Ухвала суду № 36781847, 25.11.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 57 Головуючий у 1 інстанції Андрюшина Л.А.

Доповідач: Будулуца М.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді: Курило В.П.,

суддів: Космачевської Т.В., Будулуци М.С.,

при секретарі Бакунець Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» про визнання дій неправомірними та зобов'язання надати вугілля на побутові потреби,

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 16 жовтня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 16 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» (далі - ДП «Донвуглереструктуризиція») щодо припинення в забезпеченні ОСОБА_1 вугіллям на побутові потреби.

Зобов'язано ДП «Донвуглереструктуризиція» надати безоплатно ОСОБА_1 вугілля на побутові потреби за І та ІІ півріччя 2013 року.

Не погодившись з рішенням суду, ДП «Донвуглереструктуризиція» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

В обґрунтування доводів скарги апелянт зазначив, що відповідно до ст. 48 Гірничого Закону України передбачено забезпечення вугіллям на побутові потреби категоріям осіб, перелік яких зазначений цією статті.

Посилаючись на п.12.10.8 Галузеву угоду між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, та всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року з подальшими змінами та доповненнями, якою передбачено, що категорія осіб, яка передбачена ст. 48 Гірничого Закону України, забезпечується вугіллям на побутові потреби тим підприємством, з якого вони вишли на пенсію, а відповідно до п. 12.10.9 Галузевої угоди, особи, які мають право на безоплатне забезпечення вугіллям на побутові потреби, в тому числі і ті, які вишли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються вугіллям на побутові потреби за останнім місцем роботи на вугледобувному (перероблювальному) або шахтовуглебудівному підприємстві або їх правонаступниками.

Відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 с 10 листопада 1992 року по 04жовтня 1993 року в ТОВ «Антарис ЛТД» працював за професією «прохідник підземний» 5 розряду з повним робочим днем під землею. Відповідно до вищенаведених фактів апелянт вважає, що оскільки останнім вугледобувним (переробним) або шахтобудівним підприємством перед виходом на пенсію позивача було ТОВ «Антарис ЛТД», яке і повинно забезпечувати ОСОБА_1 вугіллям на побутові потреби.

Також відповідно до п. 3.9 Уставу ДП «Донвуглереструктуризиція» не є правонаступником шахт, а виконує роботи по їх ліквідації.

В судовому засіданні представник ДП «Донвуглереструктуризиція» Дмитрієв О.С. доводи апеляційної скарги підтримав та просив скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ДП «Донвуглереструктуризація» слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Як зазначено в ст. 303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 відноситься до категорії осіб, що мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, яким він і був забезпечений відповідачем у 2011, 2012 роках, що не оспорювалось представником відповідача в судовому засіданні. Останнє гірниче підприємство - Шахта ім. 60-річчя Радянської України, на якому працював позивач ОСОБА_1 перед виходом на пенсію, ліквідовано і забезпечення осіб, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби після ліквідації цієї шахти здійснюється ДП «Донвуглереструктуризація». Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на ту обставину, що останнім вугледобувним підприємством, на якому працював ОСОБА_1 є ТОВ «Антарес ЛТД». Але, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, станом на 17 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Антарес ЛТД» вилучено з вказаного реєстру (а.с.16) При цьому, видом економічної діяльності зазначеного підприємства за KVED 2005 вказано: 45.11.3. «Підготовка ділянок для гірничих та інших робіт», що спростовує доводи відповідача в тій частині, що вказане підприємство є вуглевидобувним. Крім того, період роботи позивача ОСОБА_1 в ТОВ «Антарес ДТД» не включено до стажу його підземної роботи, що підтверджено листом УПФУ в Тельмановському районі. Тому суд виходив з того, що останнім місцем роботи позивача на вуглевидобувному підприємстві, згідно записів у трудовій книжці, є Шахта ім. 60-річчя Радянської України і оскільки це підприємство ліквідовано, то обов'язок по забезпеченню ОСОБА_1 вугіллям на побутові потреби перейшов до ДП «Донвуглереструктуризація», яке й забезпечувало вугіллям позивача.

Врахувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що виходив з того, що з врахуванням підземного шахтного стажу позивач, як пенсіонер, що пропрацював на гірничому підприємстві, набув право на забезпечення побутовим паливом і таке право позивача протягом 2011, 2012 років визнавалось відповідачем, який і забезпечував позивача вугіллям ОСОБА_1 на побутові потреби.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Твердження відповідача про те, що оскільки останнім місцем роботи позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Антарес ЛТД», то ОСОБА_1 там повинен забезпечуватися вугіллям, апеляційний суд відхиляє, як безпідставне.

По-перше, вказане товариство ліквідовано та вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.16), та воно не віднесено до підприємств вугільної промисловості України.

По-друге, відповідач є пенсіонером і має необхідний підземний стаж (не менше 15років) на підприємствах з видобутку вугілля для забезпечення вугіллям на побутові потреби, та відповідно до ст. 43 Гірничого Закону України від 06 жовтня 1999 року за № 1127-XIV, має право на безоплатне забезпечення вугіллям на побутові потреби.

Окрім цього, відповідно до п.12.10.7 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, та всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року з подальшими змінами та доповненнями, безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі: на підземних роботах чоловіки не менше 10 років, а на роботах, пов'язаних з підземними умовами, чоловіки - не менше 15 років.

Як вбачається з пояснень представника відповідача і наданих списків, ОСОБА_1 в 2011 та в 2012 роках перебував у списках вуглеотримувачів Шахти «60 років Радянської України».

Відповідно до п.12.10.17 зазначеної Галузевої угоди, виключення із списків осіб, які мають право безкоштовного отримання вугілля на побутові потреби, здійснюється спільним рішенням керівництва підприємства та профспілкового комітету з зазначенням обґрунтування.

Однак такого спільного рішення керівництва підприємства та профспілкового комітету з зазначенням обґрунтування відносно ОСОБА_1 не приймалось, а тому він незаконно виключений із списків вуглеотримувачів Шахти «60 років Радянської України».

Враховуючи вищенаведене, доводи відповідача апеляційний суд відхиляє, як безпідставні, і вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1, визнавши неправомірними дії ДП «Донвуглереструктуризиція» щодо припинення в забезпеченні позивача вугіллям на побутові потреби та зобов'язав відповідача надати безоплатно ОСОБА_1 вугілля на побутові потреби за І та ІІ півріччя 2013 року.

Зазначені доводи апеляційної скарги суперечать наявним у матеріалах справи доказам, які досліджені судом, та наведеним нормам законодавства, а тому апеляційний суд їх відхиляє.

Всупереч тверджень апелянта, суд повно дослідив наявні докази у справі, які надані сторонами, правильно встановив фактичні обставини справи та правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційну скаргу відповідача апеляційний суд відхиляє, а рішення суду - залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд ,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 16 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: