Рішення № 36793887, 17.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23616/13 17.01.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ-СТК» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ВМП»Простягнення 76 395,53 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Сторожко І.В. - дов. № б/н від 20.05.2012 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ-СТК» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» про стягнення 74 917,70 грн. основного боргу, 1 200,74 грн. пені та 277,09 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 09.12.2013 року порушено провадження у справі № 910/23616/13. Розгляд справи призначено на 17.01.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2014 року надав оригінали, для огляду в залі судового засідання, документів доданих до позовної заяви, а також подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 17.01.2014 року не з'явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.01.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ-СТК» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМП» (покупець) був укладений договір постачання продукції № 94П/12, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю оцинкований профіль для армування віконних систем (товар), а покупець прийняти у власність і оплатити товар на умовах передбачених зазначеним договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами п. 1.2 договору постачання продукції № 94П/12 від 30 вересня 2012 року передбачено, що номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість товару зазначені в додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.2.1 даного договору, базисні умови поставки, ціна, період поставки, найменування та код вантажоодержувача (за умов поставки залізничним транспортом) зазначаються в окремих додатках, які після їх підписання уповноваженими представниками сторін будуть невід'ємною частиною даного договору.

В п. 3.1 вищезазначеного договору вказано, що загальна вартість даного договору визначається в залежності від додатків до даного договору.

Пунктом 3.2 договору вказано, що ціна кожної партії товару оговорюється сторонами в окремих додатках, які вказані в п. 2.2 даного договору.

Згідно п. 4.1 вище зазначеного договору, порядок розрахунків погоджується додатково в окремому додатку до даного договору, який є невід'ємною частиною даного договору.

Умовами п. 6.3 договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання повноважними представниками сторін видаткової накладної, яка підтверджує момент передачі товару.

Відповідно до п.п. 12.1, 12.2 договору постачання продукції № 94П/12 від 30 вересня 2012 року, зазначений договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року; якщо одна із сторін за 15 днів до закінчення строку дії даного договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання даного договору, то його строк дії буде автоматично продовжено на наступний календарний рік.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору постачання продукції № 94П/12 від 30.09.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ-СТК» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ВПМ» товар на суму 84 917,70 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4419 від 01.10.2012 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей ААД № 585 від 03.10.2012 р. В свою чергу, відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 10 000,00 грн., у зв'язку з чим його заборгованість за договором складає 74 917,70 грн.

09.09.2013 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату 74 917,70 грн. у семиденний строк моменту отримання зазначеної вимоги.

На зазначену вимогу відповідач не відреагував, грошових коштів не сплатив.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» про стягнення 74 917,70 грн. основного боргу, 1 200,74 грн. пені та 277,09 грн. 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ-СТК» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ВПМ» товар на суму 84 917,70 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4419 від 01.10.2012 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей ААД № 585 від 03.10.2012 р.

10.09.2013 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату 74 917,70 грн. у семиденний строк моменту отримання зазначеної вимоги. У зв'язку з тим, що сторонами не було погоджено строків оплати поставленої продукції, то у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати розпочалося з 18.09.2013 р.

В свою чергу, відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 10 000,00 грн., у зв'язку з чим його заборгованість за договором складає 74 917,70 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 74 917,70 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 9.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 1 200,74 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 9.2 договору № 94П/12 від 30.09.2012 р. встановлено, що у випадку порушення строків оплати, передбачених умовами даного договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого у строк товару за кожний день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 1 067,64 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ-СТК» просить суд також стягнути з відповідача 277,09 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % підлягають задоволенню частково у розмірі 240,15 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» (місцезнаходження: 03055, м. Київ, Шевченківський р-н, проспект Перемоги, 22, кв. 145. код ЄДРПОУ 31031175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ-СТК» (місцезнаходження: 49100, м. Дніпропетровськ, Жовтневий р-н, вул. Космічна, 3, приміщення 83/офіс 4, код ЄДРПОУ 33183913) 74 917 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн. 70 коп. основного боргу, 1 067 (одну тисячу шістдесят сім) грн. 64 коп. пені, 240 (двісті сорок) грн. 15 коп. три відсотки річних та 1 716 (одну тисячу сімсот шістнадцять) грн. 67 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

22.01.2014 р.

Суддя Спичак О.М.