Постанова № 36777596, 24.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 р. Справа № 804/10851/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніна О.С. при секретаріГамовій Л.І. за участю: позивача представника відповідача ОСОБА_3 Полівчука Д.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до начальника слідчого управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Гризи Олександра Вікторовича про визнання протиправними дії

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовом до начальника слідчого управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Гризи Олександра Вікторовича в якому просив, а саме:

- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень начальника

СУ Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Гризи О.В. яка виразилась у систематичних грубих порушеннях закону при розгляді звернення ОСОБА_3 від 15.04.2013 року, яке зареєстровано в канцелярії СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за №С-1536 від 16.04.2013 р. і на яке позивач отримав відповідь від 15.05.2013р. №8/С-32 за підписом Гризи О.В. та звернення від 27.05.2013р. до прокуратури Дніпропетровської області №24636 вх.13, яке направлено для розгляду до СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про що позивачу повідомлено листом з прокуратури Дніпропетровської області від 01.06.2013р. №04/2/5-р, і на яке він отримав відповідь від 01.07.2013р. №8/С-32/2 за підписом Гризи О.В., що свідчить про порушення Конституційних прав та законних інтересів;

- зобов'язати відповідача невідкладно надати постанову про визначення розміру

матеріальної шкоди спричиненої незаконними діями слідчого СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Заставським І.А.

Дана позовна заява обгрунтована тим, що підставою для звернення позивачем до суду стала повторна відмова першого заступника начальника СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Гризи О.В. у наданні постанови про визначення розміру відшкодування шкоди. Тобто, відповідач повторно відмовив позивачу у надані вказаної постанови.

У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у грудні 2006 року позивач був затриманий за підозрою у скоєні злочину, у порядку ст. 115 КПК України (1960р.) по кримінальній справі № 36061032 (постанова про притягнення у якості обвинуваченого від 12.12.2006р., протокол про затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину від 06.12.2006р.).

17.03.2007р. кримінальне переслідування по кримінальній справі № 36061032 щодо ОСОБА_3 завершено, знято арешт з його майна (лист заступника начальника відділу СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області Заставського І.А. від 22.07.2010р. за № 8/5868).

30.03.2007р. порушену кримінальну справу № 36061032 за ч. 4 ст. 190 КК України за обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, направлено у порядку ст. 225 КПК України (1960р.) до Прокуратури Дніпропетровської області, досудове слідство у справі закінчене.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19.12.2012р. по справі № 401/7558/12, яке набрало чинності 28.03.2013р., стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000,00 гривень, завданої незаконними діями. Крім того, зазначеним рішенням встановлено, що про постанову слідчого з ОВС СВ з РОВС та ЗСОГ СУ УМВСУ України в Дніпропетровській області Заставського І.А. від 17.02.2007р. про припинення кримінального переслідування у відношенні ОСОБА_3 останній дізнався лише 28.07.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з тим, що зазначене рішення набрало законної сили, про що є відповідна відмітка на ньому, суд вважає її належним доказом, яким встановлені обставини, що мають значення для справи.

17.04.2013р. (вх. № С-1536) ОСОБА_3 звернувся до начальника ГУМВС України у Дніпропетровській області із заявою про визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої незаконними діями слідчого ОВС СВ з РОВС та ЗСОГ СУ УМВС України у Дніпропетровській області Заставським І.А. та розміру витрат на правову допомогу, які були завдані незаконними діями слідчого ОВС СВ з РОВС та ЗСОГ СУ УМВС України у Дніпропетровській області Заставського І.А.

Листом «Про розгляд звернення» від 15.05.2013р. за № 8/С-32 перший заступник начальника - начальник слідчого управління ГУМВС України у Дніпропетровській області Гриза О.В. повідомив ОСОБА_3 про те, що станом на 14.05.2013р. кримінальну справу № 36061032, порушену за ч. 4 ст. 190 КК України за обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 розглянуто Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, постановлено обвинувальний вирок, який вступив у законну силу та справу здано на зберігання до архіву зазначеного суду, у зв'язку з чим не надається можливим винести постанову про відшкодування матеріальних збитків у рамках вказаної кримінальної справи.

27.05.2013р. (за вх. № 24636) ОСОБА_3 звернувся до Прокуратури Дніпропетровської області зі скаргою на дії начальника ГУМВС України у Дніпропетровській області щодо відмови у винесенні постанови про відшкодування матеріальних збитків у рамках вказаної кримінальної справи, просив також у скарзі визначити розмір матеріальної шкоди, спричиненої незаконними діями слідчого ОВС СВ з РОВС та ЗСОГ СУ УМВС України у Дніпропетровській області Заставським І.А. та розмір витрат на правову допомогу, які були завдані незаконними діями слідчого ОВС СВ з РОВС та ЗСОГ СУ УМВС України у Дніпропетровській області Заставського І.А., про що надати мотивовану постанову.

Зазначене звернення Прокуратурою Дніпропетровської області листом від 01.06.2013р. за № 04/2/5-р направлено за належністю до ГУМВС України у Дніпропетровській області.

Листом «Про розгляд звернення» від 01.07.2013р. за № 8/С-32/2 на скаргу ОСОБА_3, направлену за належністю для розгляду, повідомлено заявника про те, що кримінальну справу № 36061032, порушену за ч. 4 ст. 190 КК України за обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 розглянуто Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, постановлено обвинувальний вирок, який вступив у законну силу та справу здано на зберігання до архіву зазначеного суду, у зв'язку з чим не надається можливим винести постанову про відшкодування матеріальних збитків у рамках вказаної кримінальної справи.

У процесі судового розгляду справи судом надавався сторонам строк для примирення (ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2013р. про зупинення провадження) і слідчим управлінням ГУМВС України у Дніпропетровській області була прийнята 25.11.2013р. постанова за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 25.10.2013р. про визначення розміру відшкодування шкоди, якою стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання у безспірного порядку коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 на відшкодування завданої шкоди у сумі 1260 гривень.

Позивач підтвердив у судовому засіданні, що зазначену постанову отримав.

Таким чином, що стосується позовних вимог у частині зобов'язання відповідача невідкладно надати постанову про визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої незаконними діями слідчого СУ УМВС України у Дніпропетровській області Заставського І.А., то станом на час розгляду справи спір з цього приводу вже відсутній. Так, у матеріалах справи міститься копія постанови про визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої незаконними діями слідчого СУ УМВС України у Дніпропетровській області Заставського І.А. від 25.11.2013р., позивач підтвердив, що отримав копію зазначеної постанови, а тому право позивача у цій частині не є порушеним та не потребуєть додаткового судового захисту. Тобто позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, у судових дебатах позивач наполягав лише на задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, начальника СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області Гризи О.В., яка виразилась у систематичних, грубих порушенням закону при розгляді звернень ОСОБА_3 від 15.04.2013р., від 27.05.2013 року.

Отже, вирішуючи ці позовні вимоги суд виходить з наступного.

Бездіяльність - це певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків і згідно з законодавством України. Тобто бездіяльність за своєю суттю передбачає невиконання особою жодних дій.

Судом встановлено, що начальник СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області Гриза О.В. здійснював розгляд звернень ОСОБА_3, про які позивач зазначає у позовній заяві та позовних вимогах, а саме:

- на звернення від 15.04.2013р. до СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (за вх. № С-1536 від 16.04.2013р.) - надано відповідь від 15.05.2013р. за № 8/С-32;

- на звернення від 27.05.2013р. до Прокуратури Дніпропетровської області (за вх. № 24636вх13) (направлено за належністю для розгляду до СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області) - надано відповідь від 01.07.2013р. за № 8/С-32/2.

Про факт отримання відповідей на вищезазначені звернення позивач не заперечує.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем вчинялись дії щодо розгляду звернень позивача, та надання відповідей на звернення ОСОБА_3 від 15.04.2013р. та від 27.05.2013 року.

Крім того, суд, розглядаючи дані правовідносини бере до уваги, що на час звернення ОСОБА_3 із заявою до відповідача про надання постанови про відшкодування матеріальних збитків, кримінальне провадження у справі закінчено, справу передано до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та розглянулась останнім з постановленням обвинувального вироку. Отже, справа на звернення ОСОБА_3 вже знаходилась в архіві районного суду.

Тобто суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача при розгляді вищевказаних звернень ОСОБА_3 відсутня, а тому позовні вимоги у цій частині теж задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 14, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 грудня 2013 року

Суддя О.С. Луніна