Ухвала суду № 36774844, 23.01.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11кп/774/ 731/13 Суддя І інстанції: Овчаренко Н.Г.

Категорія ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач в суді ІІ інстанції: Зайцев В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ в складі:

головуючого - судді Зайцева В.В.,

суддів Чернусь К.П., Литвиненка О.О.

за участю прокурора Грамма О.А.

при секретарі Лісіні С.В.

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпропетровська, громадянин України, раніше не судимий,

Засуджений: за ч. 1 ст. 286 КК України до 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки;

На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання, якщо він в період 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину, і буде виконувати покладені на нього обов'язки.

На підставі п.2 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_3 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином 5000 гривень задоволено та стягнуто вказану суму.

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду, ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 20 червня 2013 року приблизно о 09 годині керуючи автомобілем Рено д.н.з. НОМЕР_1 рухався по вул. Плеханова в напрямку вул. Леніна в м. Дніпропетровську. Під час руху ОСОБА_3 грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змін, на регульованому перехресту вул. Плеханова та вул. Ю. Словацького, при виконанні повороту ліворуч в напрямку вул. Набережної Леніна, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_4, який перетинав проїзну частину дороги, на яку він повертав, скоїв наїзд на нього, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

В апеляції обвинувачуваний ОСОБА_3 не оспорюючи фактичних обставин скоєного злочину та доведеність вини і правильність юридичної кваліфікації по зазначеній статті Кримінального Кодексу, вважає, що призначене йому покарання, таким, що не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинувачуваного. Призначаючи йому покарання суд не врахував, зо він є пенсіонером за віком та не мотивував взагалі призначення найжорсткішого покарання у вигляді обмеження волі. Крім того, вважає, що стягнута сума 5тис. грн.. на відшкодування моральної шкоди є занадто великою і потерпілий не довів її обґрунтованість. Просить вирок районного суду скасувати в частині призначення покарання, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керувати транспортними засобами та зменшити суму відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, яка підтримала апеляцію обвинувачуваного, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_2 які підтримали апеляцію і просили її задовольнити та змінити вирок в частині призначення покарання, їх виступи в судових дебатах та останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає задоволенню частково, а вирок суду зміні виходячи з наступного.

Висновок суду першої інстанції про скоєння ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за обставин, викладених у вироку та кваліфікація його дій в апеляції не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість ОСОБА_3 та на кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів кримінального провадження не виявлено.

Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, колегії суддів виходить із того, що суд, призначаючи покарання обвинувачуваному ОСОБА_3 допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачуваного.

Згідно ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто досяг пенсійного віку, встановленого в Україні (для чоловіків 60років).

За таких обставин, місцевий суд призначаючи обвинувачуваному покарання не застосував закон, який підлягає застосуванню та всупереч йому застосував до ОСОБА_3 яке з огляду на його вік не може бути застосоване. При цьому фактично місцевий суд нічим не обґрунтував призначене покарання.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляція обвинувачуваного підлягає задоволенню в частині зміни покарання на штраф в мінімальному розмірі - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3400грн., оскільки, як було встановлено в ході розгляду кримінального провадження, ОСОБА_3 отримує пенсію і має змогу сплатити штраф. В зв'язку з тим, що скоєний ОСОБА_3 злочин є необережним, та враховуючи дані про особу обвинувачуваного: раніше не судимий і до кримінальної відповідальності не притягувався, є пенсіонером за віком, позитивно характеризується за місцем проживання, сприяв встановленню істини в справі, частково відшкодував завдану шкоду, має на утриманні непрацездатну дружину, а тому підстав для застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами колегія суддів не вбачає.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 5тис. грн. та її стягнення за вироком суду на користь потерпілого ОСОБА_4, суд у відповідності до вимог ст. 23 ЦК України врахував докази та конкретні обставин справи, доведені позивачем моральні та фізичні страждання, з урахуванням принципу розумності і справедливості.

Підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_4 колегія суддів не вбачає, оскільки обвинуваченим не надано доказів про її надмірність.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407,408, 413,414 КПК України колегія суддів;-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково, вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_3 в частині призначення покарання змінити. Призначити ОСОБА_3 за ч.1 ст.263 КК України покарання у вигляді штрафу в сумі 3400(три тисячі чотириста) грн.. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В іншій частині вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали апеляційного суду.

Судді:

В.В. Зайцев К.П. Чернусь О.О. Литвиненко