Постанова № 36767788, 17.01.2014, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/8707/13-а

2-а/119/11/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2014 року м.Феодосія.

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Хожаінової О.В.,

при секретарі - Винокуровій Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними, зобовязання виконати дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим про визнання неправомірними дій відповідача у відношенні обмеження його прав під час перерахунку призначеної йому пенсії за вислугою років; зобовязання відповідача провести перерахунок пенсії на підставі довідки Прокуратури АР Крим № 18ф-91 від 25.10.2012 року відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 23.12.2010 року), виходячи з 90 % заробітку та здійснити відповідні виплати. Вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював в органах прокуратури на різних посадах з 26 жовтня 1995 року по 20.06.2011 року, звільнився у звязку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». З 21.06.2011 року згідно зі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі рішення Пенсійного фонду України в м.Феодосії він отримує пенсію за вислугою років за посадою заступника прокурора м.Феодосії АР Крим. Пенсія призначена згідно з положеннями ч.1 ст.50-1 зазначеного Закону в редакції, що діяла до 01.10.2011 року, як особі, що має стаж роботи на посадах прокурорів та слідчих не менш 20 років, в тому числі на зазначених посадах не менш, ніж 10 років. Під час призначення пенсії в червні 2011 року її розмір був встановлений 90 % від суми місячного заробітку відповідно до стажу роботи на посадах прокурорів та слідчих згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». У звязку з черговим підвищенням посадових окладів працівників прокуратури згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505, позивачу Прокуратурою АР Крим видана довідка № 18ф-91 від 25.10.2012 року про заробітну плату станом на 14.06.2012 року для перерахунку пенсії. 31.10.2012 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим з заявою про перерахунок пенсії згідно з довідкою № 18ф-91 від 25.10.2012 року про заробітну плату станом на 14.06.2012 року. Управлінням Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим винесено розпорядження, яким здійснений перерахунок пенсії на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції з 01.10.2011 року) з розрахунку 80 % від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховується єдиний внесок на обовязкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року страхові внески на обовязкове державне пенсійне страхування, що отримується до місяця звернення за призначенням пенсії. Позивач двічі (21.11.2012 року та 03.09.2013 року) звертався до відповідача за розясненням змісту отриманої відповіді, оскільки допущене обмеження прав позивача є триваючим. З відповіді Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим від 29.11.2012 року та 16.09.2013 року витікає, що Управлінням Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим був застосований п.1 ст.2 Розділу І Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011 року, що набрав чинності 01.10.2011 року, а також ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в новій редакції від 08.07.2011 року, за якою при перерахунку пенсії взято 80% від заробітної плати, зазначеної в довідці Прокуратури АР Крим. При цьому відповідачем не враховано наявність у позивача права на розрахунок пенсії у розмірі 90 % від суми місячної (чинної) заробітної плати, що призвело до погіршення становища позивача зі зменшенням обєму існуючих прав. Вказані дії та рішення відповідача суперечать вимогам законодавства та порушують права позивача, і стали підставою для звернення з позовом до суду.

Позивач в судове засідання не зявився, представником подана заява, якою вимоги позову підтримані, просили задовольнити вимоги за період з 03.09.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання також не зявився, згідно поданої заяви позовні вимоги не визнав, вважає вимоги необґрунтованими, такими, що суперечать діючому законодавству України, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях.

В силу ст. ст. 11, 69, 71 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог КАС України, на підставі доказів, що надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно вимог п.7 ст.3 та ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушуються її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, до субєктів владних повноважень кодекс, крім переліку п.7 КАС України, також відносить інші субєкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, всебічно зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.06.2011 року отримує пенсію за вислугою років відповідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі рішення Пенсійного фонду України у м.Феодосії від 24.06.2011 року. Пенсію призначено згідно вимог ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла до 01.10.11 року, як особі, що має стаж роботи на посадах прокурорів та слідчих не менше ніж 20 років, у тому числі на вказаних посадах не менш ніж 10 років. При призначенні пенсії її розмір був встановлений у 90 % від суми місячного заробітку, відповідно до наявного стажу роботи на посадах прокурорів та слідчих згідно положень ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (а.с.20-29).

У звязку з черговим підвищенням посадових окладів працівників прокуратури згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505, позивачу Прокуратурою АР Крим видана довідка № 18ф-91 від 25.10.2012 року про заробітну плату станом на 14.06.2012 року для перерахунку пенсії (а.с.27).

31.10.2012 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим з заявою про перерахунок пенсії згідно з довідкою № 18ф-91 від 25.10.2012 року про заробітну плату станом на 14.06.2012 року. Управлінням Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим винесено розпорядження, яким здійснений перерахунок пенсії на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції з 01.10.2011 року) з розрахунку 80 % від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховується єдиний внесок на обовязкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року страхові внески на обовязкове державне пенсійне страхування, що отримується до місяця звернення за призначенням пенсії (а.с.23). Позивач ще двічі - 21.11.2012 року та 03.09.2013 року звертався до відповідача за розясненням змісту отриманої відповіді.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обовязки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, є Пенсійний фонд України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч.3 ст.8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» з 01.10.11 року внесено зміни до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». Так, з 01.10.11 року пенсія прокурорсько-слідчим працівникам призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на обовязкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у звязку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Положення ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.

Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.12 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», яка набрала чинність з 14.06.12 року, затверджено нові схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно статті 9 КАС України Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що позивач з 21.06.2011 року отримує пенсію за вислугу років відповідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі рішення Пенсійного фонду України у м.Феодосії від 24.06.2011 року (а.с.20), посилання відповідача на Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року, Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 року від 26.12.2011 року та залежність від економічних можливостей держави, на розмір пенсії іншого, не визначеного кола осіб, які в майбутньому можуть звернутися до відповідача з приводу призначення пенсії на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», в даній справі суд вважає нікчемними, оскільки згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

В силу ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом. Субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа Жовнер проти України від 29.06.2004 року.

В силу положень ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обовязок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обовязку здійснюється органами державної влади, зокрема судами, відповідно до їх повноважень, на підставі Конституції України та спеціальних законів України, які регулюють правовідносини саме у сфері соціального захисту, а не бюджетного процесу.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобовязань, передбачених законами.

Всупереч положень ч. 2 ст. 71 КАС України, наведеним вимогам Конституції України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій, прийнятого ним Розпорядження від 20.11.2012 року № 169800.

На підставі наведеного, з урахуванням того, що протоколом № 50222 Управлінням Пенсійного фонду України в м.Феодосія АРК від 24.06.2011 року (а.с.20) позивачу було призначено пенсію згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла до 01.10.11 року), із застосуванням розміру 90 % від суми місячної заробітної плати, суд дійшов до висновку, що перерахунок призначеної позивачу пенсії має бути проведеним відповідачем на підставі внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» з 01.10.11 року змін до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в частині, що не обмежує та не звужує права позивача відповідно до положень ст.ст. 3,8,19,21,22,46,48,55,58 Конституції України.

Дана позиція зазначена у постанові Верховного суду України від 10 грудня 2013 року № 21-348а13.

Таким чином, відповідачем протиправно проведений відповідний перерахунок із застосуванням при розрахунку 80 % від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються єдиний внесок на обовязкове державне соціальне страхування, а до 01.01.11 року страхові внески на обовязкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

На підставі викладеного, для повного відновлення прав позивача, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірними дії відповідача у відношенні обмеження обсягу права ОСОБА_1 при перерахунку призначеної пенсії за вислугою років згідно заяви від 03.09.2013 року на підставі довідки Прокуратури Автономної Республіки Крим № 18ф-91 від 25.10.2012 року відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції 23.12.2010 року, виходячи з її розміру 90 % від заробітку.

Також суд дійшов висновку, що відповідно положень ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» право на перерахунок призначеної раніше позивачу пенсії у звязку зі зміною схеми посадових окладів прокурорсько-слідчих працівників з 14.06.2012 року, у позивача настало з 01.07.2012 року. В той же час, позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача щодо перерахунку 31.10.2012 року, 21.11.2012 року та 03.09.2013 року, довідка Прокуратури Автономної Республіки Крим № 18ф-91 від 25.10.2012 року є в матеріалах пенсійної справи позивача, у звязку з чим, враховуючи, що позивач звернувся з позовними вимогами із зазначенням періоду - з 03.09.2013 року, вимоги підлягають задоволенню з дати звернення позивача з відповідною заявою з приводу перерахунку 03.09.2013 року. Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілені відповідно положень ст.94 КАС України.

Повний текст постанови складено 22 січня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 11,17,71,87-98,159-163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 8,19,22 Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим у відношенні обмеження обсягу права ОСОБА_1 при перерахунку призначеної пенсії за вислугою років згідно заяви від 03.09.2013 року на підставі довідки Прокуратури Автономної Республіки Крим № 18ф-91 від 25.10.2012 року відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції 23.12.2010 року, виходячи з її розміру 90 % від заробітку.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України м. Феодосія АРК здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідки Прокуратури Автономної Республіки Крим № 18ф-91 від 25.10.2012 року відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції 23.12.2010 року, виходячи з її розміру 90 % від заробітку, та здійснити відповідні виплати, згідно заяви від 03.09.2013 року.

На постанову може бути подана апеляція до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Феодосійський міський суд АРК у порядку ст.186 КАС України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом: Суддя-

Секретар -