Постанова № 36787932, 16.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2014 р. Справа№ 925/1325/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Іоннікової І.А.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Сіндряков О.В. - представник за дов. № 14-151 від 22.08.2013р.;

від відповідача: Ганнисик О.Ю. - представник за дов. № 23 від 13.01.2014р.;

Школьна І.П. - представник за дов. № 879 від 05.11.2013 р.

розглянув апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Канівського комунального підприємства теплових мереж на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2013р.

у справі № 925/1325/13 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Канівського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення 382778,43 грн.

В судовому засіданні 16.01.2014 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Канівського комунального підприємства теплових мереж (далі - відповідач) про стягнення 382778,43 грн. , з яких 144709,57 грн. 7% штрафу, 11 371,69 грн. інфляційних втрат, 62775,90 грн. 3% проценти річних, 163921,27 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі - продажу природного газу № Г1/БО від 24.01.2012р.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.10.2013р. (повний текст рішення складено 16.10.2013р.) позов задоволено частково. Стягнуто з Канівського комунального підприємства теплових мереж на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" - 11371,69 грн. інфляційних втрат, 62775,90 грн. 3% проценти річних, 163921,27 грн. пені, 4761,38 грн. витрат на оплату судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2013р. скасувати в частині відмови у стягненні 144709,57 грн. 7% штрафу, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставин справи, зокрема, дійшов помилкового висновку про застосування положень додаткової угоди до відносин, які виникли між сторонами до її укладання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та призначено до розгляду на 10.12.2013р.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Канівське комунальне підприємство теплових мереж також звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2013р. скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 163921,27 грн.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що суд першої інстанції в неповному обсязі з'ясував обставин справи, зокрема, об'єктивно не оцінив, що наведені відповідачем обставини є винятковими, а відтак можуть бути підставами для зменшення розміру пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. прийнято апеляційну скаргу Канівського комунального підприємства теплових мереж, об'єднано в одне апеляційне провадження з апеляційною скаргою ПАТ НАК "Нафтогаз України" та призначено до розгляду на 10.12.2013 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р. строк розгляду справи було продовжено на 15 днів, розгляд справи було відкладено на 16.01.2014р.

У судовому засіданні 16.01.2014р. представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні 144709,57 грн. 7% штрафу, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Апеляційну скаргу відповідача просив залишити без задоволення.

Представники відповідача у судовому засідання 16.01.2014р. заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача, доводи своєї апеляційної скарги підтримали та просили суд її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.01.2012р. між позивачем (продавець за умовами договору) та відповідачем (покупець за умовами договору) укладено договір № Г1/БО про закупівлю природного газу (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався з 01 січня 2012р. по 31 грудня 2012р. передати у власність відповідачу товар - природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і своєчасно оплатити природний газ в обсязі до 2 280 000 куб. м. для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. (пункт 1 договору).

Відповідно до умов п. 3.1. договору ціна за 1000 куб.м газу на момент укладання договору становить 3509,00 грн. без ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, витрат, пов'язаних з реалізацією газу; збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2% ; податок на додану вартість за ставкою 0%; тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ 61,12 грн., всього з ПДВ - 3945,90 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу.

У п. 7.3. договору його сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 4.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять днів) додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи ) відсотків від суми простроченого платежу.

Місцевим судом правомірно встановлено, що 27.06.2012 р. сторонами була укладена та підписана додаткова угода №1, пункти 1.2 та 3.1 договору викладено у такій редакції:

„ 1.2. Продавець передає Покупцю в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі до 1242,373 тис. ( один мільйон двісті сорок дві тисячі триста сімдесят три) куб.м..

3.1 Ціна за 1000 куб.м газу становить 3509,00 грн. без ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %.;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.;

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.

Ціна договору складається із сум вартості місячних поставок газу за цим договором та на дату укладання цієї угоди становить - 4826345,78 грн., крім того ПДВ - 75933,83 грн., разом з ПДВ - 4902279,61 грн."

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується той факт, що у січні - квітні 2012 р. позивач на виконання договору № Г1/БО передав відповідачу у власність природний газ в обсязі 1 242,373 тис. м3 на загальну суму 4 902 279,61 грн. (що підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі природного газу від 31.01.12, 29.02.12, 31.03.12, 30.04.12, довідками щодо кінцевого сальдо відповідача за період з 01.01.12 по 31.04.13 та щодо операцій із відповідачем за цей же період).

Місцевим судом правомірно встановлено, що на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ відсутня. Однак, відповідач здійснював оплату отриманого природного газу з порушенням встановлених договором строків, що ним не заперечується.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що листом на адресу відповідача за вхідним № 335 від 08.11.2012 p. ПАТ НАК "Нафтогаз України" надіслало проект додаткової угоди до укладених договорів на купівлю-продажу природного газу, щодо штрафних санкцій за неоплату вартості поставленого природного газу. В тексті додаткової угоди позивачем пропонувалось викласти п. 7.2 статті 7 „Відповідальність сторін „ у наступній редакції: „У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу".

Відповідач погодився із запропонованою додатковою угодою та листом № 717 направив на адресу позивача підписані додаткові угоди. Ці угоди позивач отримав 13 листопада 2012 року (згідно повідомлення про вручення рекомендованого листа).

Сторони не заперечували дійсність вказаної угоди, а також той факт, що її положеннями виключили з умов договору такий вид санкції як 7% штрафу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок 3% річних на суму 62775,90 грн. за заявлені позивачем періоди та встановлено, що він є обґрунтованим, арифметично вірним, а відтак позовна вимога про стягнення даного виду санкції правомірно задоволена місцевим судом.

Крім того, судом першої інстанції було задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача 11371,69 грн. інфляційних втрат.

Сторонами не оскаржувалося рішення місцевого суду в частині стягнення інфляційних втрат, проте, згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції встановив, що не підлягають задоволенню інфляційні втрати, заявлені за зобов'язання січня 2012 року, оскільки позивачем у розрахунку визначений період з 16.01.2012 р. по 15.02.2012р., (тобто нарахування інфляційних за січень 2012 р. розпочато з порушенням умов п. 4.1.договору, який встановлює, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу).

З тих самих підстав не підлягає задоволенню інфляційні втрати за зобов'язання лютого 2012 року, оскільки період, визначений позивачем для відповідного нарахування становить з 16.02.2012р. по 15.03.2012р., що також є порушенням вищезазначеного пункту договору.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що у розрахунку інфляційних втрат за зобов'язання березня та квітня 2012 року позивач невірно визначив індекс інфляції за заявлені періоди. Перерахувавши суму інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що задоволенню підлягає вимога про стягнення 2313,35 грн. інфляційних втрат за зобов'язання березня 2012 року та 515,67 грн. інфляційних втрат за зобов'язання квітня 2012 року (разом 2829,02 грн. інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В свою чергу п. 7.2. договору встановлює, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний розрахунок відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України та умовам договору, є обґрунтованим та арифметично вірним, тому позовна вимога про стягненні пені у розмірі 163921,97 грн. за заявлені позивачем періоди, правомірно задоволена місцевим судом.

Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги, відповідач не заперечував проти правильності розрахунку пені, проте не погодився саме з застосуванням судом першої інстанції відповідальності у вигляді стягнення пені у повному обсязі та відмові у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені з 163921,97 грн. до 16391,84 грн.

На думку апелянта, обставинами, які мають враховуватись судом при задоволенні клопотання про зменшення розміру пені є те, що відповідач являється комунальним підприємством, яке є єдиним виробником і постачальником теплової енергії в місті Каневі, на час розгляду справи в місцевому суді у відповідача була відсутня основна заборгованість по зобов'язанням договору, а також те, що причиною неналежного виконання зобов'язання стало незакладення в бюджетні кошториси витрат на фінансування збільшеної вартості теплопостачання, пов'язаної із різким зростанням ціни на природний газ.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Тобто, застосування вказаної норми є правом суду.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В частині 1 статті 233 ГК України також вказано, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до частини 2 вказаної статті, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно пунктом 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність коштів у боржника не вважається випадком, який звільняє останнього від відповідальності за порушення ним зобов'язання.

Таким чином, вищенаведеними нормами передбачено право господарського суду за наявності обставин, які мають істотне значення, зменшити розмір заявлених до стягнення санкцій (в тому числі пені). При цьому наявність таких обставин повинна бути документально підтверджена (статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України).

Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги доводи позивача про те, що закупівля і постачання природного газу споживачам відбувається ним за цінами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики, і позивач не має можливості змінити встановлені тарифи. В свою чергу, несвоєчасна оплата споживачами природного газу, який надається ПАТ НАК "Нафтогаз України", значним чином ускладнює функціонування газотранспортної системи, а також призводить до виникнення у позивача заборгованості перед українськими та міжнародними суб'єктами господарювання, газодобувними підприємствами, за яку договорами передбачені жорсткі санкції за прострочення оплат. Відтак, прямим наслідком неналежного виконання грошових зобов'язань відповідачем та аналогічних покупців імпортованого газу, є тяжкий фінансовий стан позивача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що підстав для зменшення розміру пені, які є винятковими в розумінні пункту 3 статті 83 ГПК України, відповідачем надано не було. Крім того, посилання відповідача на особливості бюджетного фінансування комунального підприємства - не є винятковою обставиною в розумінні пункту 3 ст. 83 ГПК України (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 06.06.2013 року по справі № 5023/4891/12).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 144709,57 грн., місцевий суд дійшов висновку про те, що в ході виконання договору сторони дійшли згоди про внесення змін до нього в частині виключення з його умов такого виду відповідальності за порушення строку оплати вартості природного газу як 7% штрафу від суми простроченого платежу.

Крім того, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції в резолютивній частині рішення не вказав про відмову в позові в частині стягнення 144709,57 грн. 7% штрафу, зазначивши лише про часткове задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткова угода, в якій сторони дійшли згоди виключити застосування такого виду санкції як 7% штрафу за прострочення платежу понад 30 днів, була отримана позивачем 13.11.2012р. (згідно поштового повідомлення), і в розумінні ст. 644 ЦК України саме ця дата є датою укладання додаткової угоди та початком дії її положень.

Зі змісту зазначеної додаткової угоди вбачається, що сторони не передбачили, застосування її умов до відносин, які виникли до її укладення, що є підставою застосовувати санкції у вигляді 7% штрафу та нараховувати даний вид санкцій на заборгованість, яка виникла до 13.11.2012р.

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача стосовно того, що вже 14.11.2012р. ПАТ НАК "Нафтогаз України" припинило нарахування 7% штрафу і позовні вимоги стосуються стягнення заборгованості по даному виду відповідальності до моменту укладання сторонами зазначеної додаткової угоди.

Перевіривши розрахунок 7% штрафу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним та обґрунтованим, а відтак вимога про застосування даного виду відповідальності та стягнення 144709,57 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин Київський апеляційний господарський суд зазначає, що апеляційна скарга ПАТ НАК "Нафтогаз України" підлягає лише частковому задоволенню, оскільки окрім задоволення позовної вимоги про стягнення 7% штрафу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність стягнення заявленої позивачем суми інфляційних втрат.

В свою чергу, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, тому апеляційна скарга Канівського комунального підприємства теплових мереж по даній справі задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2013р. у справі № 925/1325/13 підлягає частковому скасуванню на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, оскільки місцевим судом неправомірно задоволено позовну вимогу в частині стягнення 8542,67 грн. інфляційних втрат, а також помилково відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення 144709,57 грн. 7% штрафу.

Оскільки рішення оскаржувалося кожною стороною лише в окремій частині, судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції розподіляються саме в частині оскаржуваного, і в порядку ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Канівського комунального підприємства теплових мереж на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2013р. у справі № 925/1325/13 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2013р. у справі № 925/1325/13 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2013р. у справі № 925/1325/13 в частині задоволення позову про стягнення інфляційних втрат, штрафу та розподілу судових витрат скасувати з прийняттям нового рішення.

Стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж (ідентифікаційний код: 02082657, 19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 30) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 20077720, 01001, Україна, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) 2829,02 грн. інфляційних втрат; 144709,57 грн. 7% штрафу; 7484,72 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення з Канівського комунального підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 8542,67 грн. інфляційних втрат - відмовити.

4. В решті задоволення позову про стягнення з Канівського комунального підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 62775,90 грн. 3% проценти річних та 163921,27 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2013р. у справі № 925/1325/13 залишити без змін.

5. Стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж (ідентифікаційний код: 02082657, 19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 30) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 20077720, 01001, Україна, Київська область, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) 1447,10 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

7. Матеріали справи № 925/1325/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 21.01.2014р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

І.А. Іоннікова