Рішення № 3677785, 17.12.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2008 р. Справа № 37/129-08 (н.р. 33/206-07

вх. номер 3978/4-37 (н.р. 7558/3-33)

Суддя Господарського суду Харківської області Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Юрченко І.М. за довіреністю № 08/246 від 08.12.2008 р.

відповідача - Ткаченко С.В. за довіреністю № 08/101 від 05.05.2008 р.

розглянувши матеріали справи за позовом: ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до Борівського підприємства теплових мереж, смт. Борова

про стягнення 1081472,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнє підприємство "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача - Борівського підприємства теплових мереж заборгованість в сумі 1081472,59 грн., а також покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії № 12/05-452 від 01.10.2005 року. Предметом цього договору була – теплова енергія, вироблена відповідно до договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-451 від 01.10.2005 року, укладеного між позивачем (Комітентом) та відповідачем (Комісіонером). Вся теплова енергія, що реалізувалась відповідачем за договором, є власністю позивача (п. 1.1. договору). Відповідно до умов даного договору позивач доручав, а відповідач зобов’язувався укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії відповідно до умов договору зі споживачами за рахунок позивача (п. 2.1. договору комісії). В період з жовтня 2005 року по квітень 2006 року, на виконання умов договору, позивач передав відповідачеві теплову енергію в кількості 16162,931 гігакалорій на загальну суму 2230734,43 грн., у свою чергу, відповідач прийняв обумовлену у договорах теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам. Факт приймання – передачі теплової енергії підтверджується актами приймання-передачі та звітом комісіонера. Відповідач частково сплатив за теплову енергію в розмірі 1149261,84 грн., у зв’язку чим заборгованість відповідача за теплову енергію склала 1081472,59 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому вказував на те, що договір комісії №12/05-452 від 01.10.2005 р. та договір про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-451 від 01.10.2005 р. є взаємопов'язаними, а спірні вимоги щодо виникнення заборгованості є зустрічними й однорідними вимогами по своїй суті. В матеріалах справи є докази, що 14.03.2007 р. відповідач надіслав на адресу позивача заяву про залік зустрічних однорідних вимог на суму 1472829,83 грн., в яку включені зобов'язання позивача перед відповідачем за договорами про надання послуг з переробки природного газу в теплову енергію, яку в подальшому було реалізовано за Договором комісії. Але позивачем дана заява була проігнорована. Додатково відповідачем було залучено до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2008 р., надісланий на адресу позивача.

Також, відповідачем були надані до суду доповнення до відзиву на позовну заяву в яких відповідач вказував про те, що позивач вчинив неправомірні дії стосовно небажання підписувати акт звірки по остаточним розрахункам за всіма договорами переробки газу в теплову енергію, а потім продажу її через комісію. На думку відповідача, позивачем не доведено правомірність своїх позовних вимог, надані пояснення є однобічними, які порушують права відповідача. Згідно акта звірки станом на 01.07.2008р. по бухгалтерському обліку відповідача рахується дебіторська заборгованість за договорами по переробці природного газу на суму 1472829,83 грн., кредиторська заборгованість за договорами комісії лічиться на суму 1520300,07 грн. Заборгованість на користь позивача (згорнуте сальдо) складається в сумі 47470,24 грн. За таких обставин відповідач ще раз вказував на те, що договір комісії №12/05-452 від 01.10.2005 р. та договір про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-451 від 01.10.2005р. на його думку є взаємопов'язаними, а спірні вимоги щодо виникнення заборгованості є зустрічними й однорідними вимогами по своїй суті.

Позивачем, через канцелярію господарського суду 17.11.2008 р. за вх. № 19112, були надані письмові пояснення в яких вказувалося про те, що зарахування однорідних вимог можливе лише тільки за згодою обох сторін. Позивачем згоди на заяву про зарахування згоди не було надано, а щодо боргу за договором переробки природного газу то відповідач має право звернутися з відповідним позовом до суду про стягнення боргу.

Позивач, через канцелярію господарського суду 17.12.2008 р. за вх. № 21699, надав клопотання про залучення до матеріалів справи копії довіреності на представника, яке господарським судом задовольняється та надана копія довіреності залучається до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії № 12/05-452 від 01.10.2005 року. Предметом цього договору була – теплова енергія, вироблена відповідно до договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-451 від 01.10.2005 року, укладеного між позивачем (Комітентом) та відповідачем (Комісіонером). Вся теплова енергія, що реалізувалась відповідачем за договором, є власністю позивача (п. 1.1. договору комісії). Відповідно до умов даного договору позивач доручав, а відповідач зобов’язувався укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії відповідно до умов договору зі споживачами за рахунок позивача (п. 2.1. договору комісії).

У відповідності до п.4.1. договору комісії позивач був зобов’язаний оформити факт передачі відповідачу теплової енергії, а відповідач згідно п.4.2. договору повинен був цей обсяг теплової енергії прийняти, шляхом складання актів приймання – передачі. Відповідно до п.4.7. договору комісії загальний обсяг теплової енергії, реалізованої відповідачем споживачам, повинен відповідати обсягу теплової енергії, отриманому від комітента (позивача).

Відповідно до п.4.8. договору комісії, відповідач повинен був забезпечити своєчасну оплату теплової енергії спожитої споживачами за угодами, укладеними на виконання умов цього договору.

Згідно до п. 4.9. договору комісії відповідач прийняв на себе поруку (делькредере) перед позивачем за виконання споживачами своїх зобов'язань за угодами.

У відповідності до п.5.1. договору комісії оплата за реалізовану відповідачем теплову енергію здійснюється споживачами на зазначений в договорі рахунок позивача грошовими коштами.

Комісійна винагорода становить 0,1% від вартості фактично реалізованої в межах договору теплової енергії, а додаткова комісійна винагорода (за умов делькредере) становить 0,1% від вартості фактично реалізованої теплової енергії. Всього комісійна винагорода фактично становить 0,2% від вартості реалізованої теплової енергії (п. 5.2. договору комісії). Відповідно до п. 5.3. договору комісії сторони домовились, що сплата позивачем комісійної винагороди здійснюється на рахунок відповідача шляхом перерахування відповідних сум із грошових коштів, отриманих позивачем від споживачів на рахунок, зазначений в п. 5.1. договору. Сплата позивачем комісійної винагороди здійснюється не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним при умові 100% оплати вартості теплової енергії за такий звітний місяць.

В період з жовтня 2005 року по квітень 2006 року, на виконання умов договору, позивач передав відповідачеві теплову енергію в кількості 16162,931 гігакалорій на загальну суму 2230734,43 грн., у свою чергу, відповідач прийняв обумовлену у договорах теплову енергію, що підтверджується актами приймання-передачі.

Згідно зі звітом комісіонера № 11/З/452 за листопад 2006 р. від 30.11.2006 р. була зафіксована заборгованість відповідача за теплову енергію в розмірі 1081472,59 грн.

Умовами договору комісії строк виконання зобов’язань не був визначений, у зв’язку з чим в порядку ст. 530 ЦК України позивач направив відповідачу повідомлення – вимогу № 54/11-752-1697 від 25.04.2007 року про погашення заборгованості за договором комісії на суму 1081472,59 грн., в якій повідомив його про наявність боргу та вимагав оплатити заборгованість за поставлену теплову енергію, відповідно до зобов’язань, які відповідач взяв на себе згідно з умовами договору, але відповідач заборгованість зазначену в вимозі не сплатив.

Також, господарським судом встановлено, що між ДП “Газ-тепло” та Борівським підприємством теплових мереж було укладено 01.10.2005 року договір № 17/05-451 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.

Умовами договору було визначено, що з метою виконання умов договору позивач зобов’язувався забезпечувати відповідача природним газом, а відповідач зобов’язувався на свій ризик виконувати певну роботу, а саме: здійснювати послуги з переробки природного газу в готову продукцію відповідно до технічних умов і передати її позивачу, а позивач зобов’язувався прийняти готову продукцію та оплатити відповідачу послуги з переробки. Природній газ, що є сировиною для вироблення готової продукції та сама готова продукція є власністю позивача (п. 1 договору).

Відповідно до договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, відповідач є підрядником робіт, оплата яких (п. 9.2 договору) здійснюється позивачем (замовником) з власного поточного рахунку відкритого на виконання умов п. 5.1. ст. 5 договору комісії відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами у додатку № 4 до цього договору.

Відповідно до додатку № 4 до договору № 17/05-451 від 01.10.2005 року – протоколу про погодження витрат на виробництво готової продукції сторони погодили певний порядок розподілу грошових коштів, що надходять на поточний рахунок ДП „Газ-тепло” на виконання п. 5.1. договору комісії №12/05-452 від 01.10.2005 р.

Аналізуючи умови вищевказаних договорі, укладених між сторонами, господарський суд приходить до висновку про погодження сторонами послідовності проведення між ними взаєморозрахунків, починаючи з обов’язку комісіонера забезпечити оплату реалізованої продукції.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2006 р., який було підписано тільки відповідачем. Згідно даного акту відповідач стверджував, що у позивача перед ним за договором № 17/05-451 від 01.10.2005 р. за переробку природного газу утворилась заборгованість у розмірі 952059,62 грн., а заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 12/05-452 від 01.10.2005 р. по комісійній винагороді становить 1081472,59 грн.

14.03.2007 року відповідач надіслав на адресу позивача заяву про залік зустрічних однорідних вимог на суму 1472829,83 грн., в яку були включені зобов’язання позивача перед відповідачем за договорами про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії №17/04-301 від 01.10.2004 року на суму 462845,91 грн., № 17/05-451 від 01.10.2005 року на суму 952059,62 грн., № 17/06-886 від 29.09.2006 року на суму 50400,28 грн. та за договорами комісії по комісійній винагороді № 12/04-302 від 01.10.2004 року на суму 2830,50 грн., № 12/05-452 від 01.10.2005 року на суму 4461,47 грн., № 12/06-887 від 29.09.2006 року на суму 232,05 грн. відповідно до ст. 601 ЦК України. Дана заява не була акцептована позивачем.

У зв’язку з тим, що предметом розгляду по даній справі є спір між позивачем та відповідачем щодо стягнення з останнього заборгованості за договором комісії № 12/05-4522 від 01.10.2005 р. та враховуючи положення ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України господарський суд вважає, що зарахуванню зустрічних однорідних вимог може підлягати тільки заборгованість позивача, яка виникла через його невиконання зобов’язань за вказаним договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється : - виконанням, проведеним належним чином;

- зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання;

- у разі поєднання уравненої та зобов'язаної сторін в одній особі;

- за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також відповідно частини 2 цієї ж статті, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за договором комісії № 12/05-452 від 01.10.2005 року у розмірі 1081472,59 грн., та те, що зарахуванню зустрічних однорідних вимог може підлягати тільки заборгованість позивача, яка виникла через його невиконання зобов’язань за вказаним договором, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, у зв’язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача державне мито у розмірі передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 10815,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 601, 1011 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Борівського підприємства теплових мереж (63081, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 32468926, р/р 26001060153313 в Борівському відділенні ХГРУ "Приватбанк, МФО 351533) на користь Дочірнього підприємства „Газ-Тепло” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (03065, м. Київ, бульв. І. Лепсе, 16, код ЄДРПОУ 32587579, п/р 260003019416 в Промінвестбанку, МФО 300012) - 1081472,59 грн. боргу, 10815,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 22.12.2008 року.

Суддя Доленчук Д. О.