Рішення № 3678626, 17.11.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2008 р. Справа № 57/169-08

вх. № 6446/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - (за первісним позовом) Дзюзюра Г.Ф., дов. № 73 від 29.12.2007 р.

Представники відповідача (за первісним позовом) - Каминський О.І., дов. від 08.02.2008 р., юрист; Пеклич Л.І., директор, на підставі розпорядження № 86 "а" від 20.08.2007 р.

Представник 3-ї особи - Невмержицький С.А., дов. від 17.11.2008 р., перший юрист;

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" м. Вовчанськ

до Комунального підприємства "Вовчанські очисні споруди", с. Гатище

про розірвання договору і виселення

та зустрічний позов Комунального підприємства "Вовчанські очисні споруди", с. Гатище, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача по зустрічному позову Вовчанська міська рада Харківської області, м. Вовчанськ

до Закритого акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" м. Вовчанськ

про визнання договру діючим

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство „Вовчанський агрегатний завод ” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить розірвати з відповідачем – Комунальним підприємством „Вовчанські очисні споруди ” договір оренди б/н від 01 листопада 2007 року нерухомого майна та повернути позивачеві орендовані нежитлові приміщення площею 55,2 кв. м, які знаходяться за адресою: 62504, Харківська обл., м. Вовчанськ, вул. Пушкіна, 2. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 серпня 2008 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15 вересня 2008 року об 11:20 год.

Через канцелярію господарського суду Харківської області відповідачем надано додаткові документи (вх. № 16705 від 15.09.2008 року), у тому числі заперечення на позов, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15 вересня 2008 року оголошено перерву до 01 жовтня 2008 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області відповідачем надано доповнення до заперечень на позовну заяву (вх. № 3090 від 25.09.2008 року), які долучено до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем надано клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових документів (вх. № 17669 від 01.10.2008 року), яке судом задоволено.

01 жовтня 2008 року відповідачем через канцелярію господарського суду надано зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати довгостроковий договір оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2007 року діючим до 31.12.2017 року. В позовних вимогах про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2007 року діючим до 31.12.2017 року та виселенні відмовити.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов повинен бути взаємно пов’язаним з первісним, а також подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів, господарський суд, розглянувши поданий відповідачем зустрічний позов та додані до нього матеріали, прийняв його до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

У призначеному судовому засіданні 01 жовтня 2008 року представник позивача за первісним позовом підтримав заявлений первісний позов та просив суд його задовольнити. Проти зустрічного позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представники відповідача за первісним позовом заперечували проти первісного позову, з підстав, зазначених в письмових запереченнях на позов. Підтримали заявлений зустрічний позов та просили суд його задовольнити.

В судовому засіданні сторони надали узгоджене клопотання про продовження строку розгляду справи за межами 2-х місячного строку вирішення спорів, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2008 року прийнято зустрічну позовну заяву відповідача до розгляду з первісним позовом, задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду справи, продовжено розгляд справи в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України до 28 січня 2009 року, в зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об’єктивного дослідження усіх матеріалів справи та фактичних обставин спору, розгляд справи відкладено на 03 листопада 2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 листопада 2008 року задоволено клопотання позивача за зустрічним позовом про залучення до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом – Вовчанську міську раду, на підставі приписів статті 27 Господарського процесуального кодексу України, судом залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом – Вовчанську міську раду Харківської області, код 04058663 (62504, м. Вовчанськ, вул. Леніна, 92), оскільки рішення зі спору може вплинути на права або обов’язки щодо однієї із сторін, розгляд справи відкладено на 17 листопада 2008 року о 12:20 в зв’язку з невиконанням умов попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів.

12.11.2008 року через канцелярію суду третя особа надала пояснення, в яких заперечує проти вимог викладених в первісному позову на тій підставі, що зміна місцезнаходження бухгалтерського відділу Комунальне підприємство „Вовчанські очисні споруди ” буде суперечити суспільним потребам та інтересам мешканців м. Вовчанська, які на протязі 10 років здійснюють оплату за послуги водовідведення за спірною адресою.

У призначеному 17 листопада 2008 року судовому засідання представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, проти зустрічного позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві.

Відповідач за первісним позовом просив суд відмовити в задоволенні первісного позову та наполягав на задоволенні його зустрічного позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом – Вовчанська міська рада, проти вимог викладених в первісному позову заперечувала, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом просила задовольнити з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву № 836/562-юр від 15.08.2008 року.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та те, що сторони у судовому засіданні пояснили, що додаткових доказів в обґрунтування своєї правової позиції по справі більше не мають, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01листопада 2007 року між позивачем по первісному позову та відповідачем по первісному позову укладений договір оренди нежитлового приміщення б/н (далі – Договір), відповідно умов якого позивач по первісному позову передав відповідачу по первісному позову у тимчасове володіння частину нежитлового приміщення - 2 кімнати, які знаходяться за адресою: Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Пушкіна, 2, загальною площею 55,2 кв. м. для розміщення бухгалтерії строком до 31.12.2017 року.

Відповідно до п.4.1 Договору, розмір орендної плати за приміщення, що орендується у цілому складає 400,06 грн. за повний місяць. В розмір орендної плати включені вартість послуг опалення, витрати на електроенергію, охорону приміщення, водопостачання.

15.02.2008 року позивач по первісному позову направив відповідачу додаткову угоду №1 від 15.02.2008 р., в якій змінений розмір орендної плати з врахуванням зростання витрат на обслуговування та використання інженерних комунікацій, розрахованих згідно тарифів 2008 року.

Збільшення розміру орендної плати було спричинено затвердженням виконавчим комітетом Вовчанської міської ради Харківської області рішенням №6,9 від 25.01.2008 р. нових тарифів на послуги водопостачання.

27.02.2008 року позивачем по первісному позову отримано відповідь відповідача по первісному позову, в якому він не погодився з запропонованим розміром орендної плати, вважав його завищеним та просив позивача направити йому новий розрахунок орендної плати.

04.03.2008 року позивач по первісному позову направив відповідачу по первісному позову обґрунтований розрахунок орендної плати, запропонованої додатковою угодою №1 від 15.02.2008 року, а також звернувся з пропозицією вважати строк дії Договору до 31.12.2008 року, у зв’язку із здійсненою при його укладанні опискою.

21.03.2008 року позивачем по первісному позову отримана відповідь на його пропозицію щодо укладання додаткової угоди, в якій відповідач по первісному позову відмовився від її підписання у зв’язку з незгодою з розрахунком орендної плати.

26.03.2008 року позивач по первісному позову направив відповідачу по первісному позову угоду про розірвання Договору, відповіді на яку від нього не отримав.

Проте відповідач по первісному позову продовжував користуватися орендованими приміщеннями та здійснювати оплату орендної плати за тарифами, зазначеними в Договорі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем по первісному позову.

24.06.2008 року виконавчим комітетом Вовчанської міської ради Харківської області прийнято рішення № 4, яким затверджені нові тарифи на послуги водовідведення.

З врахуванням нових тарифів, 11.07.2008 року позивач по первісному позову направив на адресу відповідача по первісному позову для підписання додаткову угоду №1 від 11.07.2008 року, в якій здійснений перерахунок орендної плати із врахуванням тарифів 2008 року, а також зазначений строк дії Договору – 31.12.2008 р. Відповіді на надіслану пропозицію позивач по первісному позову не отримав.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.3 ст. 794 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Згідно ч.3 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як встановвлено в судових засіданнях при розгляді справи, спірний Договір укладений строком до 31.12.2017 року, що підтверджується оригіналом Договору, наданому відповідачем для огляду в судовому засіданні, нотаріально не посвідчений та не зареєстрований в реєстрі правочинів.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, у зв’язку з тим, що спірний Договір укладений на строк більше трьох років та не посвідчений нотаріально, він є нікчемним, недійсність якого встановлена законом та його визнання недійсним судом не вимагається.

З пункту 1 статті 236 Цивільного кодексу України вбачається, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Так, відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої особи.

Враховуючи, що позивачем по первісному позову не надано відповідного клопотання, суд не має право вийти за межі позовних вимог та у зв’язку з недійсністю Договору не знаходить правових підстав для задоволення вимог позивача про його розірвання та повернення позивачу по первісному позову орендованого майна.

Розглянувши зустрічний позов, вислухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.

Позивач по зустрічному позову просить суд визнати договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2007 року дійсним до 31.12.2017 року та відмовити відповідачу по первісному позову в задоволенні його вимог.

В обґрунтування зустрічного позову позивачем по зустрічному позову зазначено, що на протязі дії спірного Договору, ним виконуються вимоги Договору, своєчасно сплачується оренда плата. Крім того, позивачем по зустрічному позову надані суду докази наміру здійснити ним нотаріальне посвідчення Договору та докази відмови відповідача по зустрічному позову нотаріально посвідчити Договір. Наведені підстави позивач по зустрічному позову вважає достатніми для визнання Договору дійсним.

Згідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Стаття 180 Господарського кодексу України, визначає істотні умови господарського договору.

1. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

3. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

4. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

5. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

6. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

7. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

При розгляді даної справи судом встановлений факт звернення позивача по зустрічному позову до відповідача по зустрічному позову з вимогою про нотаріальне посвідчення договору і відмову останнього від такого нотаріального посвідчення у зв’язку із знаходженням матеріалів про розірвання Договору і виселення позивача по зустрічному позову із орендованого приміщення на розгляді в суді.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено при її розгляді в судових засіданнях, на цей час сторони не домовилися щодо усіх істотних умов договору, а саме: сторонами не погоджено істотну умову Договору – оренду плату, про що свідчать надіслані на адресу позивача по зустрічному позову додаткові угоди про зміну розміру орендної плати, які останнім не підписані у зв’язку з непогодженням з зазначеним розміром.

Більш того, суд констатує, що у відповідності зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 цієї статті. Вказані норми не передбачають в якості способів захисту прав ані "вважати договір діючим", ані визнання його таким, що діє до певної дати.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу по зустрічному позову в задоволення його позовних вимог.

Відповідно ст. ст. 44, 49 ГПК України у разі відмови у позові держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129 Конституції України,ст.ст.16, 215, 220, 628, 640,793 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, ст.ст.32, 33, 34, 43, 49, 54, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя