Ухвала суду № 36781838, 09.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 30 Головуючий в 1 інст. Сенчишин Ф.М.

Доповідач Будулуца М.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді: Курило В.П.,

суддів: Будулуци М.С., Космачевської Т.В.,

при секретарі Бакунець Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом Приватного підприємства «Кара-Маз», треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,-

за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства «Кара-Маз» на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 27 вересня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 27 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Кара-Маз» (далі - ПП «Кара-Маз»), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний - банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний-банк», Банк ) та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представник ПП «Кара-Маз», який діє в інтересах приватного підприємства за довіренністю директора ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, та просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

В обґрунтування доводів скарги апелянт посилався на те, що в матеріалах справи знаходяться документи, які свідчать про наявність у ПП «Кара-Маз» наступного майна:

- копія договору купівлі-продажу від 05.06.2009 р. меблів для кафе загальною вартістю 90 000 грн. (а.с. 177);

- копії товарних чеків на придбання меблів для кафе в травні - вересні 2009 р. на загальну суму 42 100 грн. (а.с. 178,179);

- копії видаткових накладних ТОВ «Продтехснаб», що підтверджують придбання ПП «Кара-Маз» придбання кухонного обладнання на загальну суму 22 358,79 грн. (а.с. 282-284)

Таким чином, у матеріалах справи знаходяться документи, які підтверджують право власності ПП «Кара-Маз» на майно загальною вартістю 792 976,82 грн. (разом із вартістю майна, яке перебувало в заставі у Банка)

Апелянт зазначив, що сторони та треті особи підтвердили наявність всього вищевказаного майна, яке було станом на 11 березня 2011 року. Відповідач ОСОБА_2 також підтвердив, що на момент прийняття нерухомості в ньому знаходилось спірне майно, а 20 вересня 2013 року його не було у приміщеннях.

Судом не прийнято до уваги пояснення представника позивача, що відповідно довимог ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. А в матеріалах справи відповідачем не надано доказів того, що він намагався повернути незаконно набуте майно.

Відповідно до ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Статтею 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегала його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

На думку апелянта суд першої інстанції встановив факт володіння відповідачем рухомим майном, але не застосував вищевказані норми матеріального права.

Висновок суду щодо відсутності підстав для покладення на відповідача ОСОБА_2 відповідальності за шкоду, спричинену пошкодженням рухомого майна не відповідає обставинам справи, оскільки відповідач підтвердив, що разом із нерухомим майном він прийняв і рухоме майно, яке знаходилось у придбаних приміщеннях. Згідно з матеріалами справи та пояснень свідків та третьої особи ОСОБА_1 відповідач не намагався повернути власнику - ПП «Кара-Маз» рухоме майно, а навпаки відмовлявся повертати його (що підтверджується поясненнями свідків)

З пояснень свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_1 вбачається, що територія, на якій знаходилось нерухоме майно, охоронялась сторожем, сторонніх осіб на територію будівель не пускали, що підтвердив у судовому засіданні і представник третьої особи ПАТ АК «Промінвестбанк» Михайличенко Р.І., оскільки працівники Банку декілька разів не могли потрапити на територію його власності. Із наведеного апелнят зробив висновок, що без згоди відповідача майно із будівель, розташованих за адресою АДРЕСА_1, нікуди не могло зникнути, а до правоохоронних органів із заявою про пошкодження майна, крадіжку, проникнення на територію його власності сторонніх осіб відповідач не звертався.

В судовому засіданні представник ПП «Кара-Маз» Бережна Я.С. апеляційну скаргу підтримала та просила скаргу задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав їх безпідствними та просив скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Треті особи Банк та директор ПП «Кара-Маз» ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлені судовими повістками за місцем реєстрації, а останній - телефонограмою, яку отримала представник Приватного підприємства - Бережна Я.С.(а.с. 151, 152, 153,155).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі ст.11 ЦПК, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до вимог ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку з 02 грудня 2009 року знаходиться зведене виконавче провадження стосовно стягнення з ПП «Кара-Маз» боргів на користь юридичних осіб та держави на загальну суму 403 964,88 грн.

З метою виконання судових рішень 26 січня 2011 року проведено опис та арешт нерухомого майна ПП «Кара-Маз», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

23 лютого 2011 року ВДВС Будьоннівського РУЮ м. Донецька і ПП «Нива-В.Ш.» уклали договір про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна боржника - ПП «Кара-Маз».

Згідно з протоколом № 05110881 проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ПП «Кара-Маз», від 11 березня 2011 року ОСОБА_2 придбав за 250 908 грн. нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. і складається з літ. А-1 - будівля м'ясного цеху. літ. А1-1 - холодильна камера, літ. Б-1 - будівля кафе. літ. В-1 - будівля складу, літ. 1-1 - адміністративна будівля, літ. Е-1 - будівля холодильної камери, з господарськими побудовами та спорудами: сторожка літ. Д. туалет літ. Ж. ворота № 2, замощення літ. II.

16 березня 2011 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 видано свідоцтво, реєстровий № 827, яким посвідчено належність на праві власності ОСОБА_2 вищевказаного нерухомого майна, що раніше належало ПП «Кара-Маз».

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2012 року у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Кара-Маз» до ОСОБА_2, Відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, Державна податкова інспекція в Будьоннівському районі м. Донецька, Донецьке обласне відділення Фонду захисту інвалідів, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту про проведені прилюдні торги, свідоцтва про право власності, застосування наслідків недійсності правочинів, було змінено рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19 квітня 2012 року, і за обома рішеннями:

1) були визнані недійсними:

- прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, належного ПП «Кара-Маз», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. які відбулися 11 березня 2011 року;

- протокол № 0511081 від 11 березня 2011 року проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна, яке належить ПП «Кара-Маз»;

- акт про проведенння прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, затверджений начальником Відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку 16 березня 2011 року, складений заступником начальника відділу;

- свідоцтво про належність на праві власності ОСОБА_2 майна, яке складається з будівель з господарськими побудовами та спорудами номер АДРЕСА_1, яке посвідчене 16 березня 2011 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий номер 827;

2) застосовано наслідки недійсності правочину - повернуто у власність ПП «Кара-Маз» майно, а саме: матеріали та обладнання, що були використані в процесі самочинного будівництва об'єкта за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року, вищевказане рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2012 року скасоване і у задоволені позову ПП «Кара-Маз» відмовлено в повному обсязі, тобто ОСОБА_2 визнано повноправним власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, придбаного ним з прилюдних торгів (т.2 а.с. 93-97).

Звернувшись до суду, позивач - ПП «Кара-Маз» стверджував, що ОСОБА_8 володів вказаними вище будівлями з моменту проведення прилюдних торгів до 12 жовтня 2012 року та у його власності на час проведення прилюдних торгів, перебувало майно, загальною вартістю 2 204 866 грн, яке знаходилося за вищевказаною адресою. У період володіння ОСОБА_8 вказаними будівлями, майно, що знаходилось у вказаних будівлях, було знищено, чи виявилось взагалі відсутнім.Право власності на рухоме майно до ОСОБА_8 не переходило і він не мав права розпоряджатися майном, що знаходилось у будівлях. У вказаний період директор ПП «Кара-Маз ОСОБА_1 неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханням повернути документацію ПП «Кара-Маз» та рухоме майно, але ОСОБА_2 відмовив йому в цьому та своїими неправомірними діями причинив ПП «Кара-Маз» матеріальну шкоду на суму 2 204 866 грн. Посилаючись на ст.ст.22, ч.1 ст.192 та ч.1 ст.166 ЦК України позивач (ПП»Кара-Маз») просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 2 204 866 грн. та судвий збір в розмірі 3 219 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ПП «Кара-Маз», суд виходив з того, що дослідженими доказами підтверджена наявність у власності позивача лише агрегату холодільної установки в кількості 3 шт., холодильних камер в кількості 3 шт., та вагону - рефрежератора з двома холодильними установками, які були передані ПП «Кара-Маз» в заставу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за договором застави майна № 350-7/2007 від 04 жовтня 2007 року (т.1 а.с.112-121). Однак належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у володінні ПП «Кара-Маз» іншого майна, крім переліченого, суду не надано.

Позивачем не надано суду відповідних доказів про перебування іншого майна на балансі підприємства, як і акту інвентарзицації на підтвердження факту його нестачі.

Також суду не надано позивачем і доказів того, що зникнення та знищення холодільної установки в кількості 3 шт., холодильних камер в кількості 3 шт., та вагону - рефрежератора з двома холодильними установками є наслідками винних та неправомірних дій відповідача, які знаходяться в причинному зв`язку із наслідками.А той факт, що внаслідок придбання з прилюдних торгів майна відповідач ОСОБА_2 мав доступ до майна позивача, не має значення для покладання на нього відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав належну їм оцінку і обгнутовано відмовив позивачу в задоволенні його вимог.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують.

Як розтлумачив Пленум Верховного Суду у п. 2 своєї постанови № 6 від 27 березня 2013 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Як вбачається з постанов органів досудового слідства, за заявами позивача про розкрадання рухомого майна (обладнання), що знаходилося у приміщенні, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, було проведено дослідчі перевірки та відмовлено в порушенні кримінальних справ (т.2 а.с.21, 22, 23), як за розкрадання майна, так і за ст.190 КК України(шахрайство) (т.1 а.с.181-200).

З наданого відповідачем заперечення та акту опису й арешту майна вбачається, що 19 жовтян 2011 року державним виконавцем ВДВС Будьоннівського районного управління юстиції м. Донецьку при примусовому виконанні наказу № 1,62, виданого 03 серпня 2009 року господарським судом Донецької області проведено опис і арешт агрегату холодільної установки в кількості 3 шт., холодильних камер в кількості 3 шт., та вагону - рефрежератора з двома холодильними установкам, яке отримав Михайліченко Р.І.- представник Банку на відповідальне зберігання, без участі відповідача (т.2 а.с. 158-160, 161 - 164).

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано інше майно, яке належало ПП «Кара-Маз» , а саме, меблі для кафе та інше, за нестачу або пошкодження якого начеб-то повинен несті відповідальність відповідач ОСОБА_2, є лише припущенням та це твердження було предметом ретельної перевірки суду першої інстанції та свого підтвердження не знайшло.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, позиачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що таке майно перебувало на балансі підприємства, як не надано і акт інвентаризації на підтвердження факту його нестачі або інших доказів винних дій відповідача щодо нестачі чи пошкодження вказаного майна.

З огляду на викладене, апеляціний суд приходить до висновку, що в позові ПП «Кара-Маз» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 2 204 866 грн. обгрунутовано відмовлено за недоведенністю заявлених вимог.

Всуперечь тверджень апелянта, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а нявним доказам суд дав належну оцінку та правові висновки повно виклав у рішенні.

Твердження апелянта про те, що відповідач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно - відшкодувати його вартість, апеляціний суд відхиляє, оскільки такі вимоги позивач не заявляв та не довів наявність цього майна у ОСОБА_2, що унеможливлює його стягнення або повернення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства і підстав для його скасування в межах доводів скарги немає, апеляційний суд залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу позивача - відхиляє.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд ,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Кара-Маз» - відхилити.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 27 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: