Постанова № 36766198, 22.01.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.01.2014р. справа №905/2587/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.,За участю представників сторін:

від позивача:Стрілець О.С. довіреністьвід відповідача:ОСОБА_5 довіреність

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Кіровське на рішення господарського судуДонецької області від08.05.2013р.у справі№ 905/2587/13 (суддя: Матюхін В.І.)порушеній за позовом:Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса до відповідача:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Кіровське простягнення 107' 685,00грн.

встановив:

Державне підприємство «Одеська залізниця», м. Одеса (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позов про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Кіровське (далі - «Відповідач») 107' 685,00грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній №50020270 масу вантажу, за відправкою Бункерна Донецької залізниці - Гуменці Південно-західної залізниці, вагони №№ 66787227, 65310526, 66041211, вантаж - вугілля кам'яне марки Т (вологе).

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.05.2013р. у справі № 905/2587/13 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить: рішення господарського суду Донецької області 08.05.2013р. у справі № 905/2587/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, наполягає про неналежне повідомлення про дату, місце та час розгляду справи. Крім того, посилається на лист вантажоодержувача - ПАТ «Подільський цемент», згідно якого заданими бухгалтерського обліку останнього відсутні розбіжності щодо маси вантажу між даними перевізних документів та - фактичними.

Сторони були належним чином повідомлені про час, місце та день розгляду справи.

Відповідач підтвердив доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні звернувся з проханням оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу - безпідставними, у зв'язку з чим апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, фіксація судового процесу технічними засобами здійснена не була, у зв'язку зі зверненням позивача з клопотанням про відмову від здійснення фіксації.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права, що спричинило прийняття незаконного та необґрунтованого рішення; а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.12.2012р. зі станції Бункерна Донецької залізниці фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (вантажовідправник) на адресу вантажоотримувача - ПАТ "Подільський цемент" (вантажоодержувач), на станцію призначення - Гуменці Південно-західної залізниці, у вагонах №№ 66787227, 65310526, 66041211 за залізничною накладною на групу вагонів № 50020270, відвантажено вантаж: вугілля кам'яне марки Т (вологе).

При оформленні накладної Відповідачем зазначено масу вантажу у вагонах:

§ № 66787227 - 68' 800 кг (брутто - не зазначено, тара - 22' 200 кг);

§ № 65310526 - 68' 700 кг (брутто - не зазначено, тара - 22' 400 кг);

§ № 66041211 - 68' 800 кг (брутто - не зазначено, тара - 22' 700 кг).

При проходженні вантажу через станцію Знам'янка Одеської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, було проведено переваження вагонів на 150-тоних вагонних вагах та складено акт загальної форми № 37977 від 07.12.2012р., відповідно до якого у вагонах:

§ № 66787227 різниця проти даних залізничної накладної складає 6'500кг;

§ № 65310526 різниця проти даних залізничної накладної складає 7'100кг;

§ № 66041211 різниця проти даних залізничної накладної складає 5'300кг.

За книгою зважування вантажів на вагонних вагах станції Знам'янка Одеської залізниці, переваження 08.12.2012р., встановлено:

§ № 66787227: вага брутто 86' 100кг, вага тари (з документу) 22' 200кг, вага нетто 63900кг, що менше проти даних залізничної накладної на 4900кг;

§ № 65310526: вага брутто 87' 300кг, вага тари (з документу) 22400кг, вага нетто 64900кг, що менше проти даних залізничної накладної на 3' 800кг;

§ № 66041211: вага брутто 89' 300кг, вага тари (з документу) 22' 700кг, вага нетто 66600кг, що менше проти даних залізничної накладної на 2' 200кг.

Матеріали справи містять два комерційних акта складених за відправкою по накладній № 50020270 від 04.12.2012р. на групу вагонів №№ 66787227, 65310526, 66041211:

- Комерційний акт АА № 023062/977 від 08.12.2012р. (а.с.14), який підписаний начальником станції, бригадиром ПКО, працівником станції, містить інформацію: про вагони №№ 66787227, 65310526, 66041211 за відправкою по накладній № 50020270 від 04.12.2012р.; з розділу «Г» «опис пошкодження» вбачається, що згідно акту загальної форми станції Знам'янка № 37978 від 07.12.12р., вагон відчеплений на ваги перевірку, вантаж, зокрема, промаркований вапном, вага - тара 24' 000кг, нетто 69' 800кг, при перевірці виявлено навантаження рівномірне, нижче бортів 200мм; з розділу «Д» «опис виявленого із зазначенням кількості недостач або надлишку» вбачається, що при зважуванні виявилося брутто 90' 000кг, тара з документу 24' 000кг, нетто 66' 000кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 3800кг. При прибутті вагону на станцію призначення - Гуменці Південно-західної залізниці у цьому комерційному акті АА № 023062/977 від 08.12.2012р. у розділі «Є» мається відмітка: «Під час перевірки вантажу різниці проти даного акту не виявлено».

- Комерційний акт АА № 023062/977/32 від 08.12.2012р. (а.с.19), який підписаний начальником станції, бригадиром ПКО, працівником станції, містить інформацію: про вагони №№ 66787227, 65310526, 66041211 за відправкою по накладній № 50020270 від 04.12.2012р.; з розділу «Г» «опис пошкодження» вбачається, що згідно акту загальної форми станції Знам'янка № 37977 від 07.12.12р., вагони відчеплені на перевірку, вантаж, зокрема, промаркований вапном, вага в вагоні № 66787227 - тара 22' 200кг, нетто 68' 800кг, у вагоні № 65310526 - тара 22' 400кг, нетто 68' 700кг, у вагоні № 66041211 - тара 22' 700кг, нетто 68' 800кг; з розділу «Д» «опис виявленого із зазначенням кількості недостач або надлишку» вбачається, що при зважуванні виявилося у вагоні № 66787227 вага брутто 86100кг, вага тари (з документу) 22' 200кг, вага нетто 63' 900кг, що менше проти даних залізничної накладної на 4900кг; у вагоні № 65310526: вага брутто 87' 300кг, вага тари (з документу) 22' 400кг, вага нетто 64' 900кг, що менше проти даних залізничної накладної на 3' 800кг; у вагоні № 66041211: вага брутто 89' 300кг, вага тари (з документу) 22' 700кг, вага нетто 66' 600кг, що менше проти даних залізничної накладної на 2' 200кг. При прибутті вагону на станцію призначення - Гуменці Південно-західної залізниці у цьому комерційному акті АА № 023062/977/32 від 08.12.2012р. у розділі «Є» мається відмітка: «Під час перевірки вантажу різниці проти даного акту не виявлено».

Таким чином, за однією й тією-самою відправкою, на підтвердження одного й того-самого факту залізницею було складено два різних за змістом комерційних акта, хоча за однією й тією-самою датою і номером.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем відомостей про масу вантажу у накладній, що є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 107' 685,00 грн., відповідно до статті 122 Статуту. При цьому на підтвердження порушення Позивач посилається на висновки комерційного акту АА № 023062/977/32 від 08.12.2012р.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі - «Статут»), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила № 863/5084 від 24.11.2000 ), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно приписів ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За п. «а)» цієї статті саме комерційним актом засвідчується невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Частиною 2 ст. 129 Статуту визначено, що залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Отже, у контексті приписів ст.. 34 ГПК України виключно комерційний акт є відповідним допустимим доказом, що підтверджує неправильне зазначення відомостей про масу вантажу у залізничній накладній

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України, від 28.05.2002, № 334.

Комерційні акти складаються, зокрема, на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом (ст.4 Правил складання актів).

Відповідно до ст.6 Правил складання актів, при видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом. В акт включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок.

Як зазначено вище, наявні у матеріалах справи документи свідчать про складання Позивачем двох комерційних актів щодо однієї й тієї-самої події та містять різну інформацію щодо підстав складання комерційних актів, відомостей про вагони та опису виявлення недостачі. Що є неприпустимим з точки зору Статуту та Правил складання актів. За таких умов ці комерційні акти не мають бути прийняті до уваги як доказ порушення Відповідачем вимог щодо правильності внесення даних у залізничну накладну.

Втім, на цю істотну обставину місцевий господарський суд уваги не звернув. Комерційний акт АА№ 023062/977/32 від 08.12.2012р., який був прийнятий судом першої інстанції, як належний доказ у розумінні статей 33-34 ГПК України, має розбіжності між даними зазначеними безпосередньо у акті загальної форми станції Знам'янка № 37977 від 07.12.12р. та даними зазначеними у самому комерційному акті АА № 023062/977/32 від 08.12.2012р. Що свідчить про те, що судом при прийнятті рішення матеріали справи були досліджені не у повному обсязі.

Приписи статті 43 ГПК України зазначають, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Однак, враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає, оскільки ґрунтується на доказі (комерційному акті АА№ 023062/977/32 від 08.12.2012р.), який має сумнівний характер і до уваги прийматися не може.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (п.3.9.1 Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

За процесуальними документами у справі відповідач у судове засідання не з'явився, поважність не явки, відзив, тощо не надав.

Статтею 64 ГПК України зазначено, що зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який знаходиться у матеріалах справи (а.с.16) вбачається, що місце проживання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 - є місто Кіровське, Донецької області, вулиця Цілинна, будинок 2.

Поштові конверти (а.с.32, 34) містить інформацію про направлення судом процесуальних документів у справі № 905/2586/13 на ім'я відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1.

З наведеного вбачається про неналежне повідомлення відповідача про час і місце розгляду судом справи.

За приписами абз.3 п.п.3.9.2 п.3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо: справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Кіровське - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.05.2013року по справі № 905/2587/13 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Одеська залізниця відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Одеська залізниця (код ЄДРПОУ 01071315) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 1'076,85 грн.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О. Радіонова

Надруковано примірників:1 - позивачу; 1 - відповідачу 1 - до справи; 1 - ГСДО; 1 - ДАГС