Постанова № 36772666, 12.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р.

справа № 1170/2а-4349/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року у справі № 1170/2а-4349/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Композиція" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2012р. №000133153, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на 19456,64 грн. та накладено штрафну санкцію - 3041,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення щодо збільшення суми грошового зобов’язання з орендної плати за землю на підставі норм ПК країни, оскільки сума орендної плати визначена договором.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013р. позов було задоволено.

На вказане рішення суду відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі посилається на необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, що дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 196 КАС України та у зв’язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було задоволено позов та зазначено, що під час проведення перевірки ревізори зобов'язані були керуватись виключно змістом договорів оренди щодо визначення правильності сплати орендної плати.

Колегія суду не погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що , що відповідачем 06.07.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, січень – квітень 2012р., за результатами якої складено акт перевірки від 06.07.2012 року №000047/153/23686520.

Перевіркою встановлено, що згідно з даними податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2011 рік та січень – квітень 2012 року (минулі податкові періоди відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України), позивачем задекларовано податкове зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 1% 14033,04 та 4677,68, відповідно по роках, що в свою чергу призвело до заниження податкового зобов’язання з вищезазначеного податку на загальну суму 19456,64грн.

До такого висновку перевіряючи дійшли, посилаючись на п.288.5 ст. 288 ПК України.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення – рішення від 19 липня 2012р. №000133153.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 03 червня 2004року з Кіровоградською міською радою (орендодавець) укладено строком на 25 років договір оренди земельної ділянки площею 54,35 кв.м. для розміщення тиру, яка знаходиться на землях комунального підприємства «Парк культури і відпочинку ім.50-річчя Жовтня» в м.Кіровоград (договір №167).

Відповідно до ч. 4 вказаного договору, орендна плата визначена у грошові сумі. Відповідно абз. 5 ч. 4 вказаного договору, орендна плата переглядається щорічно протягом січень-лютий місяці у тому числі у разі збільшення розмірів ставки земельного податку.

Також позивачем 16 травня 2006 із Кіровоградською міською радою (орендодавець) уклали строком на 49 років договір оренди земельної ділянки площею 4743,25 кв.м. для розширення танцювального майданчика та розміщення розважального комплексу, яка знаходиться по проспекту Правди,15-Д в м.Кіровоград (договір №167).

Відповідно до ч. 4 вказаного договору, орендна плата визначена у грошові сумі. Відповідно абз. 5 ч. 4 вказаного договору, орендна плата переглядається щорічно протягом січень-лютий місяці у тому числі у разі збільшення розмірів ставки земельного податку.

27 серпня 2012 року Кіровоградська міська рада звернулася до Товариства з пропозицією про збільшення орендної плати до мінімального розміру визначеного пунктом 5 статті 288 Податкового кодексу України.

Позивачем до відповідача у 2011 – 2012р.р. подані декларації з плати за землю в яких визначена орендна плата у розмірі 1%.

Відповідно до підпункту 9.1.10. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та зборів.

Плата за землю, відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1. Податкового кодексу України, - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктами 288.2. та 288.3. статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Підпунктом 271.1.1. пункту 271.1. статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Умовами договору які укладені позивачем передбачена зміна ставки плати земельного податку з підстав його збільшення, проте невиконання умов договору не є предметом позову у даній справі, а відповідач в свою чергу на виконання своїх повноважень перевірив додержання позивачем податкової дисципліни.

Відповідно до п. 288.5. ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

За таких обставин, враховуючи застереження про мінімальний розмір орендної плати передбачений п.п. 288.5.1. п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржене рішення дійшов обґрунтованого висновку про правомірність донарахування позивачеві зобов'язання з орендної плати за землю.

Відповідачем надано докази на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення, в той же час позивачем надано достатньо доказів та обґрунтувань своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року у справі № 1170/2а-4349/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Композиція" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення – скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник