Рішення № 36803266, 20.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21194/13 20.01.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомКомунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району"доПублічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація"простягнення 25135 грн. 69 коп.Представники: від позивача: не з'явились;від відповідача: Бурхан О.М. - представник за довіреністю б/н від 18.01.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.11.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація -105 Голосіївського району" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" про стягнення заборгованості за договором про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території № 6575 від 03.08.2006 у розмірі 26792 грн. 52 коп., в тому числі 22744 грн. 66 коп. заборгованості за спожиті комунальні послуги, 1295 грн. 90 коп. пені, 1467 грн. інфляційних втрат та 1284 грн. 77 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території № 6575 від 03.08.2006 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги: опалення, послуги з водопостачання, відшкодування внутрішньо-будинкових мереж та експлуатаційні витрати за період з червня 2010 року по травень 2013 року у розмірі 22744 грн. 66 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 1295 грн. 90 коп. пені, інфляційних втрат у розмірі 1467 грн. 19 коп. та 3 % річних у розмірі 1284 грн. 77 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2013 порушено провадження у справі № 910/21194/13 та справу призначено до розгляду на 22.11.2013.

22.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшли документи на виконання вимог суду та заява про зменшення позовних вимог.

22.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від відповідача надійшли документи на виконання вимог суду.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 22.11.2013 оголошено перерву до 06.12.2013.

У судовому засіданні 06.12.2013 представником відповідача надані письмові пояснення до позову.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 06.12.2013 оголошено перерву до 20.12.2013.

19.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшли пояснення до позову та заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 754 грн. 10 коп. та інфляційних втрат у розмірі 328 грн. 79 коп., та про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1308 грн. 14 коп.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 20.12.2013 оголошено перерву до 27.12.2013.

25.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від відповідача надійшли пояснення до позову.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 27.12.2013 справу № 910/21194/13 передано на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2013 (суддя Головіна К.І.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.01.2014.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 справу № 910/21194/13 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.01.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2014 виправлено допущену в ухвалі про порушення провадження у справі від 04.11.2013, ухвалах від 27.12.2013 та від 08.01.2014 описку.

Представник позивача у судове засідання 20.01.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 20.01.2014 з'явився представник відповідача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог в частині стягнення суми боргу за період до жовтня 2010 року з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та частково заперечує щодо розміру штрафних санкцій та порядку їх нарахування. В обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача посилається на сплив позовної давності щодо стягнення заборгованості на штрафних санкцій за період до жовтня 2010 року за договором про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території № 6575 від 03.08.2006, а також повністю заперечує факт надання послуг з центрального опалення, водопостачання та водовідведення протягом 2006-2009 років.

У судовому засіданні 20.01.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2006 між Комунальним підприємством «ЖЕО-105» Голосіївської районної в місті Києві Ради (виконавець за договором) та Акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація» (споживач за договором) укладено договір про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території № 6575 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві послуги водо-, теплопостачання, водовідведення, утримувати будинок та прибудинкову територію, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати їх оплату та відшкодовувати пропорційну частку витрат на утримання будинку та прибудинкової території на умовах цього договору.

У відповідності до пункту 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація", затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" (протокол від 13.04.2011), Публічне акціонерне товариство "Українська автомобільна корпорація", засноване як акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Авто" на необмежений строк діяльності на підставі Установчого договору про створення акціонерного товариства від 23.10.1992, зареєстроване 17.12.1992 Київською міською державною адміністрацією, перейменоване у Акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація», та перереєстроване 19.04.1994 Старокиївською районною державною адміністрацією Києва у зв'язку з перейменуванням, та продовжує свою діяльність як Публічне акціонерне товариство "Українська автомобільна корпорація» у зв'язку з перейменуванням згідно з рішенням від 06.04.2010 та приведенням у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства».

Згідно з пунктом 8.1. договору сторони погодили, що даний договір діє з 03.08.2006 на період надання послуг.

Відповідно до пункту 1.1. договору споживач на підставі договіру купівлі-продажу від 03.08.2006, посвідченого Назарчук Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, є власником нежитлового приміщення загальною площею 112,1 кв.м., в будинку № 3 по вул. Паньківська в м. Києві.

У відповідності до положень пункту 1.3. договору споживач несе витрати по утриманню та обслуговуванню власного приміщення (будинку), а також бере участь у загальних для всього будинку та прибудинкової території витратах, пов'язаних з його експлуатацією і ремонтом, пропорційно площі приміщень, що належать власнику.

Предметом договору є такі послуги: централізоване холодне водопостачання, централізоване гаряче водопостачання, центральне опалення, утримання будинку і прибудинкової території, відшкодування податку на воду, відшкодування внутрішньо-будинкових мереж (п. 1.4. договору).

Положеннями розділу 2 договору сторонами встановлено вартість послуг, а саме для розрахунку вартості послуг за цим договором застосовуються наступні тарифи: централізоване холодне водопостачання - 1,58 грн. за 1 куб.м., централізоване гаряче водопостачання - 80,00 грн. за 1 Гкал., центральне опалення - 80,00 грн. за 1 Г кал., утримання будинку і прибудинкової території - 1,00 грн. за 1 кв.м., відшкодування податку на воду 0,121 грн. за 1 куб.м., відшкодування внутрішньо-будинкових мереж - 0,051 грн. за 1 кв.м

Розмір місячної плати за надані послуги за встановленими цінами, тарифами та нормами на момент укладання цього договору становить: 495,42 грн. (з ПДВ), у тому числі: холодне водопостачання - 37,92 грн., центральне опалення - 316,12 грн., утримання будинку та прибудинкової території - 134,52 грн., відшкодування внутрішньо-будинкових мереж - 6,86 грн.

Вартість послуг корегується по фактичним витратам та тарифам, щомісячно.

Згідно з пунктом 3.1. договору плата по даному договору вноситься споживачем на рахунок виконавця до 25 числа поточного місяця.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" серед іншого споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Як встановлено судом, позивачем було надано відповідачу житлово-комунальні послуги на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території № 6575 від 03.08.2006 в період з червня 2010 року по травень 2013 року у розмірі 22744 грн. 66 коп., що не було спростовано відповідачем.

Судом встановлено, що відповідачем, відповідно до платіжного доручення № 54239000 від 08.11.2013 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 16899 грн. 25 коп. відповідно до рахунку-попередження, виставленого позивачем від 31.10.2013 № 536 за період з жовтня 2010 року по вересень 2013 року. Таким чином, відповідачем частково сплачено заборгованість за період, заявлений в позові, з жовтня 2010 по травень 2013 року у розмірі 14462 грн. 55 коп.

У судовому засіданні 20.12.2013 представник позивача підтримав заяву про зменшення позовних вимог, викладену у письмових поясненнях від 19.12.2013 № 271-Ю (вх. № 06-20/42077/13), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача борг за надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання прибудинкової території у розмірі 5845 грн. 41 коп., пеню у розмірі 1308 грн. 14 коп., 3 % річних у розмірі 754 грн. 10 коп. та інфляційні втрати у розмірі 328 грн. 79 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Господарський суд не приймає заяву про зменшення позовних вимог в частині зменшення суми боргу, оскільки такі дії суперечать законодавству у зв'язку з тим, що зменшенню підлягають лише існуючі вимоги, а враховуючи те, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості після порушення провадження у справі, між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення 14462 грн. 55 коп. заборгованості за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши надані відповідачем докази часткової сплати заборгованості після порушення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 14462 грн. 55 коп. за період з жовтня 2010 року по травень 2013 року

У судовому засіданні 22.11.2013 представником відповідача, відповідно до відзиву на позов, заявлено клопотання про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості що утворилась до жовтня 2010 року.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 2 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

У відповідності до положень пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги за період з червня 2010 року по травень 2013 року, а звернувся з позовом до суду 01.11.2013, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення боргу за період до жовтня 2010 року не підлягають задоволенню, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором про надання послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пені, 3 % річних та інфляційні втрати.

У судовому засіданні 20.12.2013 представник позивача в повному обсязі підтримав заяву, викладену у письмових поясненнях від 19.12.2013 № 271-Ю (вх. № 06-20/42077/13), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1308 грн. 14 коп. за період прострочення вказаний в розрахунку, з урахуванням письмових пояснень від 20.11.2013 (з 01.12.2012 по 01.06.2013), 3 % річних у розмірі 754 грн. 10 коп. та інфляційних втрат у розмірі 328 грн. 79 коп. за період прострочення вказаний в розрахунку, з урахуванням письмових пояснень від 20.11.2013 (з 01.06.2010 по 01.11.2013), яка судом розцінюється як заява про збільшення позовних вимог в частині вимог щодо стягнення пені та про зменшення позовних вимог в частині вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з положеннями пункту 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 3.5. договору за несвоєчасну сплату коштів по цьому договору споживач сплачує виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше двох облікових ставок НБУ.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до умов пункту 3.5 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України позивачем неправильно визначено день початку періоду нарахування пені за кожним з прострочених платежів та період нарахування пені перевищує шість місяців.

У відповідності до положень пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням положень договору та приписів законодавства, позивач має право на нарахування пені за прострочення оплати комунальних послуг щодо кожного платежу окремо, починаючи з 26 числа поточного місяця.

У судовому засіданні 06.12.2013 представником відповідача, відповідно до пояснення до позову, заявлено позовну давність щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 2 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за період нарахування з 01.12.2012 по 01.06.2013, а звернувся з позовом до суду 01.11.2013, що підтверджується штампом на позовній заяві, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявленої відповідачем заяви про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Враховуючи вищевикладене, суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно норм статті частини 6 статті 232 Господарського кодексу України в межах визначеного позивачем періоду нарахування та з урахуванням положень пункту 3.1. договору:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення489.7901.12.2012 - 31.05.20131827.5000 %0.041 %*36.53489.7926.12.2012 - 09.06.20131667.5000 %0.041 %*33.32489.7910.06.2013 - 25.06.2013167.0000 %0.038 %*3.01489.7926.01.2013 - 09.06.20131357.5000 %0.041 %*27.17489.7910.06.2013 - 25.07.2013467.0000 %0.038 %*8.64489.7926.02.2013 - 09.06.20131047.5000 %0.041 %*20.93489.7910.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*12.02489.7913.08.2013 - 25.08.2013136.5000 %0.036 %*2.27489.7926.03.2013 - 09.06.2013767.5000 %0.041 %*15.30489.7910.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*12.02489.7913.08.2013 - 25.09.2013446.5000 %0.036 %*7.68489.7926.04.2013 - 09.06.2013457.5000 %0.041 %*9.06489.7910.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*12.02489.7913.08.2013 - 25.10.2013746.5000 %0.036 %*12.91489.7926.05.2013 - 09.06.2013157.5000 %0.041 %*3.02489.7910.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*12.02489.7913.08.2013 - 31.10.2013806.5000 %0.036 %*13.96 Всього:241.88З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування відповідачу пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 241 грн. 88 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з пунктом 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем є неправильним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції розраховується за весь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних втрат за період з 26.11.2010 по 31.10.2013 в межах визначеного позивачем періоду нарахування з урахуванням застосування строку позовної давності та положень пункту 3.1. договору:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу26.11.2010 - 31.10.2013333.741.05016.5826.12.2010 - 31.10.2013333.741.04113.8026.01.2011 - 31.10.2013333.741.03110.3626.02.2011 - 31.10.2013399.661.0228.7326.03.2011 - 31.10.2013399.661.0083.1026.04.2011 - 31.10.2013399.660.995-2.0726.05.2011 - 31.10.2013415.800.987-5.4426.06.2011 - 31.10.2013415.800.983-7.0726.07.2011 - 31.10.2013415.800.996-1.6926.08.2011 - 31.10.2013395.631.000-0.0326.09.2011 - 31.10.20131095.130.999-1.1726.10.2011 - 31.10.2013425.220.999-0.4526.11.2011 - 31.10.2013457.510.998-0.9426.12.2011 - 31.10.2013500.550.996-2.0326.01.2012 - 31.10.2013469.510.994-2.8426.02.2012 - 31.10.2013454.810.992-3.6526.03.2012 - 31.10.2013454.810.989-5.0026.04.2012 - 31.10.2013509.960.989-5.6126.05.2012 - 31.10.2013489.790.992-3.9326.06.2012 - 31.10.2013489.790.995-2.4726.07.2012 - 31.10.2013489.790.997-1.4926.08.2012 - 31.10.2013489.791.000-0.0226.09.2012 - 31.10.2013489.790.999-0.5126.10.2012 - 31.10.2013489.790.999-0.5126.11.2012 - 31.10.2013489.791.000-0.0226.12.2012 - 31.10.2013489.790.998-1.0026.01.2013 - 31.10.2013489.790.996-1.9726.02.2013 - 31.10.2013489.790.997-1.4826.03.2013 - 31.10.2013489.790.997-1.4826.04.2013 - 31.10.2013489.790.997-1.4826.05.2013 - 31.10.2013489.790.996-1.97 Всього:- 3.75Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також суд наводить власний розрахунок суми 3 % річних за період з 26.11.2010 по 31.10.2013 в межах визначеного позивачем періоду нарахування з урахуванням строку позовної давності та положень пункту 3.1. договору:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів333.7426.11.2010 - 31.10.201310713 %29.38333.7426.12.2010 - 31.10.201310413 %28.56333.7426.01.2011 - 31.10.201310103 %27.70399.6626.02.2011 - 31.10.20139793 %32.16399.6626.03.2011 - 31.10.20139513 %31.24399.6626.04.2011 - 31.10.20139203 %30.22415.8026.05.2011 - 31.10.20138903 %30.42415.8026.06.2011 - 31.10.20138593 %29.36415.8026.07.2011 - 31.10.20138293 %28.33395.6326.08.2011 - 31.10.20137983 %25.951095.1326.09.2011 - 31.10.20137673 %69.04425.2226.10.2011 - 31.10.20137373 %25.76457.5126.11.2011 - 31.10.20137063 %26.55500.5526.12.2011 - 31.10.20136763 %27.81469.5126.01.2012 - 31.10.20136453 %24.89454.8126.02.2012 - 31.10.20136143 %22.95454.8126.03.2012 - 31.10.20135853 %21.87509.9626.04.2012 - 31.10.20135543 %23.22489.7926.05.2012 - 31.10.20135243 %21.09489.7926.06.2012 - 31.10.20134933 %19.85489.7926.07.2012 - 31.10.20134633 %18.64489.7926.08.2012 - 31.10.20134323 %17.39489.7926.09.2012 - 31.10.20134013 %16.14489.7926.10.2012 - 31.10.20133713 %14.94489.7926.11.2012 - 31.10.20133403 %13.69489.7926.12.2012 - 31.10.20133103 %12.48489.7926.01.2013 - 31.10.20132793 %11.23489.7926.02.2013 - 31.10.20132483 %9.98489.7926.03.2013 - 31.10.20132203 %8.86489.7926.04.2013 - 31.10.20131893 %7.61489.7926.05.2013 - 31.10.20131593 %6.40 Всього:713.71З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування відповідачу пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 713 грн. 71 коп.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, п. 1-1 ч. 1, ч. 2 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд.15/2, ідентифікаційний код 03121566) на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація -105 Голосіївського району" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 2, ідентифікаційний код 26385486) пеню у розмірі 241 (двісті сорок одна) грн. 88 коп., 3 % річних у розмірі 713 (сімсот тринадцять) грн. 71 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1062 (одна тисяча шістдесят два) грн. 18 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" заборгованості за отримані комунальні послуги у розмірі 14562 грн. 55 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 25.01.2014

Суддя І.М. Отрош