Ухвала суду № 36772488, 20.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бойко М.І.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року справа №805/9257/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенко М.М.

при секретарі судового засідання:

за участю сторін:

від позивача:

від відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

ОСОБА_6

ОСОБА_4 - за дов. від 1 січня 2014 року

ОСОБА_5 - за дов. від 26 липня 2013 року

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 21 листопада 2013 року (повний текст постанови складений та підписаний 26 листопада 2013 року)

по адміністративній справі № 805/9257/13-а (суддя Бойко М.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального управління Міндоходів

про

скасування податкових повідомлень-рішень від 7 червня 2013 року № 0000981517/14818/10/15-17-1-00191129 та № 0000991517/14821/10/15-17-1-00191129, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року частково задоволений адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі інспекція, відповідач у справі), про скасування податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого, з огляду на безпідставність прийняття скасовані податкові повідомлення-рішення цієї інспекції від 7 червня 2013 року :

- № 0000981517/14818/10/15-17-1-00191129 яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 629174 грн. та нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 314587 грн.

- № 0000991517/14821/10/15-17-1-00191129 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму в розмірі 173256,35 коп.

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції виходив з відсутності податкового правопорушення встановленого камеральною перевіркою, необґрунтованість відмови відповідачем у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість в сумі 208466954 грн. за березень 2013 року грн. та прийняття спірних податкових повідомлень - рішень (том 4 арк. справи 121-130).

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на винесення судового рішення без вірної правової оцінки обставинам справи, норм матеріального права, а саме вважає порушеними судом першої інстанції підпунктів 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, підпункту 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 200.3, 200.4 статті 200, підпункту 201.10 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, положень постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1238. Доводить також неврахування судом, норм статті 1, пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,пункту 2, пункту 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, положення пункту 21 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 та порушення норм процесуального права а саме, статей 11, 69, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства, просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що ним правомірно прийняте рішення за результатами камеральної перевірки (том 4 арк. справи 132-134).

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та його представник під час апеляційного розгляду справи проти доводів відповідача заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «ММК ім.. Ілліча», зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191129, діє на підставі статуту, перебуває на обліку податкового органу (відповідача у справі) з 10 січня 2011 року, як платник податку на додану вартість з 28 січня 2011 року.

Відповідачем 20 травня 2013 року проведена камеральна перевірка товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість , що декларувалась в період з 1 по 28 лютого 2013 року, за результатами якої складений акт від 20 травня 2013 року № 367/15-17-1-00191129 (надалі акт перевірки, том 1 арк. справи 16-56).

На підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Глави 4 Розділу 2 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийняті два податкових повідомлення-рішення від 7 червня 2013 року.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000981517/14818/10/15-17-1-00191129 зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 629174 грн. та нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 314587 грн., з посиланням на норми статті 76, підпунктів 200.3, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України. Штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідно до абзацу третього пункту 123.1 статті 123 цього кодексу. Це повідомлення-рішення скасоване судом повністю (том перший, аркуш справи 15).

Податковим повідомленням-рішенням № 0000991517/14821/10/15-17-1-00191129 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2013 року на суму в розмірі 220595 грн., з яких скасовано судом 173256,35 коп.(том перший аркуш справи 14).

Правовою підставою зменшення розміру від'ємного значення наведені норми підпункту 198.2 статті 198, абзац одинадцятий статті 201.10 статті 201, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України.

Висновками абзацу першого акту перевірки з посиланням на пункти 201.10 статті 201, пункту 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зазначено про завищення податкового кредиту за лютий 2013 року на 629174 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 629174 за лютий 2013 року та завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2013 року на 629174 грн. Абзацом другим висновків з посиланням на ці самі норми вказано про завищення податкового кредиту за березень 2013 року на 220595 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 220595 грн. за березень (том 1 арк. справи 56).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем подана в електронному вигляді податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2013 року якою заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.1) сума 209095934 грн. З додатку 2 до вказаної декларації вбачається, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за наслідками поточного звітного періоду, складає 209095934 грн. та виник у лютому 2013 року (арк. справи 99-110).

Податкова декларація за лютий 2013 року надана позивачем до податкового органу 20 березня 2013 року з усіма відповідними додатками, серед яких, зокрема, надано додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)». У вказаній заяві зазначені постачальники позивача, які відмовились надати податкову накладну та/або порушили порядок заповнення, та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Разом із декларацією та додатком 8 позивачем надані копії розрахункових документів, які підтверджують факт сплати податку у зв'язку із придбанням таких товарів (послуг) та копії первинних документів, які складені у відповідності до вимог діючого законодавства, які підтверджують факт отримання таких товарів (послуг).

Правомірність формування значень податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року у повному обсязі підтверджена постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2013 року у справі № 805/8009/13-а та постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013року № 805/11129/13-а, залишеною без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, зазначені обставини є такими, що не потребують доказування в розумінні статті 72 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій, а саме функцій контролю, вид перевірки визначений Законом і поставлений в залежність від обсягу документів, які мають бути предметом перевірки під час її проведення. У межах спірних відносин замість проведення документальної позапланової виїзної перевірки податковий орган провів камеральну перевірку, чим порушив спосіб реалізації владних управлінських функцій який є обов'язковим для нього в силу положень частини другої статті 19 Конституції України та пункту першого частини третьої статті 2 КАС України, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, статті 76 ПК України.

За своїм правовим навантаженням та обсягом дослідження доказів камеральна перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у разі якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки.

Внаслідок порушення податковим органом способу реалізації владних управлінських функцій має місце невідповідність між способом встановлення податкового правопорушення, повнотою дослідження та прийнятим податковим повідомленням рішенням відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, яка надає право податковому органу визначення суми податкових та грошових зобов'язань у випадку, коли дані перевірок результатів діяльності платників податків свідчать про заниження або завищення зокрема від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях.

В результаті камеральної перевірки діяльність позивача, як платника податків не перевірялась та не могла перевірятися, оскільки перевірка діяльності це перед усім перевірка первинних документів, які посвідчують здійснення господарських операцій, що при проведені камеральної перевірки виключається, обмеженням обсягу дослідження документами податкового обліку.

З урахуванням зазначеного, посилання апелянта на те, що суд безпідставно прийняв первинні документи під час розгляду справи, які не надавались податковому органу під час перевірки є неприйнятними з огляду на те, що документальна перевірка не проводилась. Колегія суддів вважає, що податкового повідомлення - рішення прийняте податковим органом з порушенням принципу пропорційності, закріпленого пунктом 8 частиною 3 КАС України, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яким спрямоване це рішення.

З огляду на те, що податковий орган приймаючи рішення послався на дані результатів перевірок діяльності платника податків суд першої інстанції правомірно прийняв оцінив та долучив до матеріалів справи всі первинні документи за спірними операціями, які не були та не могли бути предметом дослідження податковим органом при проведені камеральної перевірки.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідачем в апеляційній скарзі на інші норми матеріального права ніж ті, що визначені спірним податковим повідомленням - рішенням, оскільки склад податкового правопорушення та підстави відповідальності фіксуються в момент прийняття спірного рішення. Інші доводи можуть використовуватися виключно на підтвердження застосування них норм але не змінювати, поглиблювати або розширювати підстави та склад податкового правопорушення, відтак посилання апеляційною скаргою на порушення судом першої інстанції норм Податкового кодексу України є безпідставними.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 55, 72, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі № 805/9257/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі № 805/9257/13-а- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 січня 2014 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 20 січня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М.Яковенко