Постанова № 36769324, 16.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2014 р. Справа№ 5011-7/3934-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Ігнатова Д.О. - представник за дов. б/н від 01.04.2013 р.;

від відповідача 1: Соковець І.О. - представник за дов. № 01/17-1590 від 26.12.2013р.;

від відповідача 2: Гашинський Д.М. - представник за дов. №5-15/3410-35959 від 30.12.2013р.

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2012р.

у справі № 5011-7/3934-2012 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпромінвестдонбас"

до відповідача 1: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

відповідача 2: Державної казначейської служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України у Донецькій області

про стягнення 200500,47 грн.,

В судовому засіданні 16.01.2014 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзпромінвестдонбас" (далі - ТОВ "Союзпромінвестдонбас", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - відповідач 1) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України у Донецькій області (далі - третя особа) про стягнення 200500,47 грн. (враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог, № 541 від 01.08.2012р.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 1 порушив взяті на себе зобов'язання щодо затвердження акту інвентаризації майна та прийняття підприємства до свого управління згідно умов договору оренди № 4/2006 від 10.11.2006 та ч. 3 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв'язку з чим, у позивача виник обов'язок збереження орендованого майна, що в свою чергу призвело до укладання договору № 28/02-2 від 28.02.2011 на фізичну охорону об'єкта та договору оренди землі від 17.10.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2012р. позов задоволено повністю, стягнуто з Міністерства вугільної промисловості України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпромінвестдонбас" 157824,00 грн. - витрат, понесених за договором охорони об'єкта, 42676,47 грн. -витрат, понесених за договором оренди землі, 4010,01 грн. -судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставин справи, зокрема, не встановив, що з моменту розірвання договору оренди у позивача відпала підстава для утримання орендованого майна, а також не врахував, що між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин, а тому, витрати позивача не є об'єктивним наслідком поведінки відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.10.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. розгляд справи було відкладено на 19.11.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013р. було залучено до участі у справі в якості іншого відповідача: Державну казначейську службу України (далі - ДКС України, відповідач 2), розгляд справи було відкладено на 16.01.2014р.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 16.01.2014р. підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні 16.01.2014р. заперечував проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу залишити - без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2012р. - без змін.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 16.01.2014р. підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник третьої особи у судове засідання 16.01.2014р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 0411607801606 про вручення 25.11.2013р. третій особі копії вищезазначеної ухвали.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд з урахуванням значного строку перебування справи в апеляційному провадженні, дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2006 року між позивачем, як орендарем, та третьою особою, як орендодавцем, було укладено договір оренди № 4/2006 (далі - договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - цілісний майновий комплекс "Шахта Східна" (далі - підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, зведеного акта інвентаризації та балансу підприємства, складеного за станом на 31.07.2006 рік.

Відповідно до п. 1.4. договору оренди цей договір є підставою для виникнення у разі приватизації підприємства пріоритетних прав орендаря на довгострокову оренду земельної ділянки, на якій розміщено підприємство.

Відповідно до п. 2.4. договору оренди, вартість майна підприємства, яке орендар повертає орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець), визначається на підставі передавального балансу підприємства та акта оцінки, складеного за даними інвентаризації на момент припинення дії цього договору, звіреного з актом приймання - передачі підприємства в оренду. Орендар повертає підприємство орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець) у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором. Підприємство вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі.

Відповідно до п. 5.7. договору оренди у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно підприємства, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна підприємства з вини орендаря.

Акт приймання - передачі державного майна - цілісного майнового комплексу Шахта "Східна" підписаний сторонами договору оренди (позивачем та третьою особою) 10.11.2006 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.07.2008 року по справі № 8/75 пд за позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпромінвестдонбас" про розірвання договору оренди, яке залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2008 року, позовні вимоги задоволено повністю, розірвано договір оренди № 4/2006 від 10.11.2006 року, який був укладений між Регіональних відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзпромінвестдонбас" (орендар).

17.10.2008 року між Шахтарською районною державною адміністрацією, як орендодавцем та позивачем, як орендарем укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться: землі ЛШ "Річна" під породним відвалом № 5 Розсипненської сільської ради Шахтарського району. Згідно п. 2 зазначеного договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,5380 га, у тому числі 5,5380 га земель промисловості.

Відповідно до п. 9 зазначеного договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 10 % від грошової оцінки земельної ділянки, що складає 38086, 60 грн. за всю земельну ділянку на рік.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.01.2009 року по справі 33/168 пд за позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпромінвестдонбас" про зобов'язання відповідача повернути державне майно, цілісний майновий комплекс "Шахта "Східна", розташований за адресою: 86200, Донецька область, Шахтарський район, с. Стрюково з оренди, позовні вимоги задоволено, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзпромінвестдонбас" повернути орендоване майно (цілісний майновий комплекс "Шахта Східна") Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області за актом приймання - передачі.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.02.2011 року між позивачем, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф.О.Р.Т.", як виконавцем було укладено договір № 28/02-2 на фізичну охорону об'єкту, відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець, починаючи з 01.03.2011 року 00 годин 00 хвилин приймає на себе зобов'язання, на кошти отримані від замовника, забезпечити фізичну охорону шахти "Східна", що розташована за адресою: Шахтерський район, с. Стрюково, вул. Фрунзе, в подальшому об'єкт, охоронцями ТОВ "Ф.О.Р.Т.".

Відповідно до п. 8.1. договору № 28/02-2 на фізичну охорону об'єкту від 28.02.2011 року (з врахуванням додаткової угоди від 26.08.2011р.) вартість послуг виконавця складає 420480,00 грн. на рік в тому числі НДС.

Позивачем до суду першої інстанції було надано копії платіжних доручень та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), якими підтверджується сплата коштів по Договору № 28/02-2 від 28.02.2011р на фізичну охорону об'єкта в розмірі 157824,00 грн.; по Договору оренди землі від 17.10.2008 в розмірі 42676,47 грн. (копії платіжних доручень та рахунків фактури містяться в матеріалах справи).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року по справі № 2а/0570/23327/2011 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпромінвестдонбас" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яка полягає у невиконанні приписів абз. 2 ч. 3 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо прийняття протягом тридцяти днів об'єкту оренди - цілісного майнового комплексу "Шахта "Східна" у своє управління, пункту 50 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 року № 158 стосовно погодження зведеного акту інвентаризації майна підприємства, що повертається з оренди, та п. 4 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 року № 847, щодо надання кандидатури для участі у роботі спільної комісії по розмежуванню і оцінці майна орендованого підприємства.

Зобов'язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості України надати кандидатуру представника для прийняття участі у роботі спільної комісії по розмежуванню та оцінці майна цілісного майнового комплексу "Шахта "Східна", відповідно до вимог Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 року № 847.

Крім того, зобов'язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості України погодити результати інвентаризації, зведені у акті, згідно порядку, встановленому Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 року № 158.

Також, зобов'язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості України прийняти до сфери свого управління державне майно - цілісний майновий комплекс "Шахта "Східна", за актом приймання - передачі протягом 30 днів відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

При цьому, вказаний адміністративний спір стосувався виключно спірних адміністративних правовідносин, що виникли між відповідачем та третьою особою у справі як органами уповноваженими на управління та розпорядження державним майном.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між тими ж самими сторонами (позивачем, відповідачем 1, третьою особою) існував спір з таким самим предметом та підставами, щодо стягнення з відповідача 1 іншої суми витрат, понесених позивачем, за інші періоди з аналогічних підстав.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. по справі № 910/8851/13 (залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р., та постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2013р.) відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

Відсутність в наведеному спорі Державної казначейської служби України в якості другого відповідача по справі не дає змогу визнати факти, встановлені в ході даної справи преюдиційними в розумінні ст. 35 ГПК України, проте відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Так, в межах справи № 910/8851/13 досіджувалася копія Постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.05.2013 року по ВП № 33608793 за виконавчим листом № 2а/0570/23327/2011, виданого 25.04.2012 року Донецьким апеляційним адміністративним судом про зобов'язання Міністерства енергетики та вугільної промисловості України погодити результати інвентаризації, зведені у акті, згідно порядку встановленому Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання) затвердженого постановою КМУ від 02.03.1993 року № 158, якою встановлено, що рішення суду фактично виконано, та виконавче провадження № 3608793 закінчено.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно ч. 3 зазначеної вище статті, у разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику. У разі припинення за цих же обставин договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу орендар за згодою орендодавця передає об'єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов'язаний протягом тридцяти днів прийняти об'єкт оренди в своє управління.

Із аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом у випадку розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах визначених в договорі. Частина третя наведеної статті конкретизує можливі дії сторін договору при певних умовах. Зокрема, об'єкт оренди, у випадку розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу передається орендарем за згодою орендодавця органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном.

Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затверджений Наказом Фонду державного майна від 07.08.1997 року № 847 (далі - порядок), і поширюється на випадки повернення орендодавцю орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств і організацій та їхніх структурних підрозділів після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду чи арбітражного суду.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, зміст і послідовність процедур припинення або розірвання договору оренди і реорганізації орендного підприємства визначаються цим Порядком, договором оренди та досягнутою між орендодавцем і орендарем не пізніше як за 10 днів до визначеної дати припинення (розірвання) договору оренди домовленістю, яка може бути оформлена відповідною угодою. Якщо договір оренди розірвано за рішенням суду (арбітражного суду), то угода укладається протягом 5 днів після того, як це рішення набрало законну силу.

На підставі досягнутої домовленості орендодавець своїм наказом утворює спільну комісію по розмежуванню і оцінці майна орендного підприємства (надалі - Комісія). До складу Комісії входять представники орендодавця і орендаря. На вимогу однієї з сторін до роботи в Комісії можуть залучатися і представники органу управління відповідним державним майном (п. 4 порядку).

Згідно п. 18 вказаного вище Порядку після закінчення своєї роботи Комісія подає орендодавцеві і орендареві:

а) протокол про результати інвентаризації цілісного майнового комплексу орендного підприємства;

б) протокол розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем;

в) акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства, з зазначенням у ньому державної і орендарської часток у майні;

г) акт приймання-передачі від орендаря орендодавцю державної частки у майні орендного підприємства.

Після затвердження акта оцінки визначена за ним державна частка у цілісному майновому комплексі орендного підприємства повертається орендодавцю згідно з актом приймання-передачі майна (п. 20 порядку).

Згідно п. 22 вказаного Порядку у разі відсутності згоди органу управління відповідним державним майном на прийняття майна до сфери свого управління, орендодавець за поданням зазначеного органу може прийняти інше рішення щодо подальшого використання або приватизації цього майна у порядку, визначеному чинним законодавством.

До моменту підписання акта приймання-передачі майна, що було в оренді, його балансоутримувач відповідає за належне утримання і збереження майна.

Як вбачається із наведених норм зазначеного вище Порядку, повернення орендованого майна здійснюється шляхом підписання акту приймання - передачі майна між орендарем та орендодавцем.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договором оренди № 4/2006 від 10.11.2006 року сторони погодили, що орендар повертає підприємство орендодавцю (або юридичні особі, яку вкаже орендодавець), у порядку визначеному чинним законодавством України та цим договором. Підприємство вважається поверненим з моменту - підписання сторонами акта приймання - передачі (п. 2.4. договору оренди). Отже, за умовами договору державне майно - цілісний майновий комплекс "Шахта "Східна" після набрання чинності рішенням суду про розірвання відповідного договору оренди мало бути повернуто позивачем Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області по акту приймання - передачі, або юридичні особі, яку вкаже Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази (документи), які б підтверджували вказівку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області передати об'єкт оренди іншій юридичній особі, зокрема, відповідачеві у даній справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта стосовно того, що між сторонами спору (позивачем та відповідачем 1) договірних відносин не існувало, проте позивач вважає, що саме неправомірними діями останнього йому нанесено шкоду, а саме позивач поніс збитки по охороні раніше орендованого майна та сплаті орендної плати за землю.

Згідно ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1173 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Позивач, в якості доказів незаконної бездіяльності відповідача 1 (на його думку завдавача шкоди) щодо прийняття об'єкту оренди - цілісного майнового комплексу надав суду рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року по справі № 2а/0570/23327/2011.

Суд апеляційної інстанції зауважую, що зазначене рішення винесено судом за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, при цьому протиправною визнана бездіяльність відповідача 1, яка полягає у невиконанні приписів абз. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", щодо прийняття об'єкту оренди протягом 30 днів в управління, п. 50 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 року № 158 стосовно погодження зведеного акту інвентаризації майна підприємства, що повертається з оренди, та п. 4 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 року № 847, щодо надання кандидатури для участі у роботі спільної комісії по розмежуванню і оцінці майна орендованого підприємства. Отже, як було вищезазначено, вказаний адміністративний спір стосувався спірних адміністративних відносин щодо розмежування сфери управління відповідача та третьої особи, та взагалі не стосувався приватно-правових відносин оренди, що склалися між сторонами спору, а тому рішення в адміністративній справі не може бути доказом наявності винної поведінки відповідача 1 у справі щодо зобов'язань з правовідносин найму.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 20 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна від 07.08.1997 року № 847, п.п. 2.4., 5.7. договору оренди № 4/2006 від 10.11.2006 року орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю.

Рішенням суду від 21.01.2009 року у справі № 33/168пд позивача було зобов'язано повернути орендоване майно (цілісний майновий комплекс "Шахта "Східна", розташований за адресою: 86200, Донецька область, Шахтарський район, с. Стрюково) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області за актом приймання - передачі.

Таким чином, позивач відповідно до умов договору та діючого законодавства мав право повернути об'єкт оренди третій особі без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, крім того, він був зобов'язаний це зробити за рішенням суду від 21.01.2009 року, і не зобов'язаний був нести впродовж 2012 - 2013 років витрати по утриманню об'єкту оренди до моменту прийняття відповідачем 1 цілісного майнового комплексу "Шахта "Східна", до сфери його управління.

Із матеріалів справи не вбачається, що позивач намагався повернути за актом приймання - передачі об'єкт оренди орендодавцю, проте не зміг, цього здійснити з огляду на невиконання відповідачем 1 приписів абз. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 50 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 року № 158, п. 4 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 року № 847.

Відповідно, понесення позивачем впродовж 2012 - 2013 років (майже через чотири роки після розірвання договору) витрат на утримання об'єкту оренди в належному стані не є об'єктивним наслідком поведінки відповідача 1, щодо непогодження зведеного акту інвентаризації державного майна цілісного майнового комплексу "Шахта "Східна".

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача 1 та шкодою/збитками завданими/понесеними позивачем. Таким чином, понесені позивачем витрати на забезпечення схоронності об'єкта оренди і користування земельною ділянкою, на якій він знаходиться, після розірвання за рішенням суду договору оренди, не є об'єктивними наслідком поведінки відповідача 1 (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2013р. по справі № 910/8851/13).

За таких обставин Київський апеляційний господарський суд не встановив обставин та підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 1173 ЦК України, а відтак у позов до відповідача 2 також слід відмовити.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється з позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Згідно п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у силу пункту 13 частини другої статті 3 Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених у цій нормі органів та осіб. Питання стосовно незаконності відповідних рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися господарським судом лише за результатами розгляду справи по суті, тому пов'язані з цим обставини не підлягають з'ясуванню під час прийняття судом позовної заяви і останню не може бути повернуто судом у зв'язку з несплатою судового збору. Розподіл останнього (та інших сум судових витрат) між сторонами здійснюється в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням приписів статті 49 ГПК.

Враховуючи наведене, рішення місцевого суду в частині стягнення з позивача на користь Державного бюджету України несплаченого судового збору у розмірі 4010,01 грн. слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам законодавства.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та покладення судових витрат на відповідача 1 підлягає скасуванню на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 104 ГПК України з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог згідно пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України. В свою чергу, в частині стягнення з позивача на користь Державного бюджету України несплаченого судового збору у розмірі 4010,01 грн., рішення місцевого суду слід залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача в порядку ст. 49 ГПК України.

Питання видачі наказу в порядку повороту виконання рішення суду може бути розглянуто у відповідності до ст. 122 ГПК України за заявою відповідача 1.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2012р. у справі № 5011-7/3934-2012 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2012р. у справі № 5011-7/3934-2012 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпромінвестдонбас" до відповідача 1 та покладення судових витрат на відповідача 1 (пункт 3 резолютивної частини рішення), з прийняттям нового рішення в цій частині.

В позові до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відмовити повністю.

В позові до Державної казначейської служби України відмовити повністю.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2012р. у справі № 5011-7/3934-2012 (пункт 2 резолютивної частини рішення) залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпромінвестдонбас" (83049, м. Донецьк, вул. Хірургічна, буд. 22-А, код ЄДРПОУ 31226834, р/р26005962494516 у філії ПУМБ в місті Донецьк, код банку: 334851, ЄДРПОУ: 31226834, ІПН 312268305666) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на корсить Міністерства вугільної промисловості України (01030, м.Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 33833561) 2005,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-7/3934-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 20.01.2014р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді І.А. Іоннікова

Г.В. Корсакова