Рішення № 3680373, 10.03.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2009 р. Справа № 55/17-09

вх. № 429/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Логінової Т.С.

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росконтракт", м. Харків

про стягнення 27695,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківметал", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росконтракт", м. Харків, 22536, 62 грн. основного боргу, 578,90 грн. пені, 72,43 грн. 3% річних , 4508,00 грн. штрафу та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 253 від 06.11.08 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати товару та послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 січня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 лютого 2009 р.

12 лютого 2009 р. відповідач надав до суду клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 лютого 2009 р. було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вікладено її розгляд на 10 березня 2009 р.

05 березня 2009 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 22536, 62 грн. основного боргу, 1074,10 грн. пені, 140,46 грн. 3% річних , 3947,66 грн. штрафу та судові витрати.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

05 березня 2009 р. позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, в якому просив суд накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримувала уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №5041132.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

06 листопада 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківметал", м. Харків (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росконтракт", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № 253, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався поставити товар в обсягах та у кількості згідно замовлення, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його. Пунктом 1.2 договору передбачено, що предметом поставки є металопродукція. Пунктом 4.3 договору визначено загальну суму договору, яка складає 1000000 грн. Пунктами 4.1 та 4.5 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем по цінам, вказаним у рахунку на оплату та в накладній на отримання товару шляхом перерахування грошових коштів напротязі 30-ти календарних днів з дати видачи видаткової накладної. Пунктом 6.2 договору передбачена відповідальність сторін, а саме у разі прострочки оплати отриманого товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня від суми платежу за кожен прострочений день неоплаченої в строк партії товару, а також одноразовий штраф 20% від вартості неоплаченого в строк товару. Пунктом 8.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту укладення та діє до повного виконання прийнятих на себе зобов"язань.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було поставлено відповідачеві металопродукцію та надані послуги по порізки металу на загальну суму 28666,65 грн., що підтверджується видатковими накладними № № 1СМ0056271 від 05.11.08 р., 1СМ0056272 від 05.11.08 р., 1СМ0056280 від 05.11.08 р., 1СМ0056549 від 06.11.08 р., 1СМ0057443 від 12.11.08 р., які підписані обома сторонами.

Згідно наданих позивачем уточнень поставки за накладними № 1СМ0056271 від 05.11.08 р., 1СМ0056272 від 05.11.08 р., 1СМ0056280 від 05.11.08 р. здійснювались згідно усної домовленності, оскільки були виконані ще до укладення між сторонами договору № 253 від 06.11.08 р.

З боку відповідача товар та послуги були отримані уповноваженою особою на підставі довіреностей ЯПЗ № 087303 від 05.11.08 р. та ЯПЗ від 12.11.08 р., які видані на отримання цінностей від ТОВ "Харківметал".

Позивачем були виставлені відповідачеві до оплати рахунки-фактури № 1СМ0022358 від 03.11.08 р. на суму 8928,34 грн., № 1СМ0022636 від 06.11.08 р. на суму 12367,66 грн. та № 1СМ0023066 від 12.11.08 р. на суму 7370,65 грн..

Таким чином, відповідач отримав вказаний товар, проте розрахувався за нього лише частково. На доказ здійснення відповідачем часткової оплати позивач надав до суду платіжні доручення № 396 від 04.11.08 р. на суму 2000 грн. та № 399 від 05.11.08 р. на суму 2000 грн., в графі призначення платежу яких зазначено:"оплата за круг, лист по сч. № 22358 від 03.11.08 р." також № 396 від 06.10.08 р. на суму 15092,70 грн., в графі призначення платежу якого зазначений рахунок № 20172 від 06.10.08 р. та № 395 від 04.11.08 р. на суму 6727,85 грн., в графі призначення платежу якого зазначений рахунок № 22504 від 04.11.08 р. , а також лист відповідача від 06.11.08 р., в якому останній просив залишки грошових коштів за рахунками № 1СМ0020172 від 06.10.08 р. в сумі 1390,49 грн. та № 1СМ0022504 від 04.11.08 р. в сумі 739,54 грн. вважати оплатою рахунку 1СМ0022358 від 03.11.08 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було неодноразово відправлено відповідачеві претензії вих. № 1048 від 12.12.08 р., № 1064 від 17.02.08 р. з вимогою погасити заборгованість. На доказ відправлення цих претензій позивачем було долучено копії поштових чеків до матеріалів справи.

Проте відповідач на вказані претензії не відреагував, грошові кошти не перерахував.

Сторони склали між собою акти звірки взаєморозрахунків від 16.01.09 р. та від 17.02.09 р., де підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 22536,62 грн. Вказані акти підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 22536,62 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар та послуги, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі – 22536,62 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках 3% річних допустив помилки.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення 3% річних підлягає задоволенню у сумі 140,35 грн., в решті заявленої вимоги у сумі 0,11 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Як вже було раніше зазначено, пунктом 6.2 договору передбачена відповідальність сторін, а саме у разі прострочки оплати отриманого товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня від суми платежу за кожен прострочений день неоплаченої в строк партії товару, а також одноразовий штраф 20% від вартості неоплаченого в строк товару.

Суд зазначає про те, що у відповідності до ст.627 ЦК України, в якій вказано: відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору : сторони мають право врегулювавти ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов"яковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

При перевірці розрахунків штрафних санкцій, судом встановлено невірний розрахунок позивачем пені, оскільки поставки за накладними № 1СМ0056271 від 05.11.08 р., 1СМ0056272 від 05.11.08 р., 1СМ0056280 від 05.11.08 р. здійснювались згідно усної домовленності, нарахування штрафних санкцій, передбачених умовами договору № 253 від 06.11.08 р. є безпідставним.

Таким чином штрафні санкції можуть нараховуватись тільки за 2-ма накладними № 1СМ0056549 від 06.11.08 р. та № 1СМ0057443 від 12.11.08 р., згідно яких поставка товару здійснювалась саме на виконання договору № 253 від 06.11.08 р.

Враховуючи вимоги ст.526 ЦК України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару та послуг, враховуючи передбачену сторонами у договорі відповідальність у вигляді стягнення пені та штрафу у розмірі 20% від вартості неоплаченого в строк товару, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 1073,28 грн. та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань у розмірі 3947,66 грн. підлягають задоволенню, як правомірні та обгрунтовані .

В решті заявленої вимоги щодо стягнення пені у сумі 0,82 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Враховуючи надану заяву позивачем про уточнення позовних вимог, суд визнає її як відмовою від позову, в частині стягнення з відповідача 560,34 грн. штрафу, приймає її як таку, що не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує прав чи законних інтересів сторін та припиняє провадження в цій частині позовних вимог, відповідно до п.4 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, у зв*язку з необгрунтуванням і не підтвердженням належними доказами необхідністі такого забезпечення, а також не доведенням документально ним того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 627, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову.Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росконтракт", м. Харків(юр. адреса: 61140, м. Харків, просп. Гагаріна, 169 "А", кв. 10; факт. адреса: 61057, м. Харків, вул. Римарська, 21 "А", код ЄДРПОУ 32030099, п/р № 26003961052988 в філії ЗАТ "ПУМБ" м. Харкова, МФО 350385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал", м. Харків(61140, м. Харків, вул. Чугуївська, 78, код ЄДРПОУ 35247968, п/р 26002805848711 в ХОФ АКБ СР "Укрсоцбанку" м. Харкова, МФО 351016) 22536, 62 грн. основного боргу, 1073,28 грн. пені, 140,35 грн. 3% річних, 3947,66 грн. штрафу, 276,97 грн. державного мита та 117,99 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 560,34 грн. штрафу провадження у справі припинити на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

В решті заявленої вимоги про стягнення 0,11 грн. 3% річних та 0,82 грн. пені відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст Рішення підписано 13 березня 2009 року.

Суддя