Постанова № 36793360, 16.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6196/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Бут Д.В., представника відповідача - Маісурадзе З.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управлінням Міндоходів - Центрального офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до Міжрегіонального головного управлінням Міндоходів - Центрального офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управлінням Міндоходів - Центрального офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2013 р. №0000164050.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його винесення без надання вірної правової оцінки, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офіс з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Дельта Плюс ЮГ» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 01.03.2013 р. № 232/40-50/20027449, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 078 346,00 грн. в тому числі за ІІ квартал 2011 року у сумі 2 078 346,00 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офіс з обслуговування великих платників було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 р. за №0000164050, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємства в сумі 717 030,00 грн. (478 020,00 грн. - основний платіж, 239 010,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем (Покупцем), з одного боку, та ТОВ «Дельта Плюс ЮГ» (Продавець), з іншого боку, були укладені наступні договори: Договір №510/1-57378 від 14.06.2011 р. по придбанню «Сої українського походження, врожаю 2010 р.» в кількості 6,920 тонн, 24 450,64 грн.; Договір №510/1-57381 від 15.06.2011 р. по придбанню «Сої українського походження, врожаю 2010 р.» в кількості 49 тонн, 179 133,17 грн.; Договір №510/1-57388 від 17.06.2011 р. по придбанню «Сої українського походження, врожаю 2010 р.» в кількості 31,200 тонн, 110 239,90 грн.; Договір №510/1-57395 від 20.06.2011 р. по придбанню «Сої українського походження, врожаю 2010 р.» в кількості 100,00 тонн, 353 333,00 грн.; Договір №400/1-57394 від 20.06.2011 р. по придбанню «Ячменя 3 класу, врожаю 2011 р.» в кількості 300,00 тонн, 489 000,00 грн.; Договір №510/1-57416 від 22.06.2011 р. по придбанню «Сої українського походження, врожаю 2010 р.» в кількості 300,00 тонн, 1 065 000,00 грн.; Договір №400/1-57432 від 23.06.2011 р. по придбанню «Ячменю 3 класу, врожаю 2011 р.» в кількості 86,08 тонн, 133 424,00грн.; Договір №400/1-57464 від 24.06.2011 р. по придбанню «Ячменю 3 класу, врожаю 2011 р.» в кількості 50,680 тонн, 78 554,00 грн.

На підтвердження виконання договору з ТОВ «Дельта Плюс ЮГ» позивачем надано до суду видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, складські квитанції, виписки по рахунках.

При цьому, відповідно до пункту 2.4 зазначених договорів, кінцева якість товару визначається згідно результатам аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договорів, укладених позивачем з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", встановлено, що кожен автомобіль супроводжується оригіналами товарно - транспортної накладної, а також те, що карантинний та/або ветеринарний сертифікат на товар оформлюється за рахунок покупця.

Згідно з пунктом 5.1 зазначених договорів, покупець здійснює оплату товару після отримання оригіналів рахунку - фактури, видаткової та податкової накладних.

Отже, відповідно до умов договорів, укладених позивачем з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", здійснення поставки товару, має підтверджуватись товарно - транспортною накладною, видатковою накладною, рахунком - фактурою, податковою накладною, документами складеними за результатами аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару, карантинним та/або ветеринарним сертифікатом.

Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про карантин росли" встановлено, що особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів; зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 Правил "Про затвердження фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах, країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів" - перевезення під карантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 12.05.2007 року «Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин» соєві боби, подрібнені або не подрібнені (що і було предметом договорів купівлі-продажу товару) - включено до переліку під карантинних матеріалів і об'єктів - код згідно з УКТЗЕД - 120100, ячмінь - код згідно з УКТЗЕД 1003 00 включено до переліку під карантинних матеріалів і об'єктів.

Тобто, перевезення сої та ячменю в межах України здійснюється виключно у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, та який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та їх упаковку.

Проте, позивачем не було надано під час перевірки та до суду рахунків та рахунків - фактур виписаних ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", та документації, складеної за результатами аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару та безпосередньо карантинних сертифікатів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем отримано лист від 06.02.2013 року від ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про доручення слідчого від 10.12.2012 року № 531, в якому зазначено, що в СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС перебуває досудове розслідування кримінального провадження № 32012110070000002, за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

В ході слідства було встановлено, що позивач протягом 2011 року перераховував грошові кошти на ТОВ «Дельта Плюс Юг», яке має ознаки фіктивності.

Згідно наданої письмової заявки громадянки Російської Федерації ОСОБА_5, від імені якої була підписана податкова звітність, до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Дельта Плюс Юг» вона не має ніякого відношення та ніяких документів не підписувала. Також є висновок спеціаліста, в якому зазначено, що документи податкової звітності підписувалися іншою особою.

Крім того, листом № 2168/7/23-614 від 07.03.2012 року до ДПІ у Оболонському районі міста Києва надійшов акт № 187/23-63/37113986 від 07.03.2012 року про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 07.06.2010 року по 31.12.2011 року, відповідно до якого на момент проведення перевірки первинні та інші документи ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" відсутні та за адресою вказаною в реєстраційних документах підприємство відсутнє.

Також в зазначеному акті зазначено про те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" було анульоване 30.06.2011, ГВПМ ДПІ у Оболонському районі міста Києва надано службову записку № 814/26-05 від 23.02.2012 року "щодо наявності ознак "фіктивності" ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" та від Одеського обласного центру зайнятості отримано копію відповіді № 3147/15/18 від 15.09.2012 року, в якій вказується, що ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" не має дозволу на працевлаштування громадянки Росії ОСОБА_5, якою була підписана податкова звітність.

Відповідно до висновків акту № 187/23-63/37113986 від 07.03.2012 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників за період з 07.06.2011 року по 31.12.2011 року в розумінні статей 134, 138, 185 та 198 Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про відсутність у ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" адміністративного - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а також про відсутність наміру створення правових наслідків, з огляду на що, угоди, укладені ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", носять фіктивний характер.

На цій підставі податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" та ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, укладені між ними правочини по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави та суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України, є не дійсними.

З приводу викладеного, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з положень ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 цього ж Закону та пунктів п.2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинний документ повинен мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_5, від імені якої підписані усі первинні документи по взаємовідносинам з позивачем, до господарської діяльності вказаного підприємства не причетний, що підтверджується письмовими поясненнями останньої, викладеними в акті перевірки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у правовідносинах з іншими особами ТОВ «Дельта Плюс ЮГ» представляла неуповноважена особа.

Отже, з урахуванням пояснень ОСОБА_5 про нездійснення господарської діяльності від імені вказаного підприємства, відсутності доказів на підтвердження ким така діяльність здійснювалась при відсутності управлінського та іншого кваліфікованого персоналу, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

В зв'язку з вищевикладеним, перевіривши реальність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Дельта Плюс ЮГ», колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених його контрагентом, з огляду на те, що відповідні документи не підписані особою, яка належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.

Надані позивачем документи, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що відповідні угоди не мали реального характеру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управлінням Міндоходів - Центрального офіс з обслуговування великих платників - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до Міжрегіонального головного управлінням Міндоходів - Центрального офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення - відмовити

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Постанову в повному тексті виготовлено 21.01.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.