Рішення № 3679866, 03.03.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2009 р. Справа № 60/180-08

вх. № 9386/4-60

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - Мирошниченко Ю.Ю. - довіреність № 22/09 від 16.01.2009 року; ДубинкаЮ.С. - довіреність б/н від 26.02.2009 року;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Ельба-Інвест", м.Київ

до Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод", м. Лозова

про стягнення 65881,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ельба-Інвест" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод" заборогованості у сумі 143219,73 грн., яка складається з основної суми заборгованості - 127338,71 грн., пені у сумі 14042,19 грн. та 3% річних - 1838,83 грн. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договору про надання охоронних послуг № 489 від 01.10.2007 р. ним було надано відповідачу послуги по охороні об"єкту за адресою: вул. Червоногвардійська, 45-а, м. Лозова, Харківської області, підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), однак відповідач не виконував свої договірні зобов"язання щодо своєчасної та повної оплати послуг охорони на протязі всього періоду дії договору, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості, нараховано пеню та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 грудня 2008 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 січня 2009 року о 10:40.

21 січня 2009 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав клопотання про зменшення суми позову, згідно якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 115881,02 грн., яка складається з основної суми заборгованості - 100000,00 грн., пені у сумі 14042,19 грн. та 3% річних - 1838,83 грн., в зв"язку зі сплатою відповідчем після подачі позову частково суми заборгованості - 27338,71 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 січня 2009 року було прийнято зменшення позовних вимог та продовжено розгляд справи з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог, розгляд справи відкладено на 16 лютого 2009 року о 10:20.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 16 лютого 2009 року було продовжено строк вирішення спору по справі № 60/180-08 на один місяць до - 18 березня 2009 року.

16 лютого 2009 року позивач надав заяву про зменшення суми позову (вх. № 920), згідно якої просить суд стягнути з відповідача основної суми заборгованості - 50000,00 грн., пені у сумі 14042,19 грн. та 3% річних - 1838,83 грн., в зв"язку зі сплатою відповідчем після подачі позову частково суми заборгованості, що підтверджується доданими до заяви виписками з банку по рахункам.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 лютого 2009 року було прийнято зменшення позовних вимог та продовжено розгляд справи з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог, розгляд справи відкладено на 03 березня 2009 року о 10:40 годині.

Позивач в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у судовому засіданні 16.02.2009 року.

Відповідач у судовому засіданні надав клопотання (вх. №5927), в якому підтвердив, що після подання позивачем позову він сплатив частково суму заборгованості в сумі 77338,71 грн. та на даний час сума основної заборгованості перед позивачем становить 50000,00 грн. та просить суд долучити до матеріалів справи копії банківських виписок, які підтверджують часткову оплату заборгованості.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання відповідача про долучення до матеріалв справи копій банківських виписок, визнав його обгрунтованим, та таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам сторін, тому вважає, що воно підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача встановив наступне.

01 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання охоронних послуг № 489.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п.1.1. договору сторони домовилися про те, що відповідач передає, а позивач приймає під охорону об”єкт, вказаний в дислокації (додатку № 1 до договору).

Відповідач, в свою чергу, прийняв на себе зобов'язання щомісячно здійснювати оплату за надані послуги до 05 числа місяця, що слідує за звітним. Оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача без попереднього надання позивачем рахунка для здійснення оплати. Відповідач зобов”язався оплатити позивачу за охоронні послуги незалежно від факту підписання чи не підписання сторонами Акту наданих послуг (розділ 7, п. 7.2.1. договору).

П.7.1. договору сторони встановили, що сума договору складає 17900 грн. щомісячно, яка включає 14916,67 грн. та 20% ПДВ – 2983,33 грн.

З 1 січня 2008 року ціну договору було встановлено в сумі 29000,00 грн. на місяць, внаслідок зміни вартості охоронних послуг, про що свідчать: додаткова угода до договору підписана сторонами 03 січня 2008 року та додаток № 1 до договору від 10.10.2007 р.

З 4 лютого 2008 р. ціну договору було встановлено в сумі 34000,00 грн. на місяць, внаслідок включення до дислокації постів 1 цілодобового поста охорони, що відображено в додатковій угоді до договору від 04.02.2008 р.

З 7 лютого 2008 р. ціну договору було встановлено в сумі 39000,00 грн. на місяць, внаслідок включення до дислокації постів 1 цілодобового поста охорони, про що свідчить додаткова угода до договору від 04.02.2008 р.

З 10 березня 2008 р. ціну договору було встановлено в сумі 43000,00 грн. на місяць, внаслідок включення до дислокації постів 1 денного поста охорони, про що свідчить додаткова угода до договору від 06.03.2008 р.

З 10 квітня 2008 року ціну договору було встановлено в сумі 46500 грн. на місяць, внаслідок зміни вартості охоронних послуг, про що свідчать: додаткова угода до договору підписана сторонами 10 квітня 2008 року.

З 1 серпня 2008 р. ціну договору було встановлено в сумі 41000,00 грн. на місяць, внаслідок включення до дислокації постів 1 цілодобового поста охорони, про що свідчить додаткова угода до договору від 1 серпня 2008 р.

1 листопада 2008 року за взаємною згодою сторін договір було розірвано, про що свідчить додаткова угода до договору підписана сторонами 09 жовтня 2008 року та акт зняття постів.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується актами здачі-приймання робіт, долученими судом до матеріалів справи та не заперечується відповідачем. Однак, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання, покладені на нього умовами договору, внаслідок чого станом на день подачі позову, а саме 11 грудня 2008 року (дата, зазначена на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява до господарського суду Харківської області), виникла заборгованість в сумі 127338,71 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача з позовом, відповідач частково сплатив суму основної заборгованості, а саме 77338,71 грн., що підтверджується виписками з банку по рахункам, які долучені судом до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані позивачем згідно вищезазначеного договору охоронні послуги становить 50000,00 грн.

Отже, позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 50000,00 грн. є обґрунтованою, підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, визнана відповідачем, тому суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.4. договору сторони встановили, що у разі, якщо відповідач прострочив виконання грошового зобов”язання щодо здійснення обов”язкової і повної оплати послуг позивача в строки, передбачені договором (п.7.2.1. договору), відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 14042,19 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму - 1838,83 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 1432,20 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановоёю Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод" (64600, Харківська область, м.Лозова, вул. Червоноармійська, 45-А, код ЄДРПОУ 00447310, р/р № 260050070119 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, м.Харків, МФО 350589) на користь Приватного підприємства "Ельба-Інвест" (03057, м.Київ, вул. Молдавська, 2, офіс 55, код ЄДРПОУ 31808088, р/р 26005110720980 БАНК „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ”, ТОВ, м.Київ, МФО 300131) заборгованості в сумі 50000,00 грн., пеню у сумі 14042,19 грн., 3% річних - 1838,83 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 1432,20 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 05 березня 2009 року.

Суддя

справа № 60/180-08