Рішення № 36799255, 22.01.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 січня 2014 р. Справа № 902/24/14

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: сільськогосподарського виробничого кооперативу "Світанок" (код ЄДРПОУ 03730808, 22855, с. Вовчок, Немирівський район, Вінницька область)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (код ЄДРПОУ 34009446, 23700, м. Гайсин, вул. Плеханова, 150, Гайсинський район, Вінницька область)

про стягнення заборгованості в сумі 60 396,00 грн. згідно договору купівлі-продажу № 2 від 30.10.2010 року

представники сторін:

від позивача : Левченко О.В. - за довіреністю

від відповідача : Мудрий О.Г. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Світанок" 09.01.2014 року звернувся в господарський суд Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" про стягнення заборгованості в сумі 60 396,00 грн. згідно договору купівлі-продажу № 2 від 30.10.2010 року.

Ухвалою суду від 10.01.2014 року порушено провадження за вказаним позовом у справі № 902/24/14 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 22.01.2014 року.

Також ухвалою суду від 10.01.2014 року відмовлено повністю у задоволенні заяви сільськогосподарського виробничого кооперативу "Світанок" про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

22.01.2014 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву наступного змісту.

Надані відповідачем копії первинних бухгалтерських документів не відповідають вимогам, що ставляться до таких документів Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Як вбачається з матеріалів справи, залучені позивачем документи не відповідають зазначеним критеріям та імперативним вимогам чинного законодавства, а відтак не можуть бути визнані належним та достатнім доказом у справі.

Зокрема, не має таких реквізитів, як посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, накладна від 30 жовтня 2010 року № 17: відсутній підпис бухгалтера зі сторони контрагента, який прийняв ТМЦ (очевидно ПП "Алтен- Люкс").

Отже, об'єктивно встановити зміст, а також правильність відображених в накладній від 30 жовтня 2010 року № 17 господарських операцій встановити неможливо, а будь-які спроби це зробити будуть ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, накладна від 30 жовтня 2010 року № 17 не пов'язана з тим договором, яким позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги. Зокрема в графі накладної "основа" зазначено наступне: в рахунок взаєморозрахунків, а не договір купівлі-продажу № 2 від 30.10.2010 року. Відсутні також реквізити накладної щодо особи через якої від СВК "Світанок" прийнято ТМЦ та на підставі якої довіреності (серія, номер, дата видачі).

Таким чином передача товарно-матеріальних цінностей за накладною від 30 жовтня 2010 р. № 17 не оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства: в матеріалах справи відсутні довіреності ПП "Алтен-люкс" на отримання товарно-матеріальних цінностей, а тому встановити особу, яка отримувала їх та ідентифікувати цю особу об'єктивно неможливо. Посилання на довіреності (дату їх видачі та номер), П.І.Б. уповноваженої ПП "Алтен-люкс" зазначена накладна також не має, що унеможливлює її використання як належного доказу у справі.

Також у відзиві вказується, що ухвалою господарського суду Вінницької області порушено провадження у справі № 902/1362/13 за позовом СВК "Світанок" до ТОВ "ПК "Зоря Поділля" про стягнення заборгованості у розмірі 348 347,19 грн.

У вказаній позовній заяві СВК "Світанок" вказує на те, що заборгованість виникла в результаті не виконання ПП "Алтен-Люкс" умов договору про надання послуг в рослинництві від 20 серпня 2009 року в частині проведення розрахунків за надані послуги. На підтвердження заявлених позовних вимог, а також виконання зі сторони СВК "Світанок" умов договору про надання послуг в рослинництві від 20.08.2009 року, в додаток до позовної заяви надано копії бухгалтерських документів, серед яких міститься накладна від 30.10.2010 року та акт звірки взаєморозрахунків від 25.12.2012 року.

В даному акті зафіксовано виникнення заборгованості ПП "Алтен-Люкс" перед СВК "Світанок" станом 30.10.2010 року (в акт звірки позначено "худоба") на суму 60 396,00 грн. В той же час за даними того ж акту звірки ПП "Алтен-Люкс" в подальшому провело розрахунки з СВК "Світанок" згідно видаткового касового ордера № 249 від 02.11.2010 року на суму 50 383,14 грн., згідно видаткового касового ордера № 262 від 29.11.2010 року на суму 6 450 грн., згідно платіжного доручення № 56 від 08.11.2010 р. на суму 8 000 грн., згідно платіжного доручення № 56 від 29.11.2010 р. в розмірі 8оо грн., згідно видаткового касового ордера № 278 від 24.12.2010 року в розмірі 20 868,00 грн., згідно платіжного доручення № 82 від 29.11.2010 р. в розмірі 2 500 грн..

Таким чином, під час розгляду справи № 902/1362/13 позивачем СВК "Світанок" вказано, що передача ТМЦ за накладною від 30 жовтня 2010 року здійснення на виконання умов договору про надання послуг в рослинництві від 20.08.2009 року (а не договору № 2 від 30.10.2010 року), а також надано акт звірки взаєморозрахунків, який свідчить про те, що заборгованість за поставлені ТМЦ згідно накладної від 30.10.2010 року ПП "Алетен-Люкс" погашена повністю ще в 2010 році.

Крім того, відповідач у відзиві зауважує, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений для захисту інтересів позивача.

Зокрема, договором не передбачений строк розрахунків, але у відповідності до п. 5.1. договору строк його дії на момент пред'явлення позову сплинув.

Строк позовної давності почав спливати 31 жовтня 2010 року і закінчився до 01 листопада 2013 року, тобто до моменту звернення позивача з позовом до господарського суду.

З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

На визначену дату 22.01.2014 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Перед початком розгляду справи по суті, представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки інший представник позивача більш ознайомлений із обставинами справи.

Суд заслухавши представника позивача відмовив в його задоволенні, оскільки наявна довіреність на представника позивача - Левченка О.В., присутнього в судовому засіданні.

При цьому, від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, яка судом задоволена.

Також від представника відповідача надійшло клопотання про виклик в судове засідання для дачі пояснень голови правління СВК "Світанок" - Синенького Ф.А..

Представник позивача заперечив щодо даного клопотання.

Суд заслухавши представників сторін вирішив відмовити в задоволенні вказаного клопотання, оскільки судом також надається оцінка наявним у справі доказам.

Крім того, представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності, яка долучена судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні, представник позивача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові. Представник відповідача, позов не визнав з підстав та за обставин, вказаних у відзиві.

На запитанням суду щодо тривалого терміну звернення із позовом до суду, представник позивача пояснив, що раніше позивач звертався до суду, однак позов було залишено без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував слідуюче.

30.10.2010 року між приватним підприємством "Алтен-Люкс" (покупець) і сільськогосподарським виробничим кооперативом "Світанок" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 2 на таких умовах.

Продавець зобов'язується передати у власність покупця худобу (коні, вівці) - (надалі товар) у кількості, по ціні та на суму , яка вказана в накладних покупця , які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору (п. 1).

Перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент одержання товару у продавця і підтверджується підписом покупця у виписаній накладній (п. 2).

Розрахунки за одержаний товар здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, або шляхом внесення готівки в касу продавця (п. 3).

У разі реорганізації продавця чи покупця умови цього договору зберігають чинність для їх правонаступників (п. 6).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання (п. 9).

В підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано накладну № 17 від 30.10.2010 року на суму 60 396,00 грн., яка містить такі відомості : кому відпущено - ПП "Алтен-Люкс"; від кого прийнято - СВК "Світанок"; основа - в рахунок розрахунків; назва і сорт товарів - кобили, мерин, кобилки, ярки, баранчики, жеребчик.

Вказана накладна скріплена печаткою СВК "Світанок" та місить підписи директора та бухгалтера без зазначення прізвищ посадових осіб.

При цьому, згідно витягу з ЄДРПОУ № 713932 від 22.01.2014 року правонаступником ПП "Алтен-Люкс" зазначено "Продовольча компанія "Зоря Поділля".

Також як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався в господарський суд Вінницької області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 348347,19 грн. за договором про надання послуг в рослинництві від 20.08.2009 року.

До вказаного позову, в якості додатку (п. 2) надано підписаний між ПП "Алтен-Люкс" та СВК "Світанок" акт звірки взаємних розрахунків від 25.12.2012 року з якого вбачається надходження коштів у сумі 60 397,00 грн. за накладною № 17 від 30.10.2010 року (худоба).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.12.2013 року у справі № 902/1362/13 залишено без розгляду позов СВК "Світанок" до ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - СТОВ "Колос" про стягнення 348 347,19 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Абзац 4 п. 3.12 вказаної вище постанови, передбачає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості у сумі 60 396,00 грн..

Підставами позову, позивач зазначив, що внаслідок невиконання ПП "Алтен-Люкс", правонаступником якого є ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля" умов договору купівлі-продажу № 2 від 30.10.2010 року виникла заборгованість в розмірі 60 396,00 грн.. Також за змістом позову, виконання даного договору підтверджується накладною від 30.10.2010 року, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції на момент оформлення накладної № 17 від 30.10.2010 року), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 зазначеного вище Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (в редакції на момент оформлення накладної № 17 від 30.10.2010 року), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Разом з тим, всупереч наведеним приписам законодавства, накладна № 17 від 30.10.2010 року не місить посилання на договір купівлі-продажу № 2 від 30.10.2010 року та реквізити довіреності на отримання товару, а також прізвищ осіб, які брали участь у здійсненні операції, в зв'язку з чим неможливо достовірно встановити, що передача товару відбувалася за вказаним правочином.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними докази обставини щодо передачі та отримання товару ПП "Алтен-Люкс" згідно договору купівлі-продажу № 2 від 30.10.2010 року.

Крім того, судом встановлено, що від представника відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, в якій зазначається, що позивач звернувся до суду з позовом із пропуском трирічного строку позовної давності. В зв'язку з цим, відповідач просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог та відмовити у задоволенні позову.

Суд розглянувши подану заяву дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП "Алтен-Люкс" виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу ч.1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частина 1 ст. 692 ЦК України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно абз. 3 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Таким чином, оскільки сторони у договорі купівлі-продажу № 2 від 30.10.2010 року не погодили строк проведення розрахунків, строк виконання зобов'язання щодо оплати товару почав свій перебіг з моменту прийняття товару покупцем, що узгоджується з наведеними вище нормами законодавства.

При цьому, пунктом 4 даного договору, сторони погодили, що строк позовної давності щодо права вимоги за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору становить три роки.

У позовній заяві, позивач вказав, що неодноразово направляв претензії на адресу відповідача щодо погашення заборгованості, однак відповіді не надано.

При цьому, позивачем не надано суду на вимоги ухвали від 10.01.2014 року письмових претензій адресованих відповідачу щодо сплати заборгованості за договором купівлі-продажу № 2 від 30.10.2010 року та докази їх направлення.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, ч.5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Пункт 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року, визначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Абзацом 4 п. 3.3 зазначеної постанови передбачено, що умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

Відповідно до п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

З огляду на викладене, обов'язок ПП "Алтен-Люкс" оплатити товар виник з моменту прийняття товару за накладною № 17 від 30.10.2010 року, а право позивача вимагати сплату коштів виникло наступного дня - 31.10.2010 року з якого почав перебіг трирічний строк позовної давності та збіг 01.11.2013 року, відповідно до ст. 257 ЦК України.

Разом з тим, позивачем не надано належних доказів в підтвердження здійснення відповідної господарської операції за договором № 2 від 30.10.2010 року та поважності пропуску строку позовної давності.

Крім того, пояснення представника позивача щодо звернення з позовом до суду у межах встановленого терміну не може братися судом до уваги, оскільки стягнення заборгованості у справі № 902/1362/13 стосується іншого договору, який не є предметом спору у справі № 902/24/13.

Як вбачається з матеріалів справи № 902/24/13, позивач направив до суду позовну заяву після закінчення строку позовної давності, а саме : 29.12.2013 року, що підтверджується відбитком поштового штампа на конверті.

Згідно ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене та зважаючи на заяву відповідача про застосування строку позовної давності та беручи до уваги не доведення позивачем відповідними доказами порушення відповідачем прав та інтересів позивача, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача з позовною заявою в даній справі, ним пропущено строк позовної давності, внаслідок чого заявлений позивачем позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати з розгляду даної справи відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 4-5, 32-34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Відмовити повністю в задоволенні позову сільськогосподарського виробничого кооперативу "Світанок" до товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" про стягнення заборгованості в сумі 60 396,00 грн. згідно договору купівлі-продажу № 2 від 30.10.2010 року.

Повне рішення складено 25 січня 2014 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи