Постанова № 36768140, 17.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 січня 2014 р. № 820/12273/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Волкова Л.М.

при секретарі судового засідання - Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача - Шитель С.О., діє за довіреністю від 21.01.2013 року

представника відповідача - Токаренко Б.В., діє за довіреністю від 02.12.2013 року № 2824/9/20-40-10-09

представник відповідача - Купін С.П., діє за довіреністю від 21.11.2013 року № 2609/9/20-40-22-10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтердісп - ЛКБ" до Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 12 від 27.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Інтердісп-ЛКБ" з податку на додану вартість на 34691,8 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8672,95 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 13 від 27.11.2013 року збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Інтердісп-ЛКБ" зі сплати ввізного мита на суму 4530,38 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1132,6 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечить чинному законодавству України.

Представник відповідача - Головного управління Міндоходів у Харківській області в судовому засіданні заперечував проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представник позивача та представників відповідача, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фахівцями Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердісп-ЛБК», за результатами якої було складено Акт перевірки № 10/2013/20-40/34860140 від 18.11.2013 року.

Відповідно до Акту перевірки № 10/2013/20-40/34860140 від 18.11.2013 року податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем норм Митного кодексу України, Закону України «Про митний тариф», Основних правил інтерпретації класифікації товарів в результаті чого на підставі ч. 187.8 ст. 187, ч. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України позивачем було занижено податкові зобов'язання на суму 45477,49грн., у тому числі мита у розмірі 9743,14грн., податку на додану вартість - 35734,49грн.

На підставі Акту перевірки № 10/2013/20-40/34860140 від 18.11.2013 року органом доходів і зборів були винесені податкові повідомлення-рішення № 12 від 27.11.2013 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на до додану вартість у розмірі 43364,75грн. з яких 34691,80 грн. за основним платежем, 8672,95 за штрафними (фінансовими) санкціями та № 13 від 27.11.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 5662,92грн., з яких 4530,38грн. за основним платежем, 1132,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд, перевіряючи вказані рішення відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Позивачем було ввезено на митну територію України диоксид титану рутильної форми, відповідно до Контракту № 270313 від 27.03.13, укладеному з компанією Tioxide Europe Limited (Великобританія), за ВМД № 807100000/2013/022989 від 23.05.13, № 807100000/2013/022555 від 22.05.13, № 807100000/2013/022588 від 22.05.13. Також позивачем було імпортовано SpolaronAES242/70, FlavolKDA, Alfonal KD, відповідно до Договору поставки № UKR200313-1 від 20.03.13 (Чеська республіка), за ВМД № 807100000/2013/028763 від 19.06.13, № 807100000/2013/026876 від 11.06.13. Позивачем було ввезено на митну територію України хлорований поліетилен СМ3610 та СРЕ135А, відповідно до Контракту № 160312 від 16.03.12, укладеному з Hangzhou Keli Chemical Co (Китай), за ВМД № 807100000/2012/453167 від 29.11.12, № 807100000/2013/010687 від 20.03.13, № 807100000/2012/418875 від 17.05.12. Також, позивачем було імпортовано на митну територію України фталоцианинові пігменти, відповідно до Контракту № 200710 від 20.07.2010р., укладеному з Ramdev Chemical Industries (Індія), за ВМД № 807100000/2013/000481 від 09.01.13, № 807100000/2013/030428 від 27.06.13. Позивачем було поставлено на митну територію України похідна гідроксил аміну, відповідно до Контракту № 250111 від 25.01.11, укладеному з Honewell Resins&Chemicals LLC (USA), за ВМД № 807100000/2013/023606 від 27.05.13; а також воски поліетиленові відповідно до Рамкової угоди від 24.11.08, укладеній з Honeywell Belgium NV (Бельгія), за ВМД № 807100000/2012/455354 від 11.12.12, № 807100000/2012/411942.

Судом встановлено та підтверджено в судовому засіданні, що заявлена митна вартість була підтверджена органом доходів і зборів в момент митного оформлення та митного контролю вказаного товару, вказаний товар було випущено у вільний обіг.

З досліджених в судовому засіданні вказаних вище ВМД та копій інвойсів та копій платіжних доручень, судом встановлено, що позивачем митна вартість імпортованих товарів була задекларована у повній відповідності до фактично сплаченої вартості товарів.

Виходячи з аналізу зазначених вище Контрактів та додаткових угод до них, судом встановлено, що вартість упаковки та упаковочного матеріалу була включена всіма, вказаними вище постачальниками до вартості товару, що постачався, та без вказаної упаковки товар постачатися не міг.

Крім того, виходячи з калькуляцій вартості, наданих виробниками товарів, що ввозилися позивачем на митну територію України, відповідно до вказаних вище ВМД, вбачається що вартість товарів включала в себе вартість пакувальних матеріалів.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства, визначено митну вартість товарів, які переміщувалися за вказаними вище ВМД № 807100000/2013/022989 від 23.05.13, № 807100000/2013/022555 від 22.05.13, № 807100000/2013/022588 від 22.05.13, № 807100000/2013/028763 від 19.06.13, № 807100000/2013/026876 від 11.06.13, № 807100000/2012/453167 від 29.11.12, № 807100000/2013/010687 від 20.03.13, № 807100000/2012/418875 від 17.05.12, № 807100000/2013/000481 від 09.01.13, № 807100000/2013/030428 від 27.06.13, № 807100000/2013/023606 від 27.05.13, № 807100000/2012/455354 від 11.12.12, № 807100000/2012/411942, та відповідно у повному обсязі сплачено правильно обраховані ПДВ та ввізне мито.

Стосовно посилання відповідача на п. 5б Основних правил інтерпретації УКТЗЕД як підставу для встановлення правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Закону України «Про Митний тариф України» від 05.04.01 який діяв на час виникнення спірних правовідносин, на додаток до наведеного до зазначених нижче товарів застосовуються такі правила: (a) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, прикрас та подібні вироби, які мають спеціальну форму і призначені для зберігання відповідних виробів або набору виробів, придатні для тривалого використання разом з виробами, для яких вони призначені, класифікуються разом з упакованими в них виробами. Це правило не поширюється на тару (упаковку), що становить разом з виробом одне ціле і надає останньому істотно іншої властивості; (b) відповідно до правила 5 (a) тару (упаковку) разом з товарами, які в ній містяться, слід класифікувати разом з цими товарами, якщо вона належить до такого типу тари (упаковки), яка зазвичай використовується для упакування цих товарів. Це положення є необов'язковим, якщо ця тара (упаковка) придатна для повторного використання.

Як встановлено вище, позивачем було імпортовано специфічні товари, які були упаковані тару, що становила одне ціле з товаром. Тим більше, товар, що постачався не можна віднести до жодного з видів товарів, які передбачені п. 5а, лише для цілей якого встановлено правило п. 5б. Тобто, суд приходить до висновку, що вказані норми не розповсюджуються на товар, який ввозився позивачем на митну територію України.

Крім того, посилання відповідача в акті перевірки на Лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності № 06-10/629 від 06.11.01р. як джерела правил застосування ставок ввізного мита, не відповідає ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якої законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись Митним кодексом України, Законом України «Про Митний тариф України», ст.ст. 2, 3, 11, 12, 51, 71, 94, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтердісп - ЛКБ" до Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 12 від 27.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Інтердісп-ЛКБ" з податку на додану вартість на 34691,8 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8672,95 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 13 від 27.11.2013 року збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Інтердісп-ЛКБ" зі сплати ввізного мита на суму 4530,38 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1132,6 грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2014 року.

Суддя Волкова Л.М.