Рішення № 3680456, 06.04.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.09 Справа № 27/90/09

За позовом: Дочірнього підприємства “Промзіз-Днєпр” Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислові засоби індивідуального захисту”, м. Дніпропетровськ

до Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер”, м. Запоріжжя

про стягнення 49 097 грн. 26 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Єрмолаєв Г.В., протокол № 3 від 01.06.01 р.

Від відповідача: Демченко В.Ф., на дов. № 2165 від 01.07.2008 р.

У судовому засіданні, відкритому 04.03.2009 р. оголошувалася перерва, з метою надання сторонами додаткових доказів у справі.

Ухвалою суду від 25.03.2009 р., розгляд справи відкладався, у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду спору.

На підставі статті 85 ГПК України –06 квітня 2009 року судом прийнято рішення.

Дочірнє підприємство “Промзіз-Днєпр” Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислові засоби індивідуального захисту”, м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер”, м. Запоріжжя заборгованості за поставлений товар з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за користування чужими коштами в розмірі 49 097 грн. 26 коп.

Ухвалою господарського суду від 27.01.2009р. порушено провадження у справі № 27/90/09 та призначено судове засідання на 04.03.2009 р.

У судовому засіданні, відкритому 04.03.09 р. оголошувалася перерва, з метою надання сторонами додаткових доказів у справі. Судове засідання призначено на 25.03.09 р.

Ухвалою суду від 25.03.2009 р., продовжено термін розгляду спору до 08.04.09р., на підставі статті 69 ч.4 ГПК України, розгляд справи відкладався, у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду спору, на підставі ст. 77 ГПК України, про що сторони були повідомлені належним чином.

06.04.2009 р. слухання справи продовжено.

06.04.2009 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представника сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 25.03.2009 р. позивачем надано письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за користування чужими коштами в розмірі 52775,64 грн.

Збільшення суми позову обґрунтовує тим, що відповідач борг, розрахований станом на 02 грудня 2008 року, в судовому засіданні, що відбулось 04 березня 2009 року визнав, але оплату не здійснив, застосування санкцій за порушення грошового зобов’язання, передбачених ст. 625 ЦК України, продовжується и станом на 25 березня 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних за користування чужими коштами становить 52 775,64 грн.

Заява позивача від 25.03.2009 р. про збільшення розміру позовних вимог була прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні 06.04.2009 р. позивач надав письмову заяву щодо уточнення позову, а саме підтримав вимогу щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за користування чужими коштами в розмірі 52775,64 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, надав письмовий відзив, в засіданні суду зазначив, що за борги, на кошти підприємства Постановою про арешт коштів боржника від 27.03.2008р., а також Постановою № 1924/2 від 22.07.2008 р. підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління, юстиції у Запорізькій області накладено арешт, і у зв’язку з цим підприємство не мало можливості розрахуватися з позивачем.

Крім того, зазначив, що Фондом державного майна України, на підставі наказу від 01.10.2007 р. за № 19-ДП прийнято рішення, про приватизацію Запорізького державного підприємства “Кремній полімер”.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 12 Закону України “Про приватизацію державного майна”: з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства: орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації, стосовно цього підприємства припиняється дія норм Господарського кодексу України в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу державних органів приватизації.

Таким чином, підприємство не виконало зобов’язання щодо погашення заборгованості, оскільки без порушення вимог п. 4 ст. 12 Закону України “Про приватизацію державного майна” ЗДП “Кремній полімер” не мало можливості здійснювати продаж майна, а як наслідок і розрахунки з ТОВ “ПЗІЗ”.

Враховуючи дуже скрутне фінансове становище підприємства те приймаючи до уваги, що зараз підприємство знаходиться у стадії приватизації, що унеможливлює здійснення продажу майна для своєчасного погашення кредиту, відповідач в судовому засіданні 25.03.2009 р., відповідно до ч. 1 ст. 82 ГПК України, просив відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

В засіданні суду 06.04.2009 р. відповідач проти збільшених та уточнених позовних вимог не заперечив, на відстрочені виконання судового рішення не наполягає, про що сторони домовились в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

30.01.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 4.

Згідно умов Договору позивач зобов’язався, згідно із заявкою відповідача, передати йому у власність промислові засоби індивідуального захисту, інструменти та обладнання в асортименті, кількості та по цінах, згідно товаророзпорядчих документів та рахунків-фактур, які є невід’ємною частиною даного договору, а відповідач –прийняти та оплатити товар на вказаних умовах.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, а саме засоби індивідуального захисту на загальну суму 47602,74 грн., що підтверджується видатковою накладною № DNP-010394 від 30.12.2007 р. на суму 35369,54 грн., копія якої міститься в матеріалах справи. Крім того, у 2008 р. відповідачу було поставлено товар згідно видаткових накладних № 103 від 18.01.2008 р. на суму 8813,20 грн. та № 331 від 28.01.2008р. на суму 3420,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата товару здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування на рахунок коштів позивача протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару.

Всупереч умов Договору, відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару – на суму 6367,77 грн. Внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 41234,97 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.10.2008 р., підписаний уповноваженими особами сторін.

З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату існуючої заборгованості (листи № 13/02-1 від 13.02.2008 р., № 19/02-1 від 19.02.2008 р., № 24/03-1Т від 24.03.2008 р., № 16/05-3Т від 16.05.2008 р., № 17/06-1Т від 17.06.2008 р., № 10/07-1Т від 10.07.2008 р.

Відповідач свою заборгованість визнав та зобов’язався погасити, що підтверджується листом № 1512 від 18.04.2008 р., проте до теперішнього часу заборгованість відповідачем не сплачена.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 52775,66 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення суми заборгованості за поставлений товар з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за користування чужими коштами в розмірі 52 775,66грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних за заявлений період обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у справі відносяться на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22,49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7, код ЄДРПОУ 00203625 п/р № 26003301300298 у Орджонікідзевському ПІБ м. Запоріжжя МФО 313333) на користь Дочірнього підприємства „Промзіс-Днєпр” Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислові засоби індивідуального захисту” (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 154, код ЄДРПОУ 31540723 п/р № 26008115825001 у Банк КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 49 097 (сорок дев’ять тисяч дев’яносто сім) грн. 26 коп. сума заборгованості за поставлений товар, 2 653(дві тисячі шістсот п’ятдесят три) грн. 39 коп. втрат від інфляції, 1 421 (одна тисяча чотириста двадцять одну) грн. 72 коп. –3% річних, 527 (п’ятсот двадцять сім) грн. 75 коп. витрат на державне мито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 10.04.2009р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.