Рішення № 36764155, 14.01.2014, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2722/13-ц

14 січня 2014 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Цвіркун О.С.

при секретарі - Федас І.О.

за участю представника позивача - Нестерука В.Ю., представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_4, представника третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача орган опіки та піклування Костопільської міської ради Рівненської області про виселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить виселити їх з житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і зняттям їх з реєстраційного обліку та стягнути судові витрати по справі. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що згідно рішення Костопільського районного суду від 10.06.2013 року звернено стягнення на предмет іпотеки житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", і це є підставою для виселення всіх мешканців житлового будинку. Позивач з посиланням на ст.40 Закону України "Про іпотеку" та ст.109 ЖК України вказує, що після прийняття вищевказаного судового рішення всі мешканці житлового будинку зобов'язані на письмову вимогу банку як іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання відповідної вимоги, в протилежному випадку їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Зазначає, що банк направив відповідне повідомлення з вимогою про добровільне звільнення житлового будинку, а тому вважає, що відповідач та інші мешканці підлягають виселенню з вищевказаного житлового будинку із зняттям їх з реєстраційного обліку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові, просив їх задовольнити. Пояснив, що банк надсилав відповідачу ОСОБА_2 та іншим особам, які разом з ним проживають, вимогу про виселення. Банком було надіслано вимогу про виселення ще 29.08.2013р. та надав добровільний термін для виселення - 30 днів з дня отримання такої вимоги. Дану вимогу ОСОБА_2 отримав 31.08.2013 року. Зазначив, що факт надіслання вказаної вимоги для відповідача та інших осіб, які разом з ним проживають, підтверджується реєстром відправлення поштової кореспонденції та поштовою квитанцією про направлення рекомендованої кореспонденції та факт отримання відповідачем та іншими особами, які з ним разом проживають, надісланої їм банком вимоги підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Вказав, що разом з ОСОБА_2 в житловому будинку, який є предметом іпотеки, на який звернуто стягнення, також проживають члени його сім'ї - ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які згідно ухвали суду були залучені, як співвідповідачі по справі, тому вони також підлягають виселенню з житлового будинку із зняттям із реєстраційного обліку.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначив, що відсутні підстави для задоволення позову, водночас вказав, що 05.12.2013 року ухвалою суду було відмовлено у задоволенні його клопотання про закриття провадження у справі, з якою він категорично не згідний, оскільки 10.06.2013 року Костопільським районним судом приймалось рішення по справі за позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення, яке рішенням апеляційного суду Рівненської області від 07.08.2013 року в частинівичелення відповідача та зняття його з реєстраційного обліку залишено без змін, а даний позов містить ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, підтримують позицію адвоката ОСОБА_3.

Представник третьої особи на стороні відповідача органу опіки та піклування Костопільської міської ради Рівненської області про виселення - ОСОБА_5 вказав, що 02.08.2008 року рішенням виконавчого комітету Костопільської міської ради №743 ОСОБА_2 було надано згоду на заставу будинку АДРЕСА_1 для отримання грошової позики в банку на придбання сільськогосподарської техніки і цим правом даний громадянин скористався. Крім того не заперечує той факт, що ОСОБА_2 можливо і порушив умови договору та своєчасно не виконував зобов'язання по поверненню кредиту, однак вважає що позовні вимоги позивача по виселенню неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є передчасними та необґрунтованими.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в судове засідання не з'явилися. На день розгляду справи відповідачі є неповнолітніми, тому їх інтереси представляють батьки ОСОБА_4, ОСОБА_2

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього кодексу.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 10.06.2013 року, позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ROT0GА0000000745 від 22 вересня 2008 року в сумі 59712,71 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № ROT0GА0000000745 від 22 вересня 2008 року, а саме: житловий будинок загальною площею 68,60 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, шляхом продажу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та наданням ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 07.08.2013 року рішення Костопільського районного суду від 10.06.2013 року скасовано частково, а саме змінено абзац другий резолютивної частини рішення та викладено в наступній редакції: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ROT0GА0000000745 від 22 вересня 2008 року в сумі 59712,71 доларів США, яка станом на 3 березня 2012 року складається із заборгованості за кредитом в розмірі 26215,29 доларів США, заборгованості за відсотками в розмірі 12706,97 доларів США грн., заборгованості по комісії в розмірі 4619,56 долари США та пені в розмірі 16170,89 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № ROT0GА0000000745 від 22 вересня 2008 року, а саме: житловий будинок загальною площею 68,60 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, шляхом продажу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, за початковою ціною визначеною договором іпотеки, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Дане рішення апеляційного суду Рівненської області набрало законної сили.

Згідно ст.109 ЖК України та ч.1 ст.40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2, 3 ст.40 Закону України "Про іпотеку" законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або нежитлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України.

Оскільки законом передбачений вказаний порядок виселення позивач має право після звернення стягнення на будинок направити відповідачу, та особам, що мешкають у вказаному будинку письмову вимогу про їх добровільне виселення протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги. У разі відмови мешканців житлового будинку виселитися, їх виселення може бути проведено у судовому порядку.

Відповідно до п.43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати наступне, відповідно до ч.4 ст.9, ст.109 ЖК України, ст.40 Закону України "Про іпотеку" ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як за підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Отже, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, та лише після спливу одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно положень Закону України "Про іпотеку" виселення відповідача необхідне для вжиття заходів по реалізації предмета іпотеки, усунення перешкод для здійснення реалізації предмета іпотеки, а також забезпечення прав майбутніх покупців.

З матеріалів справи судом встановлено, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" 29.08.2013 року відповідачу ОСОБА_2 було надіслано лист-вимогу від 28.08.2013 року за №30.1.0.0/2-788 про добровільне звільнення приміщення в тридцятиденний строк з дня отримання листа, що підтверджується реєстром відправлення поштової кореспонденції та поштовою квитанцією про направлення рекомендованої кореспонденції однак.

31.08.2013 року ОСОБА_2 отримав від ПАТ КБ "Приватбанк" лист-вимогу від 28.08.2013 року за №30.1.0.0/2-788, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак на даний час вимога позивача не виконана.

Відповідно до ч.2 ст.40 ЗУ "Про іпотеку" Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ч.1 ст.40 ЗУ "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

У відповідності до ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Таким чином, вимога про виселення відповідача ОСОБА_2 з житлового будинку, який є предметом іпотеки, та зняття його з реєстраційного обліку підлягає до задоволення.

Щодо заявленої позивачем вимоги про виселення відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, то суд вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

11.11.2013 року ухвалою суду за клопотання представника позивача було залучено ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 співвідповідачами по даному позову та надано позивачу термін для виконання приписів, встановлених ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.190 ЖК України.

Проте позивачем, під час розгляду справи, не надано суду жодних письмових доказів про направлення ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 письмової вимоги про добровільне звільнення ними житлового будинку або будь-які дані, які б свідчили про отримання відповідачами вказаної вимоги, чи будь-яких інших доказів щодо дотримання банком процедури виселення вказаних відповідачів.

Оскільки відсутні докази виконання приписів, встановлених ч.2 ст.40 Закону України "Про іпотеку" та ч.3 ст.109 ЖК України щодо примусового виселення відповідача із житлового будинку, на який здійснюється звернення як на предмет іпотеки то такі позовні вимоги не можуть бути задоволені, так як на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення вказаного житлового приміщення його мешканцями в розумні вимоги ст..3 ЦПК України щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Виходячи з вищевикладеного не підлягає до задоволення і вимога позивача про зняття відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з реєстраційного обліку

У відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати, що складаються зі сплаченого позивачем судового збору в сумі 229 грн. 40 коп., які підтверджені документально.

На підставі викладеного, керуючись ст.109 ЖК України, ст.33, 39, 40 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача орган опіки та піклування Костопільської міської ради Рівненської області про виселення - задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 з житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 зі зняттям його з реєстраційного обліку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" судові витрати в сумі 229 ( двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Цвіркун О.С.