Ухвала суду № 36781096, 11.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4812/13 11.12.2013 11.12.2013 11.12.2013

Провадження № 22ц/784/3778/13 Головуючий у першій інстанції Губницький Д.Г. Категорія 42 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

Іменем України

11 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Богатирьовій В.А.,

за участю відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2013 року по справі за позовом

виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - виконком)

до

ОСОБА_6, ОСОБА_3,

ОСОБА_5, ОСОБА_4, треті особи: житлово-комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Південь» (далі - ЖКП «Південь»),

служба у справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради (далі - служба у справах дітей)

про розірвання договору найму житлового приміщення та виселення,

В С Т А Н О В И Л А:

21 червня 2012 року виконком звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про розірвання договору найму житлового приміщення та виселення.

Позивач зазначав, що квартира АДРЕСА_1 належить до власності територіальної громади м. Миколаєва, обслуговується та знаходиться на балансі ЖЕК «Південь». У вказаній квартирі починаючи з 09 січня 1987 року була зареєстрована ОСОБА_6, яка в кінці 1988 року поїхала на заробітки до Російської Федерації. 14 листопада 1988 року ОСОБА_6 була знята з реєстрації у спірній квартирі. На підставі ст. ст. 73, 75 Житлового кодексу УРСР дана квартира була заброньована та на ім'я ОСОБА_6 було видано охоронне свідоцтво. В подальшому, строк бронювання спірної квартири було пролонговано та відповідно до рішення виконкому № 2142 від 19 грудня 2003 року вищезазначена квартира була заброньована за ОСОБА_6 до 17 травня 2006 року. Відповідно до актів обстеження житлового фонду від 11 лютого 2012 року та 19 квітня 2012 року працівниками ЖКП «Південь» було встановлено, що у спірній квартирі проживають ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, які вселилися в неї з дозволу ОСОБА_6, як тимчасові мешканці на час її відсутності.

Посилаючись на те, що відсутні підстави для проживання відповідачів як тимчасових мешканців у вищезазначеній квартирі позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2013 року позов виконавчого комітету Миколаївської міської ради задоволено. Розірвано договір найму квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_6 Виселено з вказаної квартири ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову виконкому Миколаївської міської ради в задоволенні позову. На думку апелянтів, оскаржене рішення є незаконним та необґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що спірна квартира є однокімнатною квартирою, загальною площею 31,9 кв.м., не приватизована, знаходиться на балансі ЖКП «Південь» та відноситься до житлового фонду Миколаївської міської ради.

У зазначеній квартирі з 09 січня 1987 року була зареєстрована ОСОБА_6, яка була основним квартиронаймачем та яка 14 листопада 1988 року була знята з реєстрації (а.с. 9). З 1988 року ОСОБА_6 проживає у Російській Федерації.

На підставі ст. ст. 73, 75 Житлового кодексу УРСР ця квартира була заброньована на ім'я ОСОБА_6 та останній видане охоронне свідоцтво. В подальшому, рішенням виконкому міськради № 2142 від 19 грудня 2003 року броня була пролонгована до 17 травня 2006 року (а.с. 6, 71).

Після завершення строку дії броні ОСОБА_6 до спірної квартири не повернулась та броню не продовжила.

Згідно копії паспорта, який виданий Тиндинським ОВД Амурської області 22 серпня 2003 року, ОСОБА_6 з 06 квітня 1995 року зареєстрована у м. Тинда Російської Федерації та є громадянкою Росії (а.с. 102).

При проведенні перевірки, позивачем було встановлено, що в спірній квартирі з 1996 року проживають відповідачі, які заселились за домовленістю з ОСОБА_6, але в цій квартирі вони не зареєстровані (а.с. 7-8).

Відповідачка ОСОБА_6, яка була допитана Тиндинським районним судом Амурської області у виконання судового доручення, позов визнала (а.с. 98).

Відповідно до ст. 64 ЖК України для встановлення факту проживання особи як члена родини необхідно встановити факти відсутності обмежень при вселенні, проживанні та користуванні майном, тривале проживання однією родиною, ведення спільного господарства та наявність спільного бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі таких доказів суду не надали. Навпаки, судом встановлено, що ОСОБА_6 дозволила відповідачам проживати в спірній квартирі лише на час її відсутності у спірній квартирі у зв'язку з її постійним проживанням за межами України.

Таким чином, проживання відповідачів у спірній квартирі має всі ознаки тимчасових мешканців відповідно до ст. 98 ЖК України, які не набули самостійного права на спірну квартиру, а тому підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення відповідно до вимог ст. 99 ЖК України.

Відповідачі не заперечували щодо їх попередження з боку позивача про виселення.

Вищезазначені обставини свідчать про необґрунтованість доводів апеляційної скарги про незаконність рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним и обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись статтями 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді