Рішення № 36802065, 24.01.2014, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/5808/13ц

2/303/32/14

Номер рядка стат.звіту - 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2014 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

при секретарі Штець І.І.

за участю представника позивача Сиротенко Д.О.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житлового будинку загальною площею 173,10 квадратних метрів, житловою площею 90,90 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві приватної власності в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 07/8-06 від 24.01.2006 року в розмірі 1049804,38 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 24.01.2006 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ТзОВ «Кредитні ініціативи», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 07/8-06, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 20000,00 доларів США і зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 14,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. З метою забезпечення виконання забов'язань за кредитним договором, 25.01.2006 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ТзОВ «Кредитні ініціативи», та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 05/23-2006, предметом якого є належний останній на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 317962 від 14.07.2003 року житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Банк свої зобов'язання за договором виконав повністю, надавши у розпорядження ОСОБА_3 суму кредитних коштів визначену договором. Однак ОСОБА_3 не виконала належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 01.07.2013 року виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 1049804,38 грн., що складається з наступного: 668895,33 - заборгованість за кредитом; 352412,41 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 28496,64 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, які позивач просить стягнути шляхом звернення стягнення на будинок, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснивши, що позовні вимоги є безпідставними. Крім того вказав, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2013 року у справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний підприємець ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки позов задоволено та в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Таким чином вважає, що оскільки на спірний предмет іпотеки судовим рішенням вже звернуто стягнення, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Крім того вказав на необґрунтованість розміру заборгованості за кредитом.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги за яким ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло усіх прав вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату відступлення по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 зазначеного договору первинний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель, внаслідок чого новий кредитор набуває всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань.

Таким чином, згідно з зазначеним договором відбулося відступлення прав вимоги і за кредитним договором № 07/8-06 від 24.01.2006 року та іпотечним договором № 05/23-2006 від 25.01.2006 року, укладених між первісним кредитором ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3

Судом також встановлено, що відповідно до кредитного договору № 07/8-06, укладеного 24.01.2006 року, ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 20000,00 доларів США і зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 14,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.01.2016 року.

Взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 07/8-06 від 18.05.2006 року ОСОБА_3 не виконала, у зв'язку з чим станом на 01.07.2013 року виникла заборгованість в розмірі 1049804,38 грн., що складається з наступного: 668895,33 - заборгованість за кредитом; 352412,41 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 28496,64 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Розмір боргу стверджується копією розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 01.07.2013 року. Вказані розрахунки складені відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.

У забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 05/23-2006 від 25.01.2006 року, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 173,10 квадратних метрів, житловою площею 90,90 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Пунктом 5.1 договору іпотеки № 05/23-2006 від 25.01.2006 року визначено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог чинного законодавства України у разі коли, в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою, вони не будуть виконані. В разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель вправі реалізувати предмет іпотеки відповідно до приписів чинного законодавства України, самостійно визначивши спосіб його реалізації. Таким чином умовами договору обумовлено, що вибір у даному випадку одного із кількох можливих способів захисту цивільного права залежить від волевиявлення іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностроння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно з ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

3гідно з ч. 1 ст. 33 3акону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Вказані положення, відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У зв'язку з порушенням умов кредитного договору позивач листом повідомив ОСОБА_3 про необхідність повернення йому суми заборгованості за кредитним договором, що на той момент становила 1049804,38 грн., та повідомив відповідача про можливість у разі непогашення суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у визначений строк початку процедури звернення стягнення на заставлене майно й звернення до суду за захистом порушених прав кредитора. Вказана вимога не була в повній мірі виконана й заборгованість за кредитним договором не була в повній мірі погашена.

Згідно з ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації; одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Суд також враховує те, що як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 9 постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

До аналогічного правового висновку Верховний Суд України дійшов 04.09.2013 року при розгляді цивільної справи № 6-73 цс 13, предметом якої був спір про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином наявність рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.04.2011 року у справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 07/8-06 від 24.01.2006 року, яке не виконане, не перешкоджає кредитору звернутися з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заперечення представника відповідача з приводу того, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2013 року у справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний підприємець ОСОБА_4 вже звернуто стягнення на спірний предмет іпотеки суд відкидає, оскільки у вказаній справі правовідносини виникли на підставі зовсім інших договорів кредиту та іпотеки.

З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи факт невиконання відповідачем умов кредитного договору, а також те, що розмір заборгованості в судовому засіданні не спростовано, позовні вимоги є підставними, документально підтвердженими та обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.

Згідно з ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3441, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 33, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 07/8-06 від 24.01.2006 року в розмірі 1049804,38 грн. звернути стягнення на переданий в іпотеку належний ОСОБА_3 житловий будинок загальною площею 173,10 квадратних метрів, житловою площею 90,90 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, пр 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження».

Початкову ціну предмета іпотеки встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час його реалізації.

Стягнути з ОСОБА_3 (ід. номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 3441 грн. судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Заболотний