Вирок № 36774501, 22.01.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 11-кп/774/115/14 категорія ч. 2 ст. 389 КК України

головуючий в суді І інстанції суддя Диба Л.М.

доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.,

секретаря Шевченко Т.В.,

за участю прокурора Харів Н.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченого за ч. 2 ст. 389 КК України,-

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянство України, який мешкає по АДРЕСА_1 судимий:

- 12.10.2011 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт,

засуджений за ч. 2 ст. 389 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України шляхом приєднання не відбутого покарання за попереднім вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області остаточно призначено покарання у вигляді 2 років 10 днів обмеження волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він будучи засудженим вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12.10.2011 року за ч. 1 ст. 164 КК України до 100 годин громадських робіт, умисно ухилявся від відбування призначеного судом покарання у вигляді громадських робіт за обставин, викладених у вироку суду.

Не погоджуючись з вироком, прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, не оскаржуючи фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення і кваліфікації дій обвинуваченого, просить скасувати судове рішення внаслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і даних про особу обвинуваченого, внаслідок м'якості. В обґрунтування своїх доводів посилається на безпідставне застосування судом положень ст. ст. 75, 76 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання, в порушення вимог ст. 50, 65 КК України. Просить постановити вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України із застосуванням ст. ст. 71, 72 КК України у вигляді 2 років 10 днів обмеження волі. (а.п. 73-75).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора і просив її задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та постановити свій вирок, пояснення засудженого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора і просив вирок суду залишити без змін, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_1 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

Що стосується доводів в апеляційній скарзі прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність то вони, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу.

У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження і призначенні покарання ОСОБА_1 додержав вказаних вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства і призначив йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України, з урахуванням положень ст. ст. 71, 72 КК України, приєднавши не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Разом з тим, перевіркою даних про особу обвинуваченого встановлено, що останній не працює, суспільною корисною діяльністю не займається, при цьому протягом тривалого часу ухилявся від виконання покарання за вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12.10.2011 року за ч. 1 ст. 164 КК України у вигляді 100 годин громадських робіт, а отже висновок суду щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком є необґрунтованим і таким, яке за своїм видом є явно несправедливим через м'якість.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень буде необхідним і достатнім призначення йому покарання за правилами ст. 71 КК України, без застосування ст. 75 КК України, оскільки покарання за попереднім вироком ОСОБА_1 не відбув.

Виходячи з наведеного, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, колегія суддів визнає вирок щодо ОСОБА_1 таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і даних про особу обвинуваченого, внаслідок м'якості, із постановленням нового вироку.

Крім того, згідно з матеріалами справи (а.п. 23-24) ОСОБА_1 був засуджений 12.10.11 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області. У вступній частині вироку суду першої інстанції, дата судимості вказана вірно, а в резолютивній частині допущена помилка, отже колегія суддів вважає за необхідне у цій частині вирок суду змінити і вважати правильним призначення покарання за сукупністю вироків, враховуючи попередній вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12.10.2011 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченого за ч. 2 ст. 389 КК України, в частині призначення йому покарання скасувати.

ОСОБА_1 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 389 КК України і призначити йому покарання у вигляді двох років обмеження волі.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12.10.2011 року у виді 100 годин громадських робіт, переведеного в більш суворий вид покарання - обмеження волі і остаточно призначити покарання у вигляді двох років десяти днів обмеження волі.

В решті вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засуджений, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді апеляційного суду: