Постанова № 36779098, 22.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Яковлев Д.О.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року справа №437/15010/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 18.11.2013 р. в справі № 434/15010/13-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Ленінського районного суду м. Луганська з позовом до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради (далі - департамент) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язати відповідача здійснити донарахування та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, з 11.07.2013 р. по 07.04.2016 р. з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 04.11.2013 р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, притягнуте Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 18.11.2013 р. позов задоволено, визнані неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років, зобов'язано відповідача здійснити позивачу донарахування та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період, з 11.07.2013 р. по 07.04.2016 р. з урахуванням проведених виплат.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права апелянт просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначає, що в межах бюджетних асигнувань управління правильно виплачувало допомогу позивачу, виходячи з розмірів, встановлених Порядком призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 р. Також вказує на відсутність доказів, що позивач є особою, яка застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розмір якої складав 130 грн., позивач є особою, яка застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності виплати допомоги позивачу в розмірі, який не відповідає розміру, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням».

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на обліку в департаменті як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розмір якої визначено відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2011 р., та який становив у спірному періоді 130 грн.

Позивач є особою, яка застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що підтверджується фактом перебування позивача в трудових правовідносинах з Товариством з додатковою відповідальністю «Луганській м'ясокомбінат».

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2011 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.

Оскільки спір виник щодо виплати допомоги у 2013 р. особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі №21-410а12.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зазначені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги.

Разом з тим, суд першої інстанції неправильно розглянув позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити виплати на майбутнє. Оскільки не можуть бути захищені права, які не порушені, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною за період з 11.07.2013 р. по дату ухвалення судового рішення - 22.01.2014 р.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 18.11.2013 р. в справі № 437/15010/13-а задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 18.11.2013 р. в справі № 434/15010/13-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Ухвалити в справі № 437/15010/13-а нову постанову.

Позов позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зобов'язати Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», за період з 11.07.2013 р. по 22.01.2014 р., з урахуванням виплачених раніше сум.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.