Постанова № 36772079, 20.01.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа № 2a-3643/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Соснина»

про стягнення податкового боргу в сумі 79132,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2011 року державна податкова інспекція в Тисменицькому районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Соснина» (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 79132,00 грн.

Ухвалою суду від 09.11.2011 року за цим позовом відкрито провадження в адміністративній справі №2а-3643/11/0970 та вона призначена до розгляду.

Відповідно до ухвали від 12.12.2011 року судом зупинено провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №2а-4080/11/0970.

Провадження в справі поновлено 06.01.2014 року в зв'язку з набранням законної сили вказаним судовим рішенням.

У зв'язку з реорганізацією органів Державної податкової служби судом допущена заміна позивача у даній справі - державнщї податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області Державної податкової служби на правонаступника її прав та обов'язків - державну податкову інспекцію в Тисменицькому районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, усупереч вимог податкового законодавства заборгував сплату до бюджету податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 79132,00 грн.

Представник позивача на адресу суду подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 75). Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності суду не подав, про причини неявки суд не повідомив. Тому, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 КАС України, суд розглянув справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Соснина» (ідентифікаційний код в ЄДР 30906118) 03.04.2000 року зареєстроване як юридична особа за адресою: вул. Яремчука, буд. 17, с. Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області, 77422, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.10.2013 року за №11290024, свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №367495 від 19.05.2011 року (а.с. 6-7, 9).

Відповідач взятий на облік як платник податків державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області 05.04.2000 року за №195, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 22.06.2010 року за №43 (а.с. 8-10).

Судом установлено, що податковим органом проведена перевірка відповідача, за результатами якої складений акт від 19.05.2011 року за №1190/2310/30906118. На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 30.05.2011 року за №0001152330, котрим відповідачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 79132,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було направлене відповідачу, однак податкові зобов'язання ним сплачені не були (а.с. 11-18).

Відповідно до акту про відсутність за фактичною адресою посадових осіб товариства від 19.05.2011 року, відповідач за вказаною вище юридичною адресою відсутній (а.с. 19).

Таким чином, заборгованість відповідача перед бюджетом з податку на додану вартість становить 79132,00 грн., в тому числі: 79131,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-III (надалі - Закон №2181-III), що діяв на момент спірних правовідносин, установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону №2181-ІІІ, податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг - це податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5 статті 5 Закону №2181-ІІІ, при апеляційному узгодженні моментом узгодження податкового зобов'язання є день отримання платником податків повідомлення, якщо платник не оскаржив рішення податкового органу протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4. статті 5 вищевказаного Закону передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Відповідно до підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону №2181-III після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (надалі - Закон №168/97-ВР), що діяв на момент спірних правовідносин, визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону №168/97-ВР платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 4.1 статтею 4 Закону №168/97-ВР встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону №168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Статтею 7 Закону №168/97-ВР встановлювався порядок обчислення і сплати податку на додану вартість. Відповідно до пункту 7.1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податковий кодекс України (надалі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.2011 року, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до вимог пункту 36.1 статті 36 Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктами 49.1 та 49.2 статті 49 Кодексу встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.2 Кодексу встановлено, що у разі, коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Кодексу У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пункту 203.1 статті 203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 Кодексу).

Відповідальність платників податків та підстави до застосування санкцій за порушення норм, встановлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлена главою 11 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до статті 109 Кодексу податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Нормами статті 111 Кодексу встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно пункту 113.3 статті 113 Кодексу штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, відповідачу правомірно нарахована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 1,00 грн.

Окрім вказаного суд зазначає, що відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року у справі №9104/48475/12 за позовом ТОВ «Соснина» до державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0001162330, 0001152330 від 30.05.2011 року апеляційну скаргу податкового органу задоволено. Скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року у справі №2а-4080/11 та відмовлено у позові товариству з обмеженою відповідальністю «Соснина» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0001162330, 0001152330 від 30.05.2011 року (58-69).

У відповідності до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, податковим органом правомірно встановлені грошові зобов'язання відповідача зі сплати до бюджету 79132,00 грн. податку на додану вартість.

Отже, суд дійшов висновку, що податкові зобов'язання відповідача з податку на додану вартість на загальну суму 79132,00 грн., які ним не сплачені, являються його податковим боргом. На момент розгляду даної адміністративної вказаний податковий борг ним не відшкодований.

Відповідно до частини 2 статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача обґрунтовані, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 122, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути на користь бюджету з товариства з обмеженою відповідальністю «Соснина» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 30906118) податковий борг в сумі 79132 (сімдесят дев'ять тисяч сто тридцять дві) грн. 00 коп. з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують дане товариство та за рахунок готівки, що йому належить.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова складена в повному обсязі о 13:45 год. 20.01.2014 року.