Постанова № 36803616, 17.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2014 року 09:30 № 826/19560/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду міста Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» (надалі - Позивач/ТОВ «Альянс Маркет») до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач/ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0007512207 від 08.11.2013 р., винесене ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час проведення перевірки, внаслідок чого прийшов до невірних висновків при складанні акту перевірки та прийняв неправомірне податкове повідомлення-рішення. При цьому, акцентує увагу, що із контрагентом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) був укладений реальний договір, який виконувався сторонами належним чином.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає, що взаємовідносини по господарським операціям між Позивачем та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р. не спричиняють реального настання правових наслідків. Крім того, зазначає, що перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму 67 063,00 грн.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з довідки АБ №807670 з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України, ТОВ «Альянс Маркет» зареєстроване Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією 23.07.2012 р. Крім того, Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС з 24.07.2012 р.

В перевіряємий період основним видом діяльності Позивача була роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, рибою, ракоподібними та молюсками, напоями та тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах.

24.10.2013 р. на підставі наказу №667 від 21.10.2013 р. та повідомлення щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №134/26-58-22-07 від 21.10.2013 р., виданих ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно із пп.78.1.1. п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України Відповідачем була проведена документальна позапланової невиїзна перевірка ТОВ «Альянс Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р. при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складений акт №2011/26-58-22-07-17/38316777 від 24.10.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альянс Маркет» (код ЄДРПОУ 38316777) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р. при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1)» (надалі - Акт №2011), у якому зазначено про допущені порушення Позивачем, зокрема:

ь п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.п.198.1, 198.2 та п.198.3 ст.198 ПК України, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. (надалі - Закон №996), п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88), що призвело до заниження ПДВ на суму 67 063,00 грн., у тому числі по періодах: за травень 2013 р. - 67 063,00 грн.

На підставі Акту №2011 ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. за формою «Р» №0007512207 - яким збільшено суму грошового зобов'язання за ПДВ у розмірі 100 595,00 грн. (за основним платежем - 67 063,00 грн., штрафні санкції - 33 532,00 грн.).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. №0007512207 Відповідача протиправними, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» (Покупець) був укладений договір поставки №ТО367/12 від 19.07.2012 р. (надалі - Договір №ТО367/12), згідно якого Постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати Товари за ціною та в асортименті, погоджених Сторонами в Комерційних специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору і в кількості, передбаченій Замовленнями на Товар.

Поряд із цим, згідно із ст.513 та ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 30.07.2012 р. між ФОП ОСОБА_1 (Сторона-1), ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» (Сторона-2) та ТОВ «Альянс Маркет» (Сторона-3) було укладено договір №АТО367/12 про зміну сторони в зобов'язанні у зв'язку із здійсненням Стороною-2 реорганізації внутрішньої структури Групи Компаній «Євротек». Відповідно до п.1 цього Договору Сторони досягли згоди щодо здійснення з 11.08.2012 р. зміни у Договорі №ТО367/12 Сторони-2 на Сторону-3, внаслідок чого з вказаної дати права і обов'язки Покупця виникають у Сторони-3 на умовах, визначених Договором №ТО367/12.

На виконання умов Договору №ТО367/12 Позивачем були надані до суду виписані ФОП ОСОБА_1 видаткові накладні, зокрема: №РН-00261 від 02.05.2013 р. найменування товару - цукор білий, загальною кількістю 11 т на суму без ПДВ - 46 750,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 350,00 грн.), всього - 56 100,00 грн.; №РН-00262 від 02.05.2013 р. найменування товару - цукор білий, загальною кількістю 11 т на суму без ПДВ - 46 750,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 350,00 грн.), всього - 56 100,00 грн.; №РН-00263 від 03.05.2013 р. найменування товару - борошно, загальною кількістю 11 т на суму без ПДВ - 29 791,67 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 958,33 грн.), всього - 35 750,00 грн.; №РН-00264 від 03.05.2013 р. найменування товару - борошно, загальною кількістю 11 т на суму без ПДВ - 29 791,67 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 958,33 грн.), всього - 35 750,00 грн.; №РН-00273 від 14.05.2013 р. найменування товару - цукор білий, загальною кількістю 11 т на суму без ПДВ - 45 741,67 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 148,33 грн.), всього - 54 890,00 грн.; №РН-00274 від 14.05.2013 р. найменування товару - цукор білий, загальною кількістю 11 т на суму без ПДВ - 45 714,67 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 148,33 грн.), всього - 54 890,00 грн.; №РН-00345 від 24.05.2013 р. найменування товару - цукор білий, загальною кількістю 11 т на суму без ПДВ - 45 375,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 075,00 грн.), всього - 54 450,00 грн.; №РН-00346 від 24.05.2013 р. найменування товару - цукор білий, загальною кількістю 11 т на суму без ПДВ - 45 375,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 075,00 грн.), всього - 54 450,00 грн.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, відповідно до Договору №ТО367/12 ФОП ОСОБА_1 були виписані Позивачу податкові накладні на загальну суму 402 380,00 грн., а саме: №261 від 02.05.2013 р. на суму 46 750,00 грн. без ПДВ, (ПДВ - 9 350,00 грн.), всього - 56 100,00 грн.; №262 від 02.05.2013 р. на суму 46 750,00 грн. без ПДВ, (ПДВ - 9 350,00 грн.), всього - 56 100,00 грн.; №263 від 03.05.2013 р. на суму 29 791,67 грн. без ПДВ (ПДВ - 5 958,33 грн.), всього - 35 750,00 грн.; №264 від 03.05.2013 р. на суму 29 791,67 грн. без ПДВ (ПДВ - 5 958,33 грн.), всього - 35 750,00 грн.; №273 від 14.05.2013 р. на суму 45 741,67 грн. без ПДВ (ПДВ - 9 148,33 грн.), всього - 54 890,00 грн.; №274 від 14.05.2013 р. на суму 45 741,67 грн. без ПДВ (ПДВ - 9 148,33 грн.), всього - 54 890,00 грн.; №345 від 24.05.2013 р. на суму 45 375,00 грн. без ПДВ (ПДВ - 9 075,00 грн.), всього - 54 450,00 грн.; №346 від 24.05.2013 р. на суму 45 375,00 грн. без ПДВ (ПДВ - 9 075,00 грн.), всього - 54 450,00 грн.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Перевіркою встановлено, що на підставі зазначених вище податкових накладних до складу податкового кредиту з контрагентом у травні 2013 р. згідно із поданої ТОВ «Альянс Маркет» декларації №9036469833 від 19.06.2013 р. Позивачем віднесено суму ПДВ у розмірі 67 063,32 грн., що також відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

Факт проведення оплати Позивачем за укладеним з ФОП ОСОБА_1 Договором №ТО367/12, що не заперечується Сторонами, підтверджується наданими ТОВ «Альянс Маркет» платіжними дорученнями, зокрема: №61498 від 14.05.2013 р., №60885 від 14.05.2013 р., №65075 від 28.05.2013 р., №65705 від 30.05.2013 р.

Поряд із цим, як вбачається з п.1.2 Договору №ТО367/12 повне найменування Товару, одиниці виміру Товару, ціна одиниці Товару, встановлюється в Комерційній специфікації. Товар за даним Договором поставляється товарними партіями, обсяг яких визначається в кожному конкретному випадку відповідно до Замовлення на поставку Товару.

На виконання зазначених вище вимог, Позивачем були надані суду підписані між ТОВ «Альянс Маркет» та ФОП ОСОБА_1 Комерційні специфікації на борошно та цукор, а саме: №40 від 25.04.2013 р.; №39 від 25.04.2013 р.; №21 від 24.05.2013 р. та №18 від 29.04.2013 р.

Також, надані відповідні Замовлення на борошно та цукор, зокрема: №ЦЛ-0002674 від 29.04.2013 р.; №ЦЛ-0002675 від 29.04.2013 р.; №ЗА-000346 від 13.05.2013 р.; №30020911 від 24.05.2013 р.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В п.198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім того, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п.198.6 ст.198 ПК України вказано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Відповідно до п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Водночас, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

В п.3.8 р.3 Правил №363 передбачено, що заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

При цьому, в р.1 Правил №363 передбачено, що замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни.

В п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

В п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В п.11.6, п.11.7 та п.11.8 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

В п.11.6 р.11 Правил №363 передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до п.8.25 і п.8.26 цих Правил, зокрема:

ь час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

ь вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Поряд із цим, у п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Так, на спростування висновків Відповідача щодо відсутності обов'язкових товарно-транспортних накладних Позивачем були надані суду товарно-транспортні накладні №ЕВТ-00273 від 13.05.2013 р. та №ЕВТ-00345 від 24.05.2013 р., які посвідчують транспонування на склад Позивача товарів за Договором №ТО367/12.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що посилання Відповідача на відсутність транспортних документів, як на доказ відсутності реального виконання умов зазначеного договору є безпідставним.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В якості доказів реальності господарських операцій із ФОП ОСОБА_1, Позивачем надано наступні документи: акт звірки взаєморозрахунків за травень 2013 р. (п.2.5.1 Договору №ТО367/12) по рахунку 361; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за травень 2013 р.; графік поставок товару (п.2.1.1 Договору № ТО367/12); накладні на внутрішнє переміщення ТМЦ за травень 2013 р.; картки руху товарів (цукор та борошно); сертифікат відповідності на цукор серії ВВ №UA1.020.Х011930-12 терміном дії з 06.11.2012 р. по 04.11.2017 р. та сертифікат відповідності на цукор серії ДІ №UA1.049.Х013436-11 терміном дії з 24.10.2011 р. по 01.10.2013 р.; посвідчення №431 та №413 про якість борошна; звіти з праці; витяги зі штатного розпису; списками працівників складів; наказів на прийом на роботу та наказів про переведення на іншу роботу.

В той же час, ТОВ «Альянс Маркет» надано суду договір суборенди №ТРК0070/0-12 від 30.07.2012 р. нерухомого приміщення та акти приймання-передачі об'єкта нерухомості до цього Договору. Крім того, надано договір оренди №ТРК0248/0-12 від 30.07.2012 р. з актами приймання-передачі, що встановлюють наявність у Позивача складських приміщень, на адреси яких здійснювались поставки придбаних ТОВ «Альянс Маркет» у ФОП ОСОБА_1 товарів за укладеним Договором №ТО367/12.

Крім того, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами Відповідача про те, що документальне оформлення Позивачем операцій з поставок товару від ФОП ОСОБА_1 позбавлене юридичної сили та є безпідставними по ланцюгу до «вигодонабувача», тому фактично ці господарські операції не здійснювалися, з огляду на наступне.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень з боку ТОВ «Альянс Маркет», що також підтверджується представником Відповідача, був акт ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 04.09.2013 р. №396/17/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 р. по 19.08.2013 р.», яким встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

В свою чергу, суд звертає увагу, що листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 також визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин ФОП ОСОБА_1 з іншими суб'єктами господарської діяльності не є належними доказами порушення Позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються ТОВ «Альянс Маркет».

Крім того, відповідно до вимог ст.183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у вищезгаданому листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід ураховувати вимоги ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Проте, Відповідачем не надано суду доказів припинення ФОП ОСОБА_1 (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, під час взаємовідносин із Позивачем.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ФОП ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва НОМЕР_2 від 28.10.2011 р.

Із наявних матеріалів справи суд приходить до висновку, що не спростовано Відповідачем в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, що ФОП ОСОБА_1 не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст.9 Закону №996, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції поставки товарів мали реальний характер, факти поставки оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним Договором №ТО367/12 за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Слід також зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 р. у справі №К-12509/08.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання Позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені ТОВ «Альянс Маркет» господарські операції з поставки товарів є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про наявність сукупності умов, обставин та підстав, з якими ПК України у взаємозв'язку з положеннями Закону №996 та Положення №88 пов'язують виникнення у Позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та не встановлено підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. №0007512207, відповідно, наявні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Альянс Маркет». Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується в повному обсязі (315,89 грн.).

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору (1696,00 грн.) має бути стягнута з Відповідача, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0007512207 від 08.11.2013 р., винесене Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» понесені судові витрати в розмірі 315 (триста п'ятнадцять) грн. 89 коп., направлені на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі в розмірі 1696 (одна тисяча шістсот дев'яносто шість) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін