Ухвала суду № 36774504, 22.01.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 11-кп/774/91/14 категорія ч. 2 ст. 286 КК України

головуючий в суді І інстанції суддя Омеко М.В.

доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.

секретаря Шевченко Т.В.,

за участю прокурора Харів Н.А.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2013 року у відношенні ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України,-

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Мелітополь Запорізької області, громадянство України, який мешкає по АДРЕСА_1 не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 1 рік.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що 20 січня 2013 року, близько 03.00 години, керуючи технічно справним автомобілем «М-2140» реєстраційний номер «НОМЕР_1», слідував по вул. Комсомольській в смт. Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області зі сторони вулиці Шевченко в смт. Томаківка. Під час руху, водій ОСОБА_2 не діяв таким чином, що б не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян і проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, рухаючись по вказаній дорозі, не впевнившись в безпечності виконуваного ним маневру, допустив виїзд на праве узбіччя та здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, чим грубо порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - тілесні ушкодження. які відноситься до легких тілесних ушкоджень.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, не оскаржуючи фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення і кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати внаслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і даних про особу обвинуваченого, внаслідок м'якості. Просить постановити вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, звільнивши від відбування основного покарання згідно зі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік (т. 2 а.п. 65).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора і просив її задовольнити, пояснення засудженого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора і просив вирок суду залишити без змін, думку потерпілого, який підтримав апеляцію прокурора, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про скоєння ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_2 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження також встановлено, що суд при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України та призначив йому покарання з урахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, пом'якшуючих покарання обставин, даних про особу обвинуваченого, та призначив покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.

На думку колегії суддів, суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_2 із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України, звільнивши його з випробуванням, за наявності наведених у вироку обставин, що пом'якшують покарання.

На переконання колегії суддів, висновок суду першої інстанції щодо не призначення обвинуваченому додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не суперечить вимогам закону і прийняте з урахуванням суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який вину визнав повністю, в скоєному розкаявся, просив пробачення у потерпілих, визнав заявлені позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, зважаючи на матеріальний стан обвинуваченого, а також з урахуванням санкції ч. 2 ст. 286 КК України, яка не передбачає обов'язкового застосування додатково міри покарання.

У зв'язку з вищевикладеним, доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого колегія суддів розцінює як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2013 року у відношенні ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду: