Рішення № 3679034, 17.02.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.09 Справа№ 4/170

Господарський суд Львівської області у складі судді Гриців В.М. при секретарі Москалі Р.М. з участю представників: позивача Колодка В.І., відповідача Станька М.М. за позовом дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Львівгаз” про переддоговірний спір щодо п.п.3.5., 6.2. договору № 117В-598 про транспортування природного газу про транспортування природного газу від 24 грудня 2007 року

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулася до господарського суду м.Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Львівгаз”, просить суд зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір на транспортування природного газу призначеного для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2008 рік в редакції, запропонованій позивачем, а саме:

- викласти п. 3.5 Договору в наступній редакції: Кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, та на ГРС. Прилади обліку витрат газу повинні відповідати вимогам "Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартними сужающими устройствами РД-50-213-80», іншими нормативними документами Держстандарту України. За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр (куб. м) газу при температурі 20 град. С, тиску 760 мм ртутного стовпчика (101325 Па);

- викласти п. 6.2 Договору в наступній редакції: "Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. Під час укладення договору на транспортування природного газу призначеного для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2008 рік між сторонами виникли розбіжності щодо його умов, а саме:

1. Позивач запропонував викласти пункт 3.5. договору в наступній редакції: «Кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, та на ГРС.

Прилади обліку витрат газу повинні відповідати вимогам "Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартними сужающими устройствами РД-50-213-80», іншими нормативними документами Держстандарту України.

За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр (куб. м) газу при температурі 20 град. С, тиску 760 мм ртутного стовпчика (101325 Па). »

Відповідач запропонував викласти пункт 3.5. договору в наступній редакції: «Кількість газу, яка передається сторонами визначається по контрольно-вимірювальних приладах з класом точності не гірше 1,0 атестованих в органах Держспоживстандарту України, що встановлені у Споживачів. За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр (куб. м) газу при температурі 20 град. С, тиску 760 мм ртутного стовпчика (101325 Па).»

Позивач не погоджується на запропоновану відповідачем редакцію пункту 3.5. договору з наступних причин: спірний договір укладається на підставі правових актів органів державної влади, а саме "Правил подачі та використання газу в народному господарстві України", затвердженими Наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994 р. № 355, які є обов«язковими для усіх підприємств, об’єднань і організацій, зайнятих видобутком, транспортуванням, збутом і споживанням природного газу, незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності. Крім того, наказом № 245 від 3 жовтня 2007 року "Про надання чинності в Україні міждержавним стандартам, скасування нормативних документів та запровадження перехідного періоду дії нормативних документів" надано чинності міждержавних стандартів в Україні, а саме стандарту "Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартними сужающими устройствами»(РД 50-213-80).

2. Позивач наполягає викласти п. 6.2 договору в наступній редакції: «Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу».

Відповідач пропонує виключити другий абзац п. 6.2.

Позивач вважає необхідним включення другого абзацу п. 6.2. договору з наступних причин:

Постановою Кабінету Міністрів України та Нацбанку України від 13.11.98 № 1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ" встановлено, що кошти, які надійшли протягом операційного дня від споживачів природного газу, установи банків розподіляють згідно з Алгоритмом розподілу коштів з розподільчих розрахункових рахунків газозбутових і газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільчий рахунок.

Проте Алгоритм розподілу коштів, затверджений Постановою НКРЕ від 12.07.2000 року №759, передбачає лише послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за поставлений природний газ, і його приписи не впливають на домовленість сторін за договором щодо строків оплати послуг по транспортуванню природного газу. Відповідно до п. 2.3 "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом", затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.08.2005р. №74 ліцензіат, тобто суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, в даному випадку - Відповідач, повинен виконувати в повному обсязі фінансові зобов’язання (своєчасну оплату природного газу, оплату послуг з транспортування магістральними трубопроводами та зберігання природного газу) відповідно до умов укладених договорів. Строки остаточних розрахунків повинні бути зазначені в договорі між Позивачем та Відповідачем. Позивач вважає, що закріплення обов'язку Відповідача розрахуватися з Позивачем протягом місяця, наступного за місяцем надання послуг, є справедливим та таким, що не суперечить чинному законодавству.

Вжиті заходи щодо врегулювання вказаних розбіжностей шляхом обміну Протоколами узгодження розбіжностей, що стосуються спірних пунктів договору, позитивних результатів не дали.

Відповідач позов заперечив і пояснив наступне. Договір № 117В-598 про транспортування природного газу від 24 грудня 2007 року призначений для забезпечення газом потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2008 рік, тому визначення кількості газу, що передається за цим договором, приладами обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому –передачі газу, призведе до фіксування всієї кількості газу, що транспортується, в тому числі для потреб населення, суб’єктів господарювання тощо. Тобто, такий облік не буде об’єктивним. Стосовно класу точності контрольно-вимірювальних приладів, то відповідач повідомив, що 20 січня 2003 року між сторонами укладена Технічна угода Л-Т-03 про умови приймання-передачі природного газу на газовимірювальних та газорозподільних станціях, яка є чинною. Саме цією угодою врегульовано питання транспортування газу магістральними трубопроводами територією України і передачі його в загальному потоці на газорозподільних станціях.

Відповідач також вважає, що розрахунки за фактично використані послуги по транспортуванню газу повинні проводитись в порядку, визначеному Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженим постановою НКРЕ України № 759 від 12 липня 2000 року. За цим порядком кошти, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, самостійно розподіляє уповноважений банк, а не відповідач. Тому, на думку відповідача, умова договору про те, що остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється Замовником (відповідачем) протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу, є необґрунтованою.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані докази суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 626, 627, 628 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст. 631, 638 Цивільного Кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з матеріалами справи позивач 24 грудня 2007 року надіслав відповідачу для підписання договір № 117В-598 про транспортування природного газу. Відповідач 17 січня 2008 року надіслав позивачу підписаний ним договір № 117В-598 про транспортування природного газу про транспортування природного газу від 24 грудня 2007 року з протоколом розбіжностей до пунктів 3.5., 6.2. договору. Сторонами не досягнуто згоди щодо змісту названих пунктів договору, а саме, позивач наполягає на наступній редакції спірних пунктів договору № 117В-598 про транспортування природного газу від 24 грудня 2007 року:

- п.3.5.: «Кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, та на ГРС. Прилади обліку витрат газу повинні відповідати вимогам "Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартними сужающими устройствами РД-50-213-80», іншими нормативними документами Держстандарту України. За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр (куб. м) газу при температурі 20 град. С, тиску 760 мм ртутного стовпчика (101325 Па).»

- п.6.2.: «Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу».

Відповідач вважає, що другий абзац пункту 6.2. договору № 117В-598 про транспортування природного газу від 24 грудня 2007 року, де вказано, що остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу, слід виключити, а редакція пункту 3.5. договору має бути такою: «Кількість газу, яка передається сторонами визначається по контрольно-вимірювальних приладах з класом точності не гірше 1,0 атестованих в органах Держспоживстандарту України, що встановлені у Споживачів. За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр (куб. м) газу при температурі 20 град. С, тиску 760 мм ртутного стовпчика (101325 Па).».

За приписами ст.181 Господарського Кодексу України у разі, якщо при укладенні господарського договору сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного Кодексу України.

Спір щодо змісту пунктів 3.5., 6.2. договору № 117В-598 про транспортування природного газу від 24 грудня 2007 року розглядається судами з лютого 2008 року. В той же час впродовж 2008 року сторони цей договір виконували. При цьому кількість газу, яка передавалася сторонами визначалася приладами обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, та на ГРС. Оплата послуг по транспортуванню газу здійснювалася шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок позивача в порядку, встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. А остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснювався відповідачем протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу. Проте відповідач повністю не оплатив вартість фактично наданих позивачем послуг по транспортуванню газу.

Про фактичне виконання впродовж 2008 року договору № 117В-598 про транспортування природного газу від 24 грудня 2007 року на викладених умовах ствердили представники сторін. Крім того, суду надано докази фактичного виконання договору –підписані сторонами акти здачі-приймання послуг по транспортуванню природного газу за договором № 117В-598 про транспортування природного газу від 24 грудня 2007 року, які складалися кожного місяця 2008 року, перелік наявних приладів обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу та на ГРС якими вимірювалась кількість переданого газу.

Таким чином, і позивач, і відповідач впродовж 2008 року виконували договір № 117В-598 про транспортування природного газу від 24 грудня 2007 року, в тому числі фактично до виконання були прийняті умови щодо обліку кількості переданого газу приладами обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, та на ГРС та оплати за фактично надані послуги по транспортуванню газу не тільки за алгоритмом, а й шляхом розрахунку за фактично надані послуги по транспортуванню газу протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з викладеного суд констатує, що сторони уклали договір № 117В-598 про транспортування природного газу, виконували його впродовж 2008 року, в тому числі й своїми фактичними діями сторони визначили та підтвердили умови спірних пунктів, а саме:

1. пункт 3.5. Договору № 117В-598 про транспортування природного газу від 24 грудня 2007 року був прийнятий до виконання на умовах: «Кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, та на ГРС. Прилади обліку витрат газу повинні відповідати вимогам "Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартними сужающими устройствами РД-50-213-80», іншими нормативними документами Держстандарту України. За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр (куб. м) газу при температурі 20 град. С, тиску 760 мм ртутного стовпчика (101325 Па).»;

2. пункт 6.2. Договору № 117В-598 про транспортування природного газу від 24 грудня 2007 року був прийнятий до виконання на умовах: «Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу».

Керуючись ст.ст.4,4-1,4-2,4-3,4-4,4-5,4-6,4-7,32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд–

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Пункт 3.5. Договору № 117В-598 про транспортування природного газу від 24 грудня 2007 року викласти в редакції: «Кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, та на ГРС. Прилади обліку витрат газу повинні відповідати вимогам "Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартними сужающими устройствами РД-50-213-80», іншими нормативними документами Держстандарту України. За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр (куб. м) газу при температурі 20 град. С, тиску 760 мм ртутного стовпчика (101325 Па).»

Пункт 6.2. Договору № 117В-598 про транспортування природного газу від 24 грудня 2007 року викласти в редакції: «Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу».

Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Львівгаз” (м.Львів, вул.Золота,42; ідентифікаційний код 03349039) на користь дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (м.Київ, вул..Кловський узвіз,9/1; ідентифікаційний код 30019801) 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гриців В.М.