Постанова № 36787005, 23.01.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.01.2014 справа №905/6481/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.суддівПопкова Д.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від30.10.2013р. (повний текст рішення підписано 04.11.2013р.)у справі№ 905/6481/13 (суддя Філімонова О.Ю.)за позовомКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наука" м. Донецькпро стягнення суми основного боргу у розмірі 278269,54 грн., 3% річних у розмірі 2927,58 грн., інфляційних втрат у розмірі 156,02 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.10.2013р. у справі №905/6481/13 позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м. Донецьк до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наука" м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 278269,54 грн., 3% річних у розмірі 2927,58 грн., інфляційних втрат у розмірі 156,02 грн. - задоволено частково: припинено провадження в частині стягнення боргу у розмірі 104368,15 грн., стягнуто 3% річних у розмірі 1608 грн. 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 156 грн. 02 коп. та відмовлено у позові в частині стягнення боргу у розмірі 173901,39 грн., 3% річних у розмірі 1319,01 грн.

Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій йдеться про часткове скасування судового рішення у зв'язку з тим, що висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають дійсності та не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає хибним висновок місцевого суду щодо недоведеності та безпідставності позовних вимог в частині відмови у позові з огляду на наявність заборгованості у розмірі 173901,39грн., зважаючи на віднесення проведених відповідачем у спірний період оплат в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, згідно з п.4.2 договору №2517 від 01.01.2010р.

Позивач наполягає на задоволенні апеляційної скарги, частковому скасуванні судового рішення та задоволенні позову в цій частині.

Відповідач проти скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наука" м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 278269,54 грн., 3% річних у розмірі 2927,58 грн., інфляційних втрат у розмірі 156,02 грн.

Позовні вимоги до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наука" м. Донецьк обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу теплової енергії №2517 від 01.01.2010р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній у період з грудня 2012р. по серпень 2013р. включно надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 897411,89грн., що підтверджує доданими до матеріалів справи рахунками та актами на включення (відключення) теплопостачання, при цьому, вартість поставленої теплової енергії відповідач оплатив частково на суму 619142,35грн. Таким чином, зобов'язання відповідача за період з 21 лютого 2013 року по 31 серпня 2013 року на загальну суму 278 269,54грн. за рахунками №2517 від 29.03.2013р., №2517 від 29.04.2013р., №2517 від 30.05.2013р., №2517 від 27.06.2013р., №2517 від 30.07.2013р., №2517 від 29.08.2013р., за твердженням позивача, є невиконаними. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних. Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 625, 626, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 275, 276 Господарського кодексу України, Законом України "Про житлово - комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання".

Задовольняючи частково позовні вимоги до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наука" м. Донецьк суд першої інстанції виходив із виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором теплопостачання з порушенням строків, встановленим цим договором.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим виходячи з наступного.

Так, між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м. Донецьк (теплопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Наука" м. Донецьк (ОСББ) укладено договір купівлі - продажу теплової енергії №2517 від 01.01.2010р.

За умовами договору підприємство взяло на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води до межі відповідальності на наступні потреби: опалення - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року за винятком часу для проведення ремонтних та профілактичних робіт, а ОСББ зобов'язалось прийняти теплову енергію на межі відповідальності, розподілити її споживачам та здійснити оплату її вартості за встановленими тарифами (цінами) в строки, передбачені даним договором. (п.п.1.1, 1.2 договору).

В п. 2.4 договору вказано, що обсяг теплової енергії визначається додатком №2.

Згідно з п. 2.5 договору, за наявності приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплових мереж, облік обсягу поставленої теплової енергії здійснюється у відповідності до їх показників.

Аналогічні умови передбачені приписом п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, згідно з яким розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться відповідно до договору, на підставі показів приладу обліку у відповідності до діючих тарифів (цін), які затверджені у встановленому порядку. У споживачів, які не мають приладів комерційного обліку розрахунку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості часів роботи тепловикористовуючого обладнання за розрахунковий період.

Відповідно до додатку №1 до наведеного договору теплова енергія постачається на приміщення за адресою: вул. Батищева, б. 9 "а", пр. Панфілова, б. 20, б. 20 "а", б. 20 "б.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом позивач вказував, що з грудня 2012р. по серпень 2013року на виконання умов договору №2517 від 01.01.2010р. поставлено відповідачу теплову енергію вартістю 897411,89грн., яка частково оплачена відповідачем на суму 619 142,35грн., у зв'язку з чим заборгованість ОСББ перед позивачем за період з 21.02.2013р. по 22.08.2013р. становить 278269,54грн.

На підтвердження викладених обставин позивачем надані рахунки за спожиту теплову енергію за період з 21.02.2013р. по 22.08.2013р. на загальну суму 337060,57грн., відповідні акти на включення (відключення) теплопостачання та виписки з банківського рахунку.

Про факт отримання відповідачем рахунків свідчать підписи повноважних представників останнього.

Як зазначає позивач, вартість поставленої теплової енергії сплачено відповідачем частково та в рахунок погашення заборгованості зараховано переплату за попередній період. Також, позивачем відшкодовано відповідачу витрати у розмірі 3% від суми, яка надійшла на рахунок позивача від відповідача (п. 4.13 договору), із їх зарахуванням в рахунок оплати вартості спожитої відповідачем теплової енергії.

При цьому, позивач стверджує, що відповідачем частково не сплачено рахунок №2517 від 29.03.2013р. на суму 156021,32 грн. та взагалі не оплачено рахунки №2517 від 29.04.2013р. на суму 110671,10 грн.; №2517 від 30.05.2013р. на суму 19852,14 грн.; №2517 від 27.06.2013р. на суму 18739,84 грн.; №2517 від 30.07.2013р. на суму 12308,50 грн.; №2517 від 29.08.2013р. на суму 19467,67 грн.

За твердженням позивача, причиною виникнення заборгованості за послуги, надані у період з лютого 2013р. по серпень 2013р. включно, є існування заборгованості за минулі періоди в рахунок погашення якої позивачем на виконання приписів п. 4.2 Договору зараховані сплачені відповідачем згідно з платіжними дорученнями грошові кошти.

Отже, сума основного боргу за спожиту теплову енергію на момент пред'явлення позову, на думку позивача, становила 278 269,54грн., що й стало підставою для його звернення з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України „Про теплопостачання" та умовами укладеного договору.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст.629 Цивільного Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст.24 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до п.4.1 договору, розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. ОСББ виконує оплату вартості отриманої теплової енергії не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно наданим рахункам. Оплата за теплову енергію здійснюється згідно з діючими тарифами, які встановлюються Кабінетом Міністрів України або іншими органами влади.

Позивач, відповідно до п. 4.2 Договору, зараховує в погашення заборгованості за теплову енергію минулих періодів за даним договором, незалежно від вказаного у платіжному дорученні призначення платежу.

Разом з тим, Законом України від 05.04.2001 №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (ст.1 п.1.30).

Відповідно до п.20.1. ст.20 вказаного Закону, ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа (ст.21 п.21.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Згідно п.1.4 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій Постановою НБУ від 21.01.2004р. №22, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

За приписом п.3.8 вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Враховуючи наведені норми права, при визначенні розміру сплачених відповідачем в рахунок оплати наданих позивачем послуг за договором на постачання теплової енергії №2517 від 01.01.2010р. грошових коштів до уваги приймається призначення платежу, вказане у наданих платіжних дорученнях, а саме за платіжним дорученням:

№ 118 від 16.05.2013р. на суму 40021,32 грн. - рахунок № 2517 від 28.02.2013 року та № 2517 від 29.03.2013 року;

№ 119 від 20.05.2013р. на суму 30000,00 грн. - рахунок № 2517 від 29.03.2013 року;

№ 139 від 06.06.2013р. на суму 50000,00 грн. - рахунок № 2517 від 29.03.2013 року;

№ 149 від 19.06.2013р. на суму 30000,00 грн. - рахунок № 2517 від 29.03.2013 року;

№ 162 від 27.06.2013р. на суму 4000,00 грн. - рахунок № 2517 від 29.03.2013 року;

№ 174 від 15.07.2013р. на суму 42671,10 грн. - рахунок № 2517 від 29.03.2013 року та рахунок № 2517 від 29.04.2013 року;

№ 184 від 31.07.2013р. на суму 18000,00 грн. - рахунок № 2517 від 29.04.2013 року,

№ 189 від 09.08.2013р. на суму 12000,00 грн. - рахунок № 2517 від 29.04.2013 року,

№ 213 від 30.08.2013р. на суму 16000,00 грн. - рахунок № 2517 від 29.03.2013 року.

Таким чином, оскільки оплата проведена саме згідно з рахунками за березень та квітень 2013р. частково, що не спростовано представником позивача в апеляційній інстанції, то зарахування оплати повинно проводитись у рахунок погашення суми заборгованості за вказаний період.

Отже, з врахуванням наведеного вище на момент звернення до суду з даним позовом відповідачем в рахунок оплати спожитої теплової енергії сплачено позивачу 173901,39грн., тому колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині позову.

Одночасно, матеріалами справи підтверджено, що на час подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за рахунками №2517 від 29.04.2013р.; №2517 від 30.05.2013р.; №2517 від 27.06.2013р.; №2517 від 30.07.2013р. та №2517 від 29.08.2013р. складала 104 368,15грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем на підставі платіжних доручень, в яких міститься посилання на конкретні рахунки, в рахунок оплати заборгованості за договором № 2517 від 01.01.2010 року сплачено 104368,15грн. Копії платіжних документів залучені до матеріалів справи.

На підставі вищенаведеного, з огляду на погашення відповідачем боргу за період з квітня 2013р. частково по серпень 2013р., провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 104368,15грн., судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в цій частині позову на підставі п.1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

При цьому, як встановлено вище, відповідачем порушено строки виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії, визначені договором №2517 від 01.01.2010р., що й стало підставою для нарахування 3% та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи в їх сукупності підтверджується прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати вартості спожитої у період з 21 лютого 2013 року по 31 серпня 2013 року теплової енергії, розрахунок, проведений місцевим господарським судом, є арифметично вірним, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 1608,57 грн., нарахованих за період з 21.04.2013 року по 10.09.2013 року від суми заборгованості окремо за кожним рахунком з врахуванням проведених відповідачем оплат, та 156,02 грн. інфляційних втрат за травень 2013 року, які підлягають стягненню з відповідача

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2013р. у справі №905/6481/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2013р. у справі №905/6481/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 21.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 24.01.2014р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко