Ухвала суду № 36783148, 23.01.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/90/К/14 Головуючий в суді першої

Справа № 177/1285/13-ц інстанції - Приміч Г.І.

Категорія 27 ( І ) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2013 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів -Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

при секретарі - Кузьміній Н.В.,

за участю - представника позивача Бродька Анатолія Івановича,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим ( третя особа ОСОБА_5), -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 лютого 2008 року між ним та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № KRКRGK00151051, відповідно до умов якого, останній отримав кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 12494 дол.США на наступні цілі: 11000дол.США на споживчі цілі; 1494 дол.США на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 13 лютого 2018 року включно в обмін на зобов'язання боржника повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

В цей же день між ним та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за яким останній поручився перед Банком за виконання ОСОБА_5 взятих на себе кредитних зобов'язань.

Уточнивши позовні вимоги в останній редакції від 27.09.2013 року, позивач просив суд у зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 26762,56 дол.США, що за курсом НБУ України, складає 213832,85грн., 1627,76 судового збору та 510,56грн. - різницю судового збору, що виникла у результаті збільшення ціни позову.

Відповідач ОСОБА_4 25 вересня 2012 року подав зустрічну позовну заяву та, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати договір поруки № KRКRGK00151051 від 14 лютого 2008 року припиненим з 19.10.2008 року.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у задоволенні його позовних вимог, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення його позовних вимог і відмову у задоволені позову ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо одностороннього збільшення відсотків по кредитному договору позивачем без згоди поручителя, неправомірно застосував ч.1 ст.559 ЦК України та визнав договір поруки розірваним, а також не звернув увагу на те, що відповідачем не надано доказів на обґрунтування своєї правової позиції, а розмір відшкодування витрат на правову допомогу - 9255,12грн. є значно завищеним.

В своїх запереченнях представник відповідача ОСОБА_4 -ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № KRКRGK00151051, відповідно до умов якого кредитором (позивачем) був наданий позичальнику ОСОБА_5 кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 12494 дол.США із кінцевим строком повернення кредитних коштів до 13 лютого 2018 року включно в обмін на зобов'язання боржника повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором, зі сплатою відсотків у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

14 лютого 2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за яким останній поручився перед ним за виконання ОСОБА_5 взятих на себе кредитних зобов'язань.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань виникла кредитна заборгованість, розмір якої станом на 02 лютого 2012 року складає 20397,97 доларів США. При цьому в розрахунку заборгованості, наданому Банком, починаючи з жовтня 2008 року кредитна ставка зазначена у розмірі 15,12% річних (а.с.8-10).

Відповідно до претензії від 19 березня 2012 року (а.с.22), відповідача було повідомлено про необхідність сплати кредитної заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку та задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що Банк без повідомлення та згоди ОСОБА_4 як поручителя 19 жовтня 2008 року збільшив відсоткову ставку з 12% до 15,12% по кредиту, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ч.1 ст. 553, ч.1 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку . Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до положень ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладання на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Згідно п.22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Як убачається з матеріалів справи, п.2.3.1 кредитного договору № KRКRGK00151051від 14 лютого 2008 року визначено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон?юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідності розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Згідно п.3 договору поруки № KRКRGK00151051від 14 лютого 2008 року поручитель з умовами кредитного договору № KRКRGK00151051від 14 лютого 2008 року ознайомлений.

Відповідно до п.13 вказаного договору зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

Встановивши відсутність доказів про те, що ОСОБА_4 був повідомлений про підвищення розміру процентної ставки з 12% до 15,12% річних та давав згоду на збільшення процентної ставки шляхом укладання додаткової угоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення поруки та відмовив Банку у задоволенні його позовних вимогах.

У зв'язку з цим посилання позивача на умови кредитного договору, якими передбачено одностороннє збільшення відсотків без згоди сторін, на що дав згоду поручитель ОСОБА_4, підписавши договір поруки, а також неправомірне застосування судом ч.1 ст.559 ЦК України, не можуть бути взятими до уваги.

Також безпідставними є посилання на неправомірне визнання судом договору поруки розірваним, оскільки суд першої інстанції визнав оскаржуваний договір припиненим.

Безпідставними вважає колегія суддів й посилання позивача щодо необґрунтованості розміру відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належить й витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_4 понесені документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору у загальному розмірі - 2060,61грн. (а.с.74,100,137) та витрат на правову допомогу - оплату послуг адвоката ОСОБА_3, розмір яких складає 9255,13грн.(а.с.54-56,83,94-95,130а, 171,173,186-188,206,207), що також підтверджується актом-розрахунком на правову допомогу ( а.с. 190).

Посилання Банку на необґрунтованість та незаконність рішення суду щодо відшкодування витрат відповідача на правову допомогу спростовуються висновками суду.

Як убачається із матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_3 має свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю (а.с.55) та приймала участь у справі на підставі укладеної угоди про надання правової допомоги (а.с.54).

Розмір компенсації витрат, вказаних представником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_3, дорівнює 35% мінімальної заробітної плати (а.с.190).

У зв'язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано відшкодував відповідачеві, на користь якого ухвалено судове рішення, його витрати на правову допомогу.

Інші доводи позивача колегія суддів до уваги не сприймає, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці і, відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України, юридичного значення для вирішення справи не мають.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Текст повної ухвали складено 25 січня 2014 року.

Головуючий : І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів