.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та встановлено, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем невірно визначено період стягнення.

Суд перерахував 3% річних за період з 11.10.2008р. по 12.01.2009р., за цей період 3% річних складають 704,71грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, суд задовольняє частково в сумі 704,71грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства “Завод металевої тари АВАКС” (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 5 А, р/р 260020288419001 в АК “Базис стандарт”, МФО 351537, код ЄДРПОУ 20496010) на користь приватного підприємства “Науково-виробнича фірма “ЮНІТЕК” (61007, м. Харків, просп. Московський, 262, к. 306; 61000, м. Харків, вул. 23 Серпня, 20-А, р/р 260047001 в АКБ “Райффайзенбанк Аваль”, МФО 350589, код ЄДРПОУ 33901332) 84058(вісімдесят чотири тисячі п’ятдесят вісім) грн. 80 коп. основного боргу; 10087 (десять тисяч вісімдесят сім) грн. 06 коп. –штрафу; 3703 (три тисячі сімсот три) грн. 14 коп. –разового штрафу; 5637(п’ять тисяч шістсот тридцять сім)грн. 69коп. –пені; 704 (сімсот чотири) грн. 71коп. - 3% річних; 1041(одна тисяча сорок одна)грн. 91коп. державного мита, 116(сто шістнадцять)грн. 82коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.03.2009р.

Суддя Ю.О. Скиданова