Вирок № 36797779, 23.01.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2886/13-к

Номер провадження 11-кп/786/49/14

Категорія: ч.1 ст. 286 КК України - З.Н.Т. Головуючий у 1-й інстанції Чернюк В. Д.

Доповідач ап. інст. Голубенко Н. В.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Голубенко Н.В.,

суддів Гавриша В. М., Костенка В.Г.,

при секретарі Гринь А.В.,

з участю прокурора Корсун В.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляціями потерпілої ОСОБА_4 та представника ПАТ «СК «Український страховий стандарт» на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 жовтня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 жовтня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, освіта вища, працює директором ТзОВ «Скайлайн-М», проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України призначено покарання у виді штрафу в розмірі 6 800 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_4:

- з обвинуваченого ОСОБА_2 9 176 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- з ПАТ «СК «Український страховий стандарт» 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 20 липня 2013 року близько 11 год. 50 хв., керуючи власним автомобілем «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Гоголя в м. Миргород, в умовах дорожньої обстановки - дощової погоди, порушив вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху України, не зупинив керований ним транспортний засіб, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_4, яка перебувала на пішоходному переході, перетинаючи проїзну частину вулиці справа наліво відносно напрямку руху транспортного засобу та допустив наїзд на неї.

Внаслідок наїзду, потерпіла ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого підвертлюгового перелому правого стегна зі зміщенням, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 просить скасувати вирок у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_2 покарання та постановити новий, яким призначити йому за ч.1 ст. 286 КК України 6 місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3-х років.

Вказує, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки дохід обвинуваченого значно перевищує розмір покарання, а тому воно не досягне мети покарання.

Потерпіла в апеляції просить збільшити розмір відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 до 75 000 грн., мотивуючи інтенсивністю, стійкістю і широтою завданої моральної шкоди. При цьому вказує, що порушився її спосіб життя, оскільки внаслідок вчиненого щодо неї кримінального правопорушення вона має суттєві порушення здоров'я, а тому курс лікування триває по цей час, з'явилися значні перешкоди у звичайній життєдіяльності.

Представник ПАТ «СК «Український страховий стандарт» просить скасувати вирок.

Вказує, що відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується моральна шкода потерпілому у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Оскільки матеріальна шкода відшкодована потерпілій обвинуваченим, то суд мав би провести розрахунок матеріальної шкоди, завданої потерпілій відповідно до платіжних документів, після чого стягнути з страховика 5% від цієї суми.

Від інших учасників процесу апеляцій не надходило.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_4, представника потерпілої ОСОБА_5 на підтримання принесеної апеляційної скарги, їх міркування про вирішення апеляційної скарги ПАТ «СК «Український страховий стандарт» на розсуд суду, заперечення обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3, прокурора Корсуна В.С. проти апеляційної скарги потерпілої та їх думку про вирішення апеляційної скарги ПАТ «СК «Український страховий стандарт» на розсуд суду, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про повне задоволення апеляційної скарги ПАТ «СК «Український страховий стандарт» та часткове задоволення апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_4, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 286 КК України в апеляційних скаргах не оспорюється.

Основне покарання призначено засудженому з урахуванням положень ст. 65 КК України.

Судом враховано, що ОСОБА_2 вперше вчинив злочин з необережності, вчинений злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості. При цьому свою вину засуджений визнав, в скоєному розкаявся, добровільно відшкодовує завдану матеріальну шкоду. З урахуванням зазначеного та позитивних даних про особу ОСОБА_2, суд обґрунтовано призначив йому основне покарання у виді штрафу в сумі 6 800 грн.

Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілої в цій частині.

Разом з тим, на підставі ст.414 та п.2 ч.1 ст.420 КПК України вирок підлягає скасуванню в частині призначення покарання та ст. 413 КПК України стосовно вирішення цивільного позову.

При призначенні покарання, місцевий суд не застосував відносно ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, та не врахував обставини скоєння злочину, зокрема, те, що порушення Правил дорожнього руху носило грубий характер, яке полягало у наїзді на пішохода під час перетину ним дороги на пішохідному переході.

Враховуючи таке грубе порушення правил дорожнього руху з боку ОСОБА_2, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу потерпілої в цій частині і застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку.

При обранні покарання ОСОБА_2 колегія суддів виходить з вимог, передбачених ст. 65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, вчинив злочин з необережною формою вини, раніше за порушення Правил дорожнього руху до відповідальності не притягувався, обставини, що пом'якшують покарання, визнання ним вини, часткове добровільне відшкодування потерпілій завданої матеріальної шкоди в розмірі 22 845 грн., та повне відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілої, позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні більш суворого покарання, конкретні обставини справи,

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дана дорожньо - транспортна пригода трапилася з вини ОСОБА_2 який керуючи автомобілем, маючи відповідні права, допустив грубе порушення вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.05року з наступними змінами «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортним засобом.

Однак при вирішенні питання про покарання місцевий суд не врахував наведеного.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді штрафу, а також позбавити його права керувати транспортними засобами строком на один рік, що передбачено санкцією ч.1 ст. 286 КК України. Це обмеження з огляду на конкретні обставини справи відповідає вимогам кримінального закону. Саме таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Перевіряючи доводи апеляції ПАТ «СК «Український страховий стандарт» та потерпілої ОСОБА_4 щодо розгляду цивільного позову колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Із змісту наведеної норми закону видно, що підприємства, установи та організації , несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого лише у випадках, коли це прямо передбачено законом.

Судом першої інстанції до участі у справі залучено як цивільного відповідача ПАТ «Страхову Компанію «Український страховий стандарт», яка несе цивільну відповідальність за дії обвинуваченого не на підставі закону, а в силу договірних відносин, що склалися між обвинуваченим та страховою компанією після укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності.

Судом встановлено, що власник автомобіля «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 уклав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ПАТ «СК «Український страховий стандарт», тобто, обов'язок відшкодування потерпілій ОСОБА_4 моральної шкоди передбачений спеціальним законом, а саме, Законом України « Про загальнообов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року. За таких обставин страхова компанія не може бути учасником процесу при розгляді кримінальної справи.

Зважаючи на викладене, рішення суду в цій частині підлягає до скасування, а цивільний позов вирішенню в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок суду необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. 366, 378, 323, 324 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «СК «Український страховий стандарт» задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Миргородського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2013 року в частині призначення покарання ОСОБА_2 скасувати та постановити новий вирок.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн. та застосувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Вирок суду скасувати в частині цивільного позову, а провадження в цій частині направити до районного суду для вирішення в порядку цивільного судочинства.

В решті цей вирок щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Касаційна скарга на вирок може бути подана до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України протягом 3-х місяців з дня проголошення вироку Апеляційним судом Полтавської області.

С у д д і :

Голубенко Н.В. Гавриш В.М. Костенко В.Г.