Рішення № 36784446, 24.01.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/208/14 Головуючий у 1 інстанції: Комишня Н.І.

Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Подліянової Г.С.,

при секретарі: Свинаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 20 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання протиправними дій та зобов'язання видати наказ про перенесення відпустки,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив в ході розгляду справи, до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

В обгрунтування позову зазначав, що згідно з наказом Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» №58 від 24.07.2013 року, йому надано щорічну відпустку за період роботи з 26.04.2011 року по 25.04.2012 року строком 24 календарних дні основної відпустки, 7 календарних днів додаткової відпустки за ненормований робочий час з 29.07.2013 року по 29.08.2013 року включно. Відповідачем були порушені вимоги ст. 21 Закону України «Про відпустки», а саме, не була виплачена заробітна плата за час щорічної відпустки.

05.08.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про перенесення відпустки на інший час, однак відповідач відмовився виконати зазначену вимогу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач остаточно просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати заробітної плати за три дні до початку відпустки, визнати протиправними дії відповідача по ухиленню від перенесення відпустки на іншій термін; зобов'язати відповідача видати наказ про перенесення йому відпустки на інший час з погодженням строку.

Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 20 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» по невиплаті ОСОБА_3 за три дні до початку відпустки заробітної плати.

Визнано протиправними дії відповідача по ухиленню від перенесення відпустки ОСОБА_3 на інший термін згідно вимоги від 05 серпня 2013 року.

Зобов'язано Дочірне підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» видати наказ про перенесення ОСОБА_3 відпустки на інший час з погодженням строку за період роботи з 26.04.2011 року по 24.04.2012 року строком 24 календарних днів основної відпустки, 7 календарних днів додаткової відпустки за ненормований робочий час.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Дочірне підприємство «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

За частиною першою статті 2 Закону України «Про відпустки» ( далі - Закон № 504/96), право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Згідно з ч.1 ст.21 Закону № 504/96, заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше, ніж за три дні до її початку.

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (частина перша статті 21 цього Закону) (п.2 ч.1 ст.11).

Судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до наказу № 58-В від 24.07.2013 р., в.о. начальника філії "Кам"янсько -Дніпровського райавтодор" ОСОБА_3 надана щорічна відпустка за період роботи з 26.04.2011 р. по 25.04.2012 р. строком 24 календарних днів основної відпустки, 7 календарних днів додаткової відпустки за ненормований робочий час, з 29.07.2013 р. по 29.08.2013р. включно. Підстава: заява ОСОБА_3 від 24.07.2013р. (а.с. 2).

05.08.2013р. ОСОБА_3 звернувся до директора Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з вимогою про перенесення відпустки на інший термін в зв'язку з не виплатою йому за три дні до початку відпустки заробітної плати за час щорічної відпустки, в якій зазначив, що з 05.08.2013 року припиняє відпустку (а.с.3).

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №504/96-ВР, у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом.

Частиною 4 ст.80 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України "Про відпустки" .

З аналізу наведених норм випливає, що перенесення невикористаної відпустки встановлюється за згодою сторін трудового договору, а не за бажанням однієї з них.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працював на посаді в.о. начальника філії "Кам"янсько -Дніпровського райавтодор" Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», та діяв на підставі довіреності та Положення філії "Кам"янсько -Дніпровського райавтодор" Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ( далі - Положення) (а.с. 90-94).

Згідно з п.6.1 Положення, Управління філією здійснює начальник, який призначається на посаду Директором.

Відповідно до п.3.2 Положення, Філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства, а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішнього обліку підрозділу.

Пунктом 5.7 Положення передбачено, що розрахунки філії, включаючи виплату заробітної плати, провадяться бухгалтерією Філії.

За змістом п.6.2 Положення, начальник видає накази та розпорядження, несе персональну відповідальність за своєчасність розрахунків, своєчасність виплати заробітної плати працівникам філії.

Таким чином, відповідно до п.п.3.2, 6.1, 6.2 Положення, саме начальник Філії розпоряджається коштами філії та несе відповідальність за своєчасність виплати заробітної плати працівникам філії.

Враховуючи вищенаведене, висновок суду першої інстанції про протиправність дій Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» щодо невиплати ОСОБА_3 заробітної плати за три дні до початку відпустки та ухиленню відповідача у зв'язку з невиплатою заробітної плати від перенесення відпустки на іншій термін є безпідставним, а рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання протиправними дій таким, що не відповідає вимогам п.п.п.2,4 ст.309 ЦПК України.

Заперечення позивача в суді апеляційної інстанції про порушення відповідачем п.5.9 Положення, а саме: відмову Підприємства передати філії оборотні кошти, отримані філією за результатами господарської діяльності, колегія суддів не бере до уваги, оскільки на ці обставини позивач не посилався в позові, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції та на підтвердження цих обставин позивачем не було надано доказів ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що, згідно наказу № 52-ВК від 30.08.2013 р., ОСОБА_3 звільнено з посади т.в.о. начальника філії "Кам"янсько -Дніпровського райавтодор" з 30 серпня 2013 року у зв'язку з втратою до нього довіри за п.2 ст.41 КЗпП України (а.с. 43).

Судом першої інстанції встановлено, та не оскаржено позивачем, що 17.09.201З року, на підставі наказу № 58-В від 24.07.2013 року, ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_1, відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк", заробітну плату за час щорічної відпустки в сумі 4 239, 25 грн..

Доводи позивача про те, що він не перебував у відпустці з 29.07.2013 р. по 29.08.2013р. включно, а весь цей час працював, не підтверджені будь якими належними доказами та спростовуються матеріалами справи, а саме: змістом вимоги позивача від 05.08.2013 року, в якій ОСОБА_3 зазначив, що з 05.08.2013 року припиняє відпустку. Долучена до заперечень на апеляційну скаргу копія листка про непрацездатність ОСОБА_3 у період з 07.08.2013 р. по 27.08.2013 року не є доказом того, що весь цей час позивач працював, а свідчить лише про те, що в зазначений період він знаходився на стаціонарному лікуванні в К-Дніпровській центральній районній лікарні.

Крім того, ухвалюючи 20 вересня 2013 року рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача видати наказ про перенесення ОСОБА_3 відпустки на інший час з погодженням строку за період роботи з 26.04.2011 року по 24.04.2012 року, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що, відповідно до наказу № 52-ВК від 30.08.2013 р., ОСОБА_3 звільнено з посади т.в.о. начальника філії "Кам"янсько -Дніпровського райавтодор" з 30 серпня 2013 року, а відтак фактично прийняв рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі без розгляду цього питання в суді та вийшов за межі своїх повноважень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального і процесуального права, на переконання судової колегії знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню згідно з п.2,4 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання протиправними дій та зобов'язання видати наказ про перенесення відпустки.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315, 317, 387 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити.

Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 20 вересня 2013 року у цій справі скасувати та ухвалити по справі нове рішення наступного змісту.

В задоволенні вимог ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання протиправними дій та зобов'язання видати наказ про перенесення відпустки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: