Рішення № 36793004, 21.01.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1016/1285/12 Головуючий у І інстанції Тандир О.В.Провадження № 22-ц/780/471/14 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 36 21.01.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

при секретарі Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним та його скасування ,-

встановила :

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його мати ОСОБА_5, після чого відкрилася спадщина.

Позивач подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, проте йому стало відомо, що 18.10.2011 року під час перебування у Макарівський центральній районній лікарні, матір'ю було вчинено заповіт, відповідно до якого все належне їй майно, де б воно не було, із чого б воно не складалося вона заповіла в рівних частках відповідачам по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Позивач просив суд визнати недійсним вказаний заповіт відповідно до ч.1 ст. 225, ст. 1257 ЦК України, оскільки вказаний правочин мати вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними внаслідок стану здоров'я, зокрема перебувала у стані коми.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, посилаючись на порушення судом норм матеріального права при його ухваленні, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду доказів прийняття спадщини, а тому його права не порушені.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та із свідоцтв про смерть та народження вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача - ОСОБА_5( а.с.7,8).

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася з житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та права на земельну частку (пай).

Відповідно до заповіту, 18 жовтня 2011 року вчиненого у неврологічному відділенні Макарівської ЦРЛ та посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, ОСОБА_5 заповіла все своє майно ОСОБА_3 Вказаний заповіт підписаний ОСОБА_6 у зв'язку з похилим віком та станом здоров'я ОСОБА_5 за її дорученням та в її присутності, заповіт їй прочитаний у присутності свідків ОСОБА_7, та ОСОБА_8 ( а.с.31).

Відповідно до ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як передбачено ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України.

Як вбачається із акту посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи №43ц ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період підписання заповіту, 18.10.2011 року, страждала на органічне ураження головного мозку судинного генезу (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба), яке ускладнилося гострим порушенням мозкового кровообігу, внаслідок чого вона перебувала у стані тимчасового розладу психічної діяльності - у вигляді стану порушеної свідомості (оглушення, сопор - кома). Ступінь виразності психічних розладів був такий, що ОСОБА_5, під час підписання заповіту 18.10.2011 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ( а.с.89-92).

З медичної карта стаціонарного хворого № 6683-900 вбачається, що 16.10.2011 року о 15 годині 40 хвилин швидкою допомогою ОСОБА_5 була доставлена в Макарівську ЦРЛ. При огляді: загальний стан тяжкий, положення хворої пасивне, свідомість сплутана… Локальний статус: «стан хворої тяжкий, свідомість сопор, ...(нерозбірливо), фотореакція жива, парез зору вліво, девіація язика вправо, сухожильні рефлекси справа більше, чим зліва, (нерозбірливо), активні рухи в правих кінцівках відсутні,субкортикальні рефлекси, позитивний симптом Бабінського справа». Попередній діагноз: «Гіпертонічна хвороба 3 ст. ГПМК з правобічним геміпарезом, моторна афазія». Призначено обстеження, лікування.

Починаючи з 17.11.2011 року по 31.11.2011 року «стан хворої тяжкий, свідомість - помірне оглушення, асиметрія обличчя, згладженість правої носогубної складки, зіниці справа більше, парез зору вправо, фотореакція жива, язик - девіація вправо, мова - афазія, сухожильні рефлекси справа більше, правобічний геміпарез, позитивний симптом Бабінського справа, АТ 180/100 мм рт ст» ( а.с.9-13).

З урахуванням вищевказаного висновку експертизи про те, що під час підписання заповіту 18.10.2011 року ОСОБА_5 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, даних її медичної карти про перебування з 17.11.2011 року по 31.11.2011 року у стану порушеної свідомості (оглушення, сопор - кома), показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_8 про те, що протягом перебування у лікарні ОСОБА_5 не розмовляла, лежала, тобто перебувала у стані порушеної свідомості, колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 вчинила оспорюваний заповіт у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

За таких обставин, беручи до уваги доведеність абсолютної неспроможності спадкодавця в момент вчинення заповіту усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, позовні вимоги про визнання заповіту недійсним є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з то8го, що позивач в порядку ст.ст. 10, 57, 60 ЦПК України не довів, що його права порушені оскаржуваним заповітом, оскільки не надав суду та не заявив клопотання про витребування заяви з нотаріальної контори про прийняття ним спадщини після смерті матері.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до положень ст.ст. 1223,1261 ЦК України у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, яке відбувається у разі відсутності заповіту або визнання його недійсним.

Отже, позивач ОСОБА_1 як син померлої ОСОБА_5, є її спадкоємцем першої черги у випадку визнання заповіту недійсним, тому є заінтересованою особою, яка відповідно до вимог ст. 1257 ЦК України може подати позов про визнання заповіту недійсним.

Крім того, як слідує з позовної заяви, позивач подав у передбачений законом строк до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що не спростували відповідачі та у судовому засіданні підтвердила третя особа.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довів порушення його спадкових прав оскаржуваним заповітом, не ґрунтується на матеріалах справи.

Невідповідність висновків матеріалам справи, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову, оскільки позовні вимоги про визнання недійсним заповіту, вчиненого також на користь відповідача ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні; крім того, такий спосіб захисту порушеного цивільного права, як скасування заповіту, чинним законодавством не передбачено.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору ( а.с.5,113).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів , -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним та його скасування задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт, складений 18 жовтня 2011 року від імені смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на ім.»я ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та зареєстрований за №1342.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 166 грн. 75 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді