Рішення № 36764509, 23.01.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/140/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Мохонько К.М.

Спори, що виникають із договорів позики (кредиту) Доповідач Кодрул М. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.01.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Кодрула М.А.

суддів: Потапенка В.І., Чорнобривець О.С.

за участю секретаря: Кечкіна А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

11 жовтня 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ „ПриватБанк") звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 27383 грн. 76 коп. заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконує умови укладеного кредитного договору від 19 грудня 2007 року.

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" 3510 грн. 58 коп. боргу по кредиту, 13133 грн. боргу по процентам за користування кредитом, 8960 грн. боргу по комісії за користування кредитом, 500 грн. штрафу, 261 грн. 03 коп. сплаченого судового збору.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення 1280 грн. 18 коп. штрафу відмовлено.

У апеляційній скарзі ПАТ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду змінити в частині відмови у стягненні 1280,18 грн. штрафу і ухвалити нове рішення, яким вимоги банку задовольнити у повному обсязі.

Відповідач рішення суду не оскаржив.

Відповідно до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 року у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином апеляційним судом перевіряється законність та обгрунтованість рішення суду лише в частині відмови у стягненні 1280,18 грн. штрафу.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в сумі 1280,18 грн. суд першої інстанції виходив з того, що інший нарахований позивачем штраф в 1280 грн. 18 коп. (5 % від суми позову) задоволенню не підлягає, так як за ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. Загальна сума позову по даній справі не є і не може бути зобов"язанням в розумінні ст. 509 ЦК України, а є лише однією із вимог до змісту позовної заяви, що визначаються процесуальним законом - п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України. Тому, нарахований позивачем штраф в сумі 1280 грн. 18 коп. не стягується з відповідача.

Проте до такого висновку суд дійшов на порушення норм матеріального права.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 19 грудня 2007 року між сторонами по справі було укладено кредитний договір відповідно до умов якого позивач по справі надав відповідачу кредит у розмірі 4000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на строк дії картки із сплатою ним процентів за користування кредитом у розмірі 2% в місяць на суму залишку заборгованості із сплатою щомісячної комісії 3,5%.

Укладений між сторонами договір складається з заяви ОСОБА_2 від 19 грудня 2007 року, затверджених позивачем Умов в правил надання банківських послуг, пам'ятки клієнта, а також тарифів банку.

Із заяви ОСОБА_2 про видачу кредиту, яка ним підписана особисто 19 грудня 2007 року, вбачається, що сума кредиту становить 4000 грн., базова процентна ставка по кредиту 2% в місяць на суму залишку заборгованості, щомісячна комісія 3,5%.

Згідно п. 6.6. Умов і правил надання банківських послуг у випадку невиконання зобов'язань по договору клієнт, на вимогу банку зобов'язаний повернути кредит та сплатити винагороду банку.

Відповідно до п.8.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по любому із грошових зобов»язань, передбаченим договором більше чим на 120 днів, клієнт зобов»язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Пунктом 9.12 Умов передбачено, що договір діє протягом одного року і автоматично пролонговується за відсутності заяви однієї із сторін про його припинення.

Таким чином, згідно умов договору відповідач ОСОБА_2 зобов»язався сплатити банку отриману суму кредиту, проценти за користування кредитом, щомісячну комісію, а також штрафи, що і є його зобов»язанням.

Обов'язок відповідача виконувати належним чином умови укладеного з банком кредитного договору у встановлений цим договором строк передбачено статтями 526, 527, 530 та 1054 ЦК України.

На зазначені норми матеріального права та умови договору суд першої інстанції належної уваги не звернув та помилково їх не застосував.

Відповідач ОСОБА_2 не виконав належним чином своїх зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно розрахунку банку, станом на 17.09.2013 року, ОСОБА_2 має заборгованість перед банком: 3510,58 грн. заборгованість за кредитом, 13133,00 грн. заборгованість по процентам, 8960,00 грн. заборгованість по комісії, що в сумі становить 25603,58 грн.і становить суму невиконаного зобов"язання. 5 % від вказаної суми становить 1280,18 грн., що і нараховано банком як процентна складова штрафу відповідно до п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції вирішуючи питання про стягнення штрафу помилково не застосував норми матеріального права, які повинен був застосувати, рішення суду підлягає зміні із скасуванням рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 1280 грн. 18 коп. штрафу та ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення 1280 грн. 18 коп. штрафу.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 1280 грн. 18 коп. штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» рахунок № 29092829003111 МФО 305299 1280 грн. 18 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: