Постанова № 36785628, 21.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року 16 год. 19 хв. 810/5714/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Максименка П.В.,

представника відповідача: Кабанова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Богуславський маслозавод»доМиронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Богуславський маслозавод» (далі - ПРАТ «Богуславський маслозавод» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Миронівська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2013 №0001692202, від 26.09.2013 №0002812202 та №0002822202.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини між ним та Фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (далі окремо ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, відповідно) мали реальний характер, що підтверджується договорами поставки, купівлі-продажу, податковими та видатковими накладними, прибутковими ордерами, доказами оплати вартості товарів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 21.01.2014 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.01.2014 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПРАТ «Богуславський маслозавод», ідентифікаційний код 05500948, місцезнаходження: 09700, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Миколаївська, буд. 129, зареєстроване як юридична особа Богуславською районною державною адміністрацією Київської області 23.02.1995. Як платник податків узятий на облік в органах державної податкової служби з 28.02.1995 за №269.

Позивач з 29.06.1997 зареєстрований як платник податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.06.1997 №13549895, від 09.08.2005 №13553598 та від 25.09.2010 № 100302471, виданих ДПІ у Богуславському районі.

Основними видами діяльності ПРАТ «Богуславський маслозавод» є перероблення молока, виробництво масла та сиру.

У період з 07.06.2013 по 13.06.2013, на підставі наказу від 06.06.2013 №260, направлення від 07.06.2013 за № 257, постанови ОВС СУ ДПС у Київській області від 22.01.2013 про призначення позапланової документальної перевірки ПРАТ «Богуславський маслозавод» в межах кримінального провадження від 21.11.2012 №32012100000000001, посадовою особою Миронівської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПРАТ «Богуславський маслозавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) та ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_2) за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 19.06.2013 №212/22-011/05500948 (надалі - Акт перевірки) (том І а.с.22-45), який містить висновки про порушення позивачем вимог:

- пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.2, 138.3, 138.4, 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем витрат на суму 9746774,05 грн., у тому числі за І квартал 2010 року на суму 770563,41 грн., за ІІ квартал 2010 року на суму 1066651,29 грн., за ІІІ квартал 2010 року на суму 1856911,59 грн., за ІV квартал 2010 року на суму 1696526,68 грн., за І квартал 2011 року на суму 1462953,50 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 1569424,33 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 741810,00 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 555615,75 грн., за І квартал 2012 року на суму 26317,50 грн., що, у свою чергу, призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств на суму 2378305,00 грн., у тому числі за І квартал 2010 року на суму 192641,00 грн., за ІІ квартал 2010 року на суму 266663,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року на суму 464228,00 грн., за ІV квартал 2010 року на суму 424132,00 грн., за І квартал 2011 року на суму 365738,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 360968,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 170616,00 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 127792,00 грн., за І квартал 2012 року на суму 5527,00 грн.;

- статей 185, 186, 187, 188, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, статті 200, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України,що призвело до завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1949354,00 грн., у тому числі за січень 2010 року на суму 18374,00 грн., за лютий 2010 року на суму 80537,00 грн., за березень 2010 року на суму 55202,00 грн.,за квітень 2010 року на суму 58393,00 грн.,за травень 2010 року на суму 69008,00 грн.,за червень 2010 року на суму 85929,00 грн.,за липень 2010 року на суму 193703,00 грн.,за серпень 2010 року на суму 53928,00 грн.,за вересень 2010 року на суму 123751,00 грн.,за жовтень 2010 року на суму 103176,00 грн.,за листопад 2010 року на суму 160345,00 грн.,за грудень 2010 року на суму 75784,00 грн., за січень 2011 року на суму 71686,00 грн., за лютий 2011 року на суму 73213,00 грн., за березень 2011 року на суму 147691,00 грн.,за квітень 2011 року на суму 117351,00 грн.,за травень 2011 року на суму 113197,00 грн.,за червень 2011 року на суму 83337,00 грн.,за липень 2011 року на суму 41028,00 грн.,за серпень 2011 року на суму 38704,00 грн.,за вересень 2011 року на суму 68630,00 грн.,за жовтень 2011 року на суму 46258,00 грн.,за листопад 2011 року на суму 29727,00 грн.,за грудень 2011 року на суму 35138,00 грн., за січень 2012 року на суму 5264,00 грн., що, у свою чергу, призвело до заниження податкових зобов'язань із податку на додану вартість;

- пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України,статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у результаті чого встановлено відсутність об'єктів оподаткування;

- частини першої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними по правочинах при придбані товарів (робіт, послуг) позивачем у ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3

Разом з цим, з урахуванням результатів попередніх перевірок ПРАТ «Богуславський маслозавод» по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3,та враховуючи положення статті 102 Податкового кодексу України, нарахуванню підлягають податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2010 року на суму 1066651,29 грн., за ІІІ квартал 2010 року на суму 1856911,59 грн., за ІV квартал 2010 року на суму 1696526,68 грн., за І квартал 2011 року на суму 1462953,50 грн. та з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 69008,00 грн., за червень 2010 року на суму 85929,00 грн., за липень 2010 року на суму 193703,00 грн., за серпень 2010 року на суму 53928,00 грн., за вересень 2010 року на суму 123751,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 103176,00 грн., за листопад 2010 року на суму 160345,00 грн., за грудень 2010 року на суму 75784,00 грн., за січень 2011 року на суму 71686,00 грн., за лютий 2011 року на суму 73213,00 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Миронівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.07.2013: №0001692202 (том І а.с.46), згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1520761,00 грн. та №0001702202 (том І а.с.47) згідно з яким, позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1010523,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши скаргу до Головного управління Міндоходів у Київській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.09.2013 №809/10/10-36-10-01-206/598 (том І а.с.48-55) за результатами розгляду первинної скарги позивача, залишено без змін податкове повідомлення-рішення Миронівської ОДПІ від 05.07.2013 №0001692202, податкове повідомлення-рішення Миронівської ОДПІ від 05.07.2013 №0001702202 у частині збільшення суми податку на додану вартість на суму 69008,00 грн. скасоване та застосовано штрафні санкції по визначених податкових зобов'язаннях з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Як вбачається із змісту зазначеного рішення, скасування податкового повідомлення-рішення Миронівської ОДПІ від 05.07.2013 №0001702202 у частині збільшення суми податку на додану вартість на суму 69008,00 грн. обумовлено тим, що Миронівською ОДПІ при прийняті податкового повідомлення-рішення від 05.07.2013 №0001702202 позивачеві у складі грошових зобов'язань в порушення вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено суму податку на додану вартість у розмірі 69008,00 грн. за травень місяць 2010 року.

З урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги, Миронівською ОДПІ прийнятті податкові повідомлення-рішення від 26.09.2013: №0002812202 (том І а.с.56), згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи)у розмірі288757,00 грн. та №0002822202 (том І а.с.57), згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1140670,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 941515,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 199155,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження до Міністерства доходів і зборів України скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (том І а.с.58-63).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

З огляду на те, що взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_4 існували у січні 2010 року,у зв'язку із застосуванням строків давності,за даними господарськими операціями податкові зобов'язання позивачеві не нараховувались.

А відтак, дані правовідносини дослідженню судом не підлягають, оскільки не є спірними у межах даного провадження та не містять інформації щодо предмету доказування.

Як встановлено судом, висновок податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, з урахуванням предмету спору, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ФОП ОСОБА_3 та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на придбання товарів у вказаного контрагента.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд витребував у позивача договори поставки (купівлі-продажу) та первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт здійснення (реальність) господарських операцій (видаткові та податкові накладні; докази транспортування товарів; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; докази приймання та зберігання товарів; докази їх оплати; докази подальшої реалізації придбаного товару тощо).

Так, з наданих позивачем суду документів вбачається, що між покупцем - ФОП ОСОБА_3 та продавцем - ПРАТ «Богуславський маслозавод» укладений договір купівлі-продажу від 15.10.2009 №15/10-09 (том І а.с.106, 107), відповідно до положень якого ПРАТ «Богуславський маслозавод» зобов'язується виготовити та передати у власність ФОП ОСОБА_3 молочну продукцію, а ФОП ОСОБА_3 зобов'язується її прийняти та своєчасно оплатити.

Оскільки податковим органом не досліджувались операції щодо постачання ПРАТ «Богуславський маслозавод» власної продукції ФОП ОСОБА_3 та такі операції не є предметом спору, суд не досліджує дану операцію, як таку що не містить інформації щодо предмету доказування та не має значення для вирішення справи по суті.

Разом з цим, на підтвердження факту поставки у 2011 році продукції від ФОП ОСОБА_3 до ПРАТ «Богуславський маслозавод», враховуючи межі заявлених позовних вимог та періоду нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань, позивачем надані, а судом дослідженні видаткові накладні від 05.01.2011 №3, від 07.01.2011 №4, від 14.01.2011 №5, від 17.01.2011 №6, від 24.01.2011 №7, від 04.02.2011 №29, №30, від 08.02.2011 №31, від 10.02.2011 №32, від 15.02.2011 №33, від 01.03.2011 №85, від 03.03.2011 №86, від 04.03.2011 №62, від 08.03.2011 №87, від 15.03.2011 №67, №88, від 30.03.2011 №89та податкові накладні від 05.01.2011 №6, від 07.01.2011 №7, від 14.01.2011 №8, від 17.01.2011 №9, від 24.01.2011 №10, від 04.02.2011 №36, №37, від 08.02.2011 №38, від 10.02.2011 №40, від 15.02.2011 №41, від 01.03.2011 №84, від 03.03.2011 №85, від 04.03.2011 №62, від 08.03.2011 №86, від 15.03.2011 №67, №87, від 30.03.2011 №88.

Як вбачається із змісту вказаних видаткових та податкових накладних, усі вони складені на виконання договору поставки від 03.01.2011 №23.

При дослідженні істотних умов договору поставки від 03.01.2011 №23 (том ІІІ а.с.193, 194) судом встановлено, що він укладений між покупцем - ФОП ОСОБА_3 та продавцем - ПРАТ «Богуславський маслозавод» та відповідно до умов якого ПРАТ «Богуславський маслозавод» зобов'язується виготовити та передати у власність ФОП ОСОБА_3 молочну продукцію, а ФОП ОСОБА_3 зобов'язується прийняти та своєчасно її оплатити.

Слід зазначити, що відповідно до змісту зазначеного договору продавець на кожну партію товару повинен надати представнику покупця в пункті навантаження відповідні супроводжуючі документи. Доставка товару здійснюється автотранспортом продавця. Товар відпускається за цінами, що підтверджуються протоколом узгодження цін. Якість товару відповідає вимогам додатку № 1 до даного Договору.

Тобто, відповідно до договору поставки від 03.01.2011 №23, покупцем молочної продукції є ФОП ОСОБА_3, а продавцем - ПРАТ «Богуславський маслозавод».

Разом з цим, як встановлено судом, всі представлені як податковому органу так і суду видаткові та податкові накладні, які складені на підставі договору поставки від 03.01.2011 № 23,видані постачальником ФОП ОСОБА_3 на поставку молочної продукції покупцеві - ПРАТ «Богуславський маслозавод».

Таким чином, відповідно до умов договору поставки від 03.01.2011 №23, продавцем є ПРАТ «Богуславський маслозавод», однак, відповідно до представлених суду документів, які видані на його виконання, продавцем виступає ФОП ОСОБА_3

Враховуючи суттєву неузгодженість між собою даних, які містяться у первинних документах, відповідно до яких ФОП ОСОБА_3 є продавцем, а ПРАТ «Богуславський маслозавод» - покупцем та умов договору поставки від 03.01.2011 № 23(покупець - ФОП ОСОБА_3, продавець - ПРАТ «Богуславський маслозавод»), суд дійшов висновку про те, що вказані документи не є належним доказом на підтвердження факту поставки ФОП ОСОБА_3 товарів позивачеві, оскільки їх зміст та дані є суперечливими та не узгоджується між собою.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що факт поставки товарів позивачеві від ФОП ОСОБА_3 у І кварталі 2011 року на підставі представлених суду документів встановити неможливо.

Крім цього, за даний період часу позивачем не надано, як того вимагають умови договору, жодних супроводжуючих документів, документів, що підтверджують якість товару, протоколи узгодження цін, які є його невід'ємною частиною.

Позивач не надав суду жодних пояснень щодо причини відсутності таких документів у нього, як і не зазначив інших підстав складання таких документів, окрім договору поставки від 03.01.2011 № 23.

Крім цього судом встановлено, що між покупцем - ПРАТ «Богуславський маслозавод» та продавцем - ФОП ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу від 21.10.2009 № б/н (том І а.с.104,105), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 зобов'язується продати, а ПРАТ «Богуславський маслозавод» прийняти та оплатити продукцію (вид, асортимент та кількість продукції зазначаються у накладних документах, що є невід'ємною частиною договору) та договір поставки продукції від 09.09.2010 №9/09-10 (том І а.с.102,103), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 зобов'язується виготовити та передати у власність ПРАТ «Богуславський маслозавод» сировину, запасні частини, обладнання та інші матеріали, а ПРАТ «Богуславський маслозавод» зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити такий товар.

Відповідно до умов зазначених договорів продавець зобов'язаний забезпечити покупця необхідною документацією на продукцію та надати документи, що підтверджують її якість та виробника (п.2.2 Договору) .

Продавець зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю сировину, запасні частини,обладнання та інші матеріали. Під партією товару розуміється товар доставлений по одному товарно-транспортному документу (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору право власності на товар переходить від продавця до покупця у момент отримання товару на автотранспорт та передачі супроводжуючих документів представнику покупця.

Разом з цим, позивачем до перевірки та матеріалів справи не надано жодних первинних документів, складених на виконання вказаних договорів, зокрема, видаткових, податкових накладних, актів приймання-передавання товарно-матеріальних цінностей тощо, які мали б посилання на реквізити зазначених договорів. Не надано товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості та відповідності, не надано документів, які б визначали виробника доставленої продукції та інших документів, наявність яких обумовлена змістом наведених договорів.

Також, на підтвердження поставки позивачеві у 2010 році товарів (масло вершкове, жир, сир знежирений, пергамент, ящики молочні, головка Газ 53, блок циліндрів, коробка передач Газель, насос молочний, телефон мобільний Nokia, палатка торгівельна) від ФОП ОСОБА_3 надано до перевірки та матеріалів справи видаткові накладні, в яких у графі «договір поставки» зазначено або «основний договір» або «рахунок», зокрема, від 02.03.2010 №22 (основний договір), №21 (основний договір), від 15.04.2010 №101(на підставі доручення від 15.04.2010 №144 через ОСОБА_5), від 21.04.2010 №109 (на підставі доручення від 21.04.2010 №145 через ОСОБА_5), від 05.05.2010 №43 (основний договір), від 06.05.2010 №41 (основний договір), від 23.06.2010 №54 (основний договір), від 24.06.2010 №55 (основний договір), від 25.06.2010 №56 (основний договір), від 05.07.2010 №69 (основний договір), від 12.07.2010 №68 (основний договір), від 28.07.2010 №70 (основний договір), від 05.08.2010 №92 (основний договір), №93 (основний договір), від 01.09.2010 №117 (основний договір), №116 (основний договір), від 01.10.2010 №138 (основний договір), №136 (основний договір), від 04.10.2010 №135 (основний договір), від 05.10.2010 №137 (основний договір), від 08.10.2010 №139 (основний договір), від 02.11.2010 №152 (основний договір), від 03.11.2010 №150 (основний договір), від 05.11.2010 №151 (основний договір), від 03.12.2010 №176 (основний договір), №175 (основний договір), від 04.12.2010 №177(основний договір), від 06.12.2010 №178 (основний договір), від 09.12.2010 №179 (основний договір), від 13.12.2010 №180 (основний договір), від 15.12.2010 №181 (основний договір).

Як пояснив позивач, за результатами зазначених господарських операцій ним до перевірки надані податкові накладні, які видані ФОП ОСОБА_3 на користь ПРАТ «Богуславський маслозавод» у 2010 році, зокрема, від 25.01.2010 №3 (договір від 03.10.2011 №23), від 01.02.2010 №7 (рахунок від 01.02.2010 №4), №10 (рахунок від 01.02.2010 №5), від 05.02.2010 №24(рахунок від 05.02.2010 №15), №25(рахунок від 05.02.2010 №16), від 11.02.2010 №19 (рахунок від 11.02.2010 №11), від 12.02.2010 №20 (рахунок від 12.02.2010 №12), від 02.03.2010 №30 (рахунок від 02.03.2010 №22), №31 (рахунок від 02.03.2010 №23), від 15.04.2010 №15.04.10 (договір від 15.10.2009 №15/10/09), від 21.04.2010 №21.04.2010 (договір від 15.10.2009 №15/10/09), від 05.05.2010 №49 (рахунок від 05.05.2010 №43), від 06.05.2010 №48 (рахунок від 06.05.2010 №44), від 23.06.2010 №61 (рахунок від 23.06.2010 №62), від 24.06.2010 №62 (рахунок від 24.06.2010 №63), від 25.06.2010 №63 (рахунок від 25.06.2010 №64), від 05.07.2010 №74 (рахунок від 05.07.2010 №78), від 12.07.2010 №73 (рахунок від 12.07.2010 №77), від 28.07.2010 №75 (рахунок від 28.07.2010 №79), від 05.08.2010 №100 (рахунок від 05.08.2010 №105), №101 (рахунок від 05.08.2010 №106), від 01.09.2010 №131 (рахунок від 01.09.2010 №138), №132 (рахунок від 01.09.2010 №130), від 01.10.2010 №155 (рахунок від 01.10.2010 №155), №157 (рахунок від 01.10.2010 №162), від 04.10.2010 №154 (рахунок від 04.10.2010 №159), від 05.10.2010 №156 (рахунок від 05.10.2010 №161), від 08.10.2010 №158 (рахунок від 08.10.2010 №163), від 02.11.2010 №174 (рахунок від 02.11.2010 №174), від 03.11.2010 №172 (рахунок від 03.11.2010 №175), від 05.11.2010 №173 (рахунок від 05.11.2010 №176), від 03.12.2010 №199 (рахунок від 03.12.2010 №203), №200 (рахунок від 03.12.2010 №204), від 04.12.2010 №201 (рахунок від 04.12.2010 №205), від 06.12.2010 №202 (рахунок від 06.12.2010 №206), від 09.12.2010 № 203 (рахунок від 09.12.2010 №207), від 13.12.2010 №204 (рахунок від 13.12.2010 № 208), від 15.12.2010 № 205 (рахунок від 15.12.2010 №209).

Вказані документи також приєднані і до матеріалів справи.

Разом з цим, дослідивши надані позивачем на підтвердження поставки товарів у 2010 році видаткові та податкові накладні, судом встановлено, що вказані документи мають суттєві розбіжності у частині підстав їх складання. А саме, як вбачається із змісту видаткових накладних, вони складені на підставі доручень та основного договору, при цьому не зазначено реквізитів основного договору, зокрема, його дати та номеру, а податкові накладні видані на підставі рахунків та договору від 15.10.2009 №15/10/09, яких не надано до матеріалів справи та не повідомлено про причини неможливості їх надання.

Позивачем не надано суду жодних пояснень з приводу того, чим обумовлено зазначення у двох взаємопов'язаних первинних документах (видатковій та податковій накладних), складених за результатами однієї господарської операції (поставка партії товару) різних підстав для їх складання.

Так, позивачем надано накладну № 16 від 05.02.2010 на отримання позивачем масла 13040 кг (том ІІ а.с.99) та прибутковий ордер без № на 13040 кг масла (том ІІ а.с. 98), разом з цим, посилання у податковій накладній йдеться на рахунок № 15, який відсутній у матеріалах справи (том ІІ а.с.111); видаткова накладна № 17 (том ІІ а.с.101), ордер б/н, разом з цим у податковій накладній йдеться посилання на рахунок № 16 (том ІІ а.с.112).

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних документів зміст яких узгоджується між собою (податкова та видаткова накладні, рахунки, прибуткові ордери, складені за певною подією тощо).

Вказану обставину не пояснив і заслуханий у судовому засіданні свідок ОСОБА_3

Крім цього, надані видаткові накладні не містять посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інших даних, зокрема, прізвища, ім'я та по - батькові, що виключає можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Суду не надано товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості та відповідності, не надано документів, які б визначали виробника доставленої у 2010 році позивачеві продукції тощо. Із представлених та досліджених судом документів неможливо встановити факт отриманих товарно-матеріальних цінностей.

У прибуткових ордерах відсутній номер та підписи осіб, які здали товар, ціна товару, сума грошових коштів; у видаткових накладних - відсутні прізвища, ім'я та по -батькові осіб, які приймали товар, номер та дата довіреностей; у прибуткових ордерах назва товару визначено як «жир» в той час як у видаткових накладних «жир.за.мол.жир» (том ІІ а.с.32-33, 36-37).

Крім цього, судом досліджено цінову категорію товару «масло», який, за наданими документами, постачався позивачеві ФОП ОСОБА_3

Так, 02.11.2010 позивач, який сам є виробником масла, у 2010 році, відповідно до представлених суду документів, купив у ФОП ОСОБА_3 більш ніж 166710 кг масла за достатньо варіативною ціною в одних і тих же податкових періодах. За переконанням суду дане масло є вершковим, оскільки його маса вимірюється не в літрах, а в кілограмах. Доказів іншого суду не надано.

Так, зокрема, 02.11.2010 позивач сплатив 14,00 грн. за один кілограм масла, 05.11.2010 - 52,00 грн., 01.10.2010 - 32,00 грн., 05.10.2010 - 52,00 грн., 01.09.2010 - 17,62 грн., 05.08.2010 - 21,70 грн., 05.07.2010 - 15,65 грн.

Як вбачається із аналізу динаміки зміни ціни на придбаний позивачем у ФОП ОСОБА_3 товар (масло), який за переконанням суду є ідентичним у зв'язку з відсутністю будь-яких якісних характеристик, які б надавали б підстави стверджувати про інше, ціна придбання одиниці продукції є нестабільною та суттєво змінюється навіть протягом одного місяця, є необґрунтованою по відношенню до аналогічної продукції на ринку, а відтак економічно невиправданою.

Як вбачається із представлених суду документів, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було оформлено понад 10 однойменних договорів як поставки так і купівлі - продажу (від 21.10.2009 б/н, від 09.09.2010 № 09/09-10, від 09.09.2010 № 9/09-10, від 15.10.2009 б/н, від 14.09.2010 № 14/09-10, від 15.10.2009 №15/10/09, основний договір без номеру і дати, від 03.01.2011 № 23, рахунки - фактури, тощо) та на підтвердженням виконання яких ним були представлені певні документи податкового обліку.

Однак, відсутність у наданих суду документах всіх заповнених граф податкових накладних, абстрактне у них посилання на укладені угоди, зокрема, «основний договір», «рахунки» тощо, унеможливлює достовірно встановити факт того, що саме даний документ був виданий на виконання певного конкретного договору та за наслідками реальною господарської операції.

За переконанням суду такі дії дозволяють здійснювати певні маніпуляції з документами податкового обліку, у тому числі з метою ухилення від сплати податків.

Так, на виконання договору від 15.10.2009 №15/10/09 можливо в якості доказу надати податкову та видаткову накладну за 2011 рік. На підставі такої накладної можливо стверджувати про факт поставки товару на підставі договору від 09.09.2010 №9/09-10 чи від 14.09.2010 № 14/09-10. У разі необхідності, можливо стверджувати про існування такої накладної як документу, який підтверджує факт виконання договору, який укладено в усній формі у 2011 році.

Тобто такий документ є універсальним, однак не дає можливості встановити факту реального виконання господарської операції.

На підтвердження зазначеного, як приклад, суд зазначає таке.

Так, у межах даного провадження на підтвердження факту поставки у 2011 році продукції від ФОП ОСОБА_3 до ПРАТ «Богуславський маслозавод», позивачем надані, зокрема, податкові накладні від 04.03.2011 №62 на загальну суму 425718,00 грн. від 01.03.2011 № 84 на суму 154544,00 грн., від 03.03.2011 № 85 на суму 105506,00 грн., від 08.03.2011 №86 на суму 66870,00 грн., від 15.03.2011 №67 на суму 7200,00 грн., від 15.03.2011 №87 на суму 31206,00 грн., від 30.03.2011 №88 на загальну суму 95104,00 грн.

Як вбачається із змісту вказаних податкових накладних, усі вони складені на виконання договору поставки від 03.01.2011 №23 (том І а.с. 237 -248, том ІІ а.с.1-3).

Разом з цим, як вбачається із наявного у матеріалах справи рішення по справі № 2а-2419/12/1070 від 19.02.2013, позивачем вищезазначені податкові накладні із аналогічними реквізитами та такими ж сумами були надані в якості доказу придбання товарів у ФОП ОСОБА_3 на підставі договору поставки від 09.09.2010 № 9/09-10 (том І а.с.78).

Тобто, одні й ті ж документи використані позивачем в якості доказу на підтвердження виконання різних договорів поставки.

При цьому, суд звертає увагу на непослідовність та існування суперечностей між датами та нумераціями таких накладних.

Так, податкова накладна 01.03.2011 року видана за номером 84, в той час як податкова накладна 04.03.2011 видана за номером 62; 08.03.2011 - №86 , 15.03.2011 - №67.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Норми аналогічного змісту містили і Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарських операцій.

У такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Разом з цим, як встановлено судом, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку у їх сукупності не дають можливості встановити факт придбання позивачем у ФОП ОСОБА_3 товару.

Позивачем не надано також суду жодного доказу того, що придбання такого товару як головка Газ 53, блок циліндрів, коробка передач Газель було обумовлено у зв'язку з проведенням поточного ремонту власних вантажних автомобілів чи виконання інших господарських операцій.

Суду не надано жодного належного доказу їх придбання, оприбуткування, передання та встановлення, не надано актів списання товарно - матеріальних цінностей, актів огляду автотранспортних засобів, наказів на проведення поточних ремонтів автотранспортних засобів, актів вибракування запасних частин, вузлів та агрегатів.

Суду не повідомлено про осіб, які проводили поточний ремонт таких автомобілів, як і не надано доказів їх подальшого продажу чи наявності таких товарів на складах.

Разом з цим, представлені суду документи на придбання насосу молочного, телефону мобільного Nokia, торгівельної палатки, ящики пергамент та товарно-транспортні накладні не відносяться до періоду нарахування, а тому не підлягають дослідженню, оскільки не містять інформації щодо предмету спору.

Більш того такі представлені суду документи складені на виконання договору поставки від 03.01.2011 № 23, де постачальником є позивач, а не ФОП ОСОБА_3

Суд не приймає до уваги надані позивачем товарно-транспортні накладні, як на доказ реальності поставки товарів ФОП ОСОБА_3 на користь ПРАТ «Богуславський маслозавод», оскільки як вбачається із змісту вказаних товарно-транспортних накладних вантажовідправником є ПРАТ «Богуславський маслозавод», а вантажоодержувачем - ФОП ОСОБА_3 в той час, як дослідженню підлягають операції з поставки товару саме ФОП ОСОБА_3 на користь позивача. Дані товарно-транспортні накладні не містять таких обов'язкових реквізитів для даного виду документів, як найменування автоперевізника, дані про автомобіль, водія, експедитора, що здійснювали перевезення.

З урахуванням вищевикладеного суд констатує відсутність документального підтвердження виконання господарських зобов'язань ФОП ОСОБА_3 на користь ПРАТ «Богуславський маслозавод», а також доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача, оскільки реальне виконання операцій з поставки продукції не підтверджується з огляду на відсутність належних договорів поставки, видаткових, податкових накладних, необхідних первинних документів, що мають бути складені під час транспортування товару (товарно-транспортні накладні, подорожні листи), довіреностей на отримання матеріально-технічних цінностей, його зберігання, відсутність документів які свідчили б про приймання продукції (акти приймання-передавання), сертифікатів якості, відповідності тощо.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або у разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Ураховуючи вищезазначене, суд вважає висновок відповідача про порушення ПРАТ «Богуславський завод» вимог податкового законодавства при формуванні показників податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_3 та, як наслідок, прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень правомірним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх рішень.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 2950188,00 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 59003,76 грн. А відтак, у даному випадку, розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем, обмежується 4 розмірами мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень. Таким чином, станом на 1 січня 2013 року, 4 розміри мінімальної заробітної плати становлять суму 4588,00 грн.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до платіжного доручення від 21.10.2013 №6 позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 2294,00 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 2294,00 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Богуславський маслозавод» (ідентифікаційний код 05500948) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 січня 2014 р.